Парадокс Лавриновича: у нього повинні бути повноваження Кучми

Однією з найбільш резонансних новин кінця вересня стало рішення Апеляційного суду Києва, який випустив на волю з СІЗО Олександра Лавриновича. Генпрокуратура звинувачує Лавриновича, який був за Януковича міністром юстиції, у діях, спрямованих на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади, тобто за ст. 109 Кримінального кодексу. Таке ж звинувачення висунуто втікача Януковичу. ГПУ ставить їм у провину, що вони восени 2010 р. без рішення Верховної Ради змінили Конституцію, повернувши її текст в редакції 1996 р., розширивши таким чином повноваження президента за рахунок звуження повноважень парламенту і уряду.

Згідно ст. 176 Кримінального процесуального кодексу до обвинуваченим за ст. 109 КК не може бути застосована ніякий інший запобіжний захід, крім як утримання під вартою. Саме таке рішення - про взяття під варту до 2 листопада прийняв щодо Лавриновича Печерський райсуд столиці 15 вересня. І якщо Апеляційний суд Києва 27 вересня скасував це рішення, це означає, що він визнав позицію ГПУ недостатньо обґрунтованою.

Природно, блогосфера відгукнулася на цю подію шквалом критики в адресу суду, так і на адресу ГПУ, яка, мовляв, розвалює чергову справу. Однак набагато цікавіше інше - те, яку лінію захисту вибрали Лавринович і його адвокати. Адже поки що доля екс-міністра ще не вирішена, і якщо він не втече з України, то суд над ним буде.

Лавринович придумав наполягати на незаконності конституційної реформи, прийнятої в 2004 р., і отже, на законності її скасування в 2010 р. Але якщо реформа-2004 була незаконною, то і повернення до неї в 2014 р. теж незаконно, і тоді потрібно визнати законною саму першу, початкову редакцію Конституції від 1996 р.

Виступаючи 27 вересня на засіданні Апеляційного суду Києва, Лавринович так і заявив: "З жовтня 2010 р. в Україні діє текст Конституції, прийнятий 28 червня 1996 р.". Колишній міністр юстиції стверджує, що рішення Конституційного суду про скасування реформи-2004, як і раніше діє, а прийняте Верховною Радою в лютому 2014 р. рішення про повернення до редакції Конституції від 2004 р. нікчемно, оскільки відбулося з порушенням процедур та законодавства.

Первісна редакція Конституції, як ми пам'ятаємо, встановила в Україні президентсько-парламентську республіку з широкими повноваженнями президента. Як ними користувався Леонід Кучма, ми теж пам'ятаємо. У грудні 2004 року, під час Помаранчевої революції, була проведена конституційна реформа, щоб знизити ціну президентської булави. Це був вимушений компроміс між помаранчевими і біло-блакитними. Віктор Ющенко не посмів порушити цей суспільний договір і правил з урізаними повноваженнями. А Янукович з допомогою Лавриновича на компроміс наплював і привласнив собі повноваження, на які його не обирали.

Очевидно, за це треба покарати, і тут потрібен був би не звичайний суд, а трибунал над Януковичем і його поплічниками по справах про узурпацію влади і державній зраді. Робити це потрібно було ще в 2014 р., внісши необхідні зміни в Конституцію (вона не допускає створення надзвичайних та особливих судів). Але ця можливість була втрачена, і тепер долю Лавриновича вирішуватимуть судді, які, можливо, своєю кар'єрою зобов'язані тим же Януковича і Лавриновича.

Якщо майбутній суд погодиться з аргументацією Лавриновича і виправдає його, то це рішення юридично визнає те, про що твердить екс-міністр: що реформа-2004 була скасована законно і що в Україні зараз діє Конституція в початковій редакції 1996 р. Якщо називати речі своїми іменами, то Лавринович запропонував Петру Порошенко дуже хабар в обмін на свою свободу: суд визнає Його невинним, а Порошенко може забрати собі повноваження Кучми. Якщо суд і справді раптом прийме таке рішення, то Юрій Луценко опиниться в дивній ролі - генпрокурора, опротестовывающего звалилися на голову президента диктаторські повноваження.