Паризькі поступки. Де Зеленський може почати наступне розведення військ
Опустимо за дужками, що власне такого поняття, як розведення військ, в Мінських угодах хоч 2014-го, хоч 2015 р. просто не існує. Причому і те відведення, які ми бачимо, виглядає як односторонні поступки з нашого боку.
Які саме точки будуть обрані, не знає ніхто, так як визначати нові зони розведення буде спільна комісія у Мінську (яку, судячи з усього, треба буде формувати заново). Цікаво, що сам президент Зеленський прекрасно розуміє, що власне двостороннє відведення - це фікція. Про це можуть свідчити його слова в заключній промові, де він зазначив, що розведення пройде на дільницях, важливих для місцевих жителів.
"Тобто не Щастя або Дебальцеве, де ми не можемо стратегічно, політично... Тому ми говорили про трьох гуманітарних точках: якийсь перехід, якийсь міст, щоб допомогти людям", - заявив Зеленський.
Кажучи так, президент кілька, скажімо так, лукавить, оскільки, по-перше, будь-яка зміна на лінії зіткнення грає не на нашу користь, по-друге, окупаційні влади і Кремль, визначаючи точки розведення і демілітаризовані зони, виходять лише з військової необхідності, ніяких гуманітарних питань при цьому не вирішується.
Яскравий приклад - Золоте (або точка розведення №2), де відведення військ йшов під соусом відкриття другого переходу на окупованій території Луганської області. З нашої сторони навіть була підготовлена вся необхідна інфраструктура, проте вже пройшло кілька місяців, але маріонетки з Луганська про відкриття там пункту переходу навідріз відмовляються розмовляти. Мало того, втрати наших військовослужбовців у цій зоні тривають.
Якщо говорити чисто з точки зору гуманітарної та відкриття нових переходів, то реально точок дотику дуже і дуже мало. І для цього є пояснення - лінія фронту після вересня 2014 р. формувалася по річках Кальміус та Сіверський Донець.
Причому, судячи з попереднього розлучення, мова може йти про відносно невеликих ділянках розміром 2х2 км - не більше того.
Отже, чисто теоретично, з гуманітарної точки зору мало б сенс відкрити для проходу місцевого населення, наприклад, міст через Кальміус в районі Гранітного Донецької області.
Але знову таке рішення має сенс тільки виключно з точки зору цивільного, з точки зору військової ситуація тут вкрай непроста. Велика кількість нейтральній території, відкрита місцевість без пануючих висот передбачає серйозне протистояння. Недарма саме в цьому районі не так давно загинули два підполковника СБУ, які проводили превентивні дії у складі розвідувальної групи і при відході потрапили на встановлені мінні загородження бойовиків.
Другий перехід, який дуже цікавить бойовиків з військової точки зору і який чисто теоретично можна "протягнути" під гуманітарний, це міст через Сіверський Донець і дорога типу трьохізбенка на Луганщині. Настільки це важлива для них територія, що весь час війни, починаючи з осені 2014 р., тут йдуть серйозні позиційні бої, які час від часу переходять в активну фазу. Звичайно, наші військові чисто теоретично можуть категорично відмовитися відводити тут війська, однак, як це ми вже бачили з Станицею Луганській. Останнім часом політична доцільність може превалювати над стратегічними міркуваннями військового порядку.
І, нарешті, третьою точкою може стати ще один "гуманітарний перехід" де-небудь під Горлівкою. Тут вибір конкретного місця досить великий, оскільки місто фактично знаходиться в напівоточенні і з трьох сторін знаходяться позиції нашої армії. Розмови про те, що пункт переходу "Майорск" вже не справляється, час від часу ведуться окупаційною адміністрацією, проте через досить активних бойових дій в тому районі далі розмов справа не пішла. Тепер це може перейти в практичну площину.
Говорячи про дільницях розведення, варто пам'ятати про те, що будь-яке таке відступ вкрай негативно позначається на довірі до президента і влади взагалі у військах. Перші відведення призвели до відтоку цілого ряду досвідчених офіцерів старшого і середнього ланки, які таким чином висловили свою недовіру. Що буде після нових відводів, сказати складно, але вже точно не піде на користь боєздатності армії. Мало того, чисто теоретично може призвести до посилення протистояння в суспільстві (як тут не згадати невдалий демарш добровольців Золотом).
