Концепт "порятунку демократії". Що робитиме Зеленський замість реформ від Байдена

Бити їх він буде на концептуальному рівні. З цією метою вже розроблено документ — Концепт посилення стійкості демократії в Україні, опублікований днями на сайті Кабміну. Для реалізації цього документа необхідне внесення змін до Конституції, а для цього необхідне скасування воєнного стану. Але щойно воєнний стан буде скасовано, мають пройти чергові вибори, парламентські та президентські (якщо вони не будуть проведені під час війни). Тому Концепт — це саме передвиборний план Зеленського.

Подвійний статус Концепту

Втім, перш ніж говорити про зміст Концепту, слід сказати про його статус. Він одночасно дуже високий, з погляду обов'язковості для структур, контрольованих Зеленським, і дуже низький, з погляду законності. Це нагадує статус вказівок, які надходять у виконавчу владу (уряд, міністерства, місцеві держадміністрації) з Офісу президента.

Концепт було розроблено за вказівкою Зеленського. 15 вересня президент провів нараду з керівниками 14 держорганів, на якій заявив, що "заходи, які міститимуться в Концепті, мають стосуватися абсолютно всього: захисту національної безпеки України, остаточного очищення від олігархічного та корупційного впливу тощо".

Перш ніж цей документ оприлюднили, його передали західним партнерам, причому на найвищому рівні. Як повідомив прем'єр Денис Шмигаль, 21 вересня Зеленський під час свого візиту до США передав Концепт президенту США Джо Байдену. Тобто це офіційна позиція Києва на переговорах із Заходом щодо українських реформ. США та ЄС мають свої рекомендації, а Київ — зустрічні пропозиції.

28 вересня Шмигаль передав Концепт послу США в Україні Бріджіт Брінк. А вона офіційно передала українській стороні для обговорення американський перелік пріоритетних реформ в Україні.

3 жовтня Шмигаль передав Концепт послам країн G7. Посли, у свою чергу, наголосили, що вирішальне значення для стійкості, відбудови та європейського шляху України мають три реформи: судова, антикорупційна та реформа правоохоронної системи.

Того ж дня Концепт з'явився на сайті Кабміну, а Шмигаль на засіданні Кабміну заявив про початок роботи над створенням на основі Концепту єдиного документа — дорожньої карти реформ. Тоді ж Шмигаль провів нараду, на якій, як повідомив генпрокурор Андрій Костін, було погоджено конкретні кроки в цьому напрямку. 5 жовтня Шмигаль підтвердив: Концепт — це рамковий документ, який стане основою дорожньої карти реформ.

Тобто Концепт уже став основним документом для українських реформ. У такому статусі він представлений і західним партнерам, починаючи з Байдена, і українським чиновникам, і громадськості. Але водночас це документ-примара: без авторства та без дати прийняття. Його немає в базі законодавства, він не затверджений ані указом чи розпорядженням президента, ані постановою чи розпорядженням Кабміну. Зеленський не посоромився передати цей документ особисто Байдену, але побоявся помістити його на своєму сайті та передав цю відповідальність Шмигалю, а той теж посоромився поставити під ним свій підпис. Тобто це юридично нікчемний документ, на виконання якого, проте, вже витрачають свій час і бюджетні гроші державні органи та їхні керівники, включаючи прем'єра та генпрокурора.

Ослаблення під виглядом зміцнення

Але перейдемо до змісту Концепту. Його логіка своїми запаморочливими віражами нагадує їзду на американських гірках. Справа в тому, що Зеленський захотів дискредитувати Верховну Раду, але продати це під виглядом її посилення. Тож перед авторами Концепту стояло складне завдання. І ось як вони його виконали.

Концепт посилення стійкості демократії в Україні починається із твердження про те, що найбільшу внутрішню загрозу стійкості демократії протягом десятиліть становить вплив олігархічних кланів. Далі йдеться, що "в умовах відбиття широкомасштабної агресії РФ проти України" (тобто прямо зараз) "та з метою унеможливлення відновлення демонтованого олігархічно-корупційного впливу" необхідно "гарантування стійкості демократії в Україні та остаточне очищення від олігархічно-корупційного впливу, що означає зміцнення парламентаризму й можливостей виборців впливати на процеси управління державою". І далі йде розділ, який так і називається: "Зміцнення парламентаризму й можливостей виборців впливати на управління державою".

Перший пункт натякає на вибори під час війни. Він пропонує вдосконалення виборчого законодавства відповідно до сучасних політичних та безпекових умов. Але сучасні умови це саме умови війни.

Другий пункт пропонує "розвиток пропорційної виборчої системи для ефективного забезпечення реалізації демократичного волевиявлення". Згідно з Виборчим кодексом, найближчі парламентські вибори мають відбутися за пропорційною системою з відкритими партійними списками. І якщо Зеленський захотів якогось "розвитку" цієї системи, то під цим евфемізмом може ховатися повернення до закритих партійних списків, попри передвиборні програми самого Зеленського та партії "Слуга народу".

А решта пунктів цього розділу — це фактично ціла програма демонстративної наруги над Верховною Радою та місцевими радами:

• зменшення чисельності народних депутатів України відповідно до суспільного запиту та досвіду розвитку демократії в Україні;
• зменшення чисельності депутатів місцевих рад;
• оптимізація кількості комітетів Верховної Ради України;
• оновлення Регламенту Верховної Ради України;
• посилення вимог до депутатських звернень і запитів для уникнення можливих ризиків зловживання цим правом та прихованої лобістської діяльності;
• зміцнення механізмів дотримання етичних норм народними депутатами України, прийняття Етичного кодексу народного депутата України;
• удосконалення форм і засад парламентської та партійної дисципліни з метою запровадження партійного структурування суспільства, відповідальності партій за передвиборчі обіцянки, уникнення питань міжпартійного переходу депутатів та запровадження імперативного мандата.

Логіка — карколомна. Ми хочемо посилити стійкість демократії. Для цього хочемо ліквідувати олігархічно-корупційний вплив. Для цього хочемо зміцнити парламентаризм. І для цього пропонуємо познущатися над Верховною Радою всіма способами, які прийшли в голову політтехнологам Банкової: скоротити кількість нардепів та кількість парламентських комітетів, урізати право нардепів на звернення та запити, придумати новий Регламент, до нього Етичний кодекс та посилення покарання нардепів за порушення моральних норм та парламентської дисципліни

Усього цього Зеленський хоче зараз — "в умовах відбиття широкомасштабної агресії РФ проти України". Але навряд чи йому вдасться прямо зараз скоротити кількість нардепів. Вона записана у Конституції, як і норма про те, що Конституція не може бути змінена за умов воєнного стану. Ідея скорочення числа нардепів має передвиборне призначення. Це буде родзинка кампанії Зеленського, збудованої на дискредитації парламенту.

Власне, ця дискредитація вже відбувається. І її елементом якраз став Концепт. Сам факт його появи на сайті Кабміну – це публічна демонстрація неповаги до парламенту.

Саме Верховна Рада призначає весь склад Кабміну. І якщо Кабмін раптом оприлюднив план реформування Верховної Ради, включаючи її внутрішні питання на кшталт Регламенту, парламентської дисципліни та кількості комітетів, то це не залишиться без наслідків. Якби Верховна Рада поважала себе, то вона у відповідь негайно відправила б Кабмін у відставку. Але оскільки нинішній парламент не здатний на такі кроки, наслідком буде безкарна кампанія з метою дискредитації Верховної Ради. Нардепів змушуватимуть проголосувати за ідеї Концепту, і кожен такий примус супроводжуватиметься шельмуванням. А народ чутиме на єдиному телемарафоні, що Зеленський намагається зміцнити парламентаризм, але нардепи відчайдушно пручаються, бо на них впливають олігархи.

Знову реєстр олігархів

І тут на сцені з'являється другий після парламенту хлопчик для биття. Це ті персони, яких Зеленський має намір включити до реєстру олігархів.

У Концепті є розділ "Гарантії політики рівності у відносинах між державою та усіма економічними суб'єктами". І в цьому розділі є пункт, який обіцяє "створення в Україні ефективного механізму деолігархізації та недопущення появи нових олігархічних структур, запровадження національного реєстру олігархів і забезпечення його належного функціонування".

Тут Зеленський має серйозний конфлікт інтересів між власними інтересами та інтересами України. Адже ідею реєстру олігархів зарубали західні партнери, і спроба її реанімації може створити Україні зайві проблеми на шляху євроінтеграції.

Нагадаємо, що реєстр олігархів записаний у законі про олігархів, який був запропонований Зеленським і прийнятий парламентом у 2021 році. 29 червня 2022 року, вже під час великої війни з Росією, Зеленський своїм указом увів у дію рішення РНБО про затвердження положення про реєстр олігархів. Зробив він це незабаром після того, як отримав від Єврокомісії список семи кроків, які Україна має зробити, щоби стартували переговори про членство в ЄС. П'ятий крок сформульований так: "Впровадити антиолігархічний закон, щоб обмежити надмірний вплив олігархів на економічне, політичне та суспільне життя; це має бути зроблено юридично обґрунтованим чином з урахуванням майбутнього висновку Венеціанської комісії з відповідного законодавства".

Висновок Венеціанки з'явився майже за рік. Комісія не посоромилася сказати, що цей закон не про боротьбу з олігархами, а про боротьбу з політичними опонентами влади. Більше того, Венеціанка фактично вказала на те, що цей закон ухвалено на користь олігархів у владі. Тобто, це насправді закон не проти олігархів, а на користь олігархів, але не всіх, а деяких.

Висновок Венеціанської комісії говорить не лише про те, що закон є поганим. Воно говорить ще й про те, що боротьбу з олігархами треба вести принципово іншим способом — системним. "Венеціанська комісія заявляє, що боротьба з олігархічним впливом в Україні має здійснюватися за допомогою продуманої та ефективної комплексної системи, а не за допомогою цього закону", — зазначається в документі.

Позиція Венеціанки це і позиція Єврокомісії. 2 жовтня представники Верховної Ради мали зустріч із комісаром ЄС з політики сусідства та переговорів про розширення Олівером Варгеї. Саме його офіс незабаром презентуватиме свою доповідь про виконання Україною семи умов ЄС. За інформацією нардепа Олексія Гончаренка, єврокомісар заявив, що Венеціанська комісія виступила проти закону про олігархів, Євросоюз підтримує це рішення, тому потрібно скасувати чи заблокувати закон. Швидше за все, такої думки дотримуються і Байден, і лідери інших країн G7.

Але Зеленський, як видно із Концепту, має протилежні плани. Йому дуже хочеться дистанціюватися від корупційних скандалів та створити собі імідж борця з корупцією. Для цього в Концепті проводяться дві заміни понять.

По-перше, замість корупції йдеться про "олігархічно-корупційний вплив", "олігархічно-корупційні загрози" — ці терміни вживаються в документі дев'ять разів. На Заході під корупцією розуміють незаконний зиск особи, наділеної владою. Тобто корупціонер це чиновник. Топ-корупція – це корупція топ-чиновників. Але у нас топ-чиновники — це люди Зеленського. А він не хоче обіцяти боротися з корупцією у своєму оточенні, бо дати таку обіцянку — це визнати наявність корумпованих топ-чиновників. Тому Концепт підміняє поняття: топ-корупція – це корупція олігархів. І все, позбавлятися корумпованих топ-чиновників уже не потрібно, достатньо оголосити боротьбу з олігархами.

Друга підміна понять — те, про що йдеться у висновку Венеціанки: замість системної боротьби з олігархами — індивідуальна. Причому не з кожним олігархом, а з тими, кого Зеленський захоче внести до реєстру. Відповідно до закону про олігархів, рішення про внесення до реєстру приймає РНБО, і олігарх вноситься до реєстру після того, як це рішення РНБО введено в дію указом Зеленського.

Взагалі Концепт писали, безперечно, любителі чорного гумору. План знущання з Верховної Ради подано під шапкою "зміцнення парламентаризму". А запровадження реєстру олігархів — під шапкою "гарантії політики рівності у відносинах між державою та усіма економічними суб'єктами". Справді, всі олігархи отримують рівні можливості: кожен може, на свій вибір, або бути повністю лояльним Банковій, або потрапити до реєстру олігархів.

Банковій потрібен цей реєстр, щоб на виборах продемонструвати боротьбу з його фігурантами, сподіваючись, що це буде зараховано як порятунок України від олігархів. І також як боротьба із корупцією. І як зміцнення парламентаризму. І як посилення стійкості демократії.

Як багато гучних назв для однієї маленької мети: перемогти на виборах.