Пафосний і жалюгідний. Як Зеленський в ООН Республіку ШКІД просував

22 вересня відбувся третій виступ президента України Володимира Зеленського на сесії Генасамблеї ООН.

У наслідування риторичного прийому, що вже приївся, гаранта, запитаємо: чи можна було очікувати, що третій за рахунком виступ буде наповнений новими смислами і яскравими, а головне - здійсненними ідеями? Так. Чи був він, виступ, ними наповнений? Ні.

Топ-темою для глави держави став напад на Сергія Шефіра — друга Зеленського, директора "Студії Квартал-95", першого помічника президента.

З цієї теми Зеленський і почав, презентувавши інцидент як ілюстрацію опору деяких сил його реформам. Силами цими, як послужливо і до закінчення розслідування розповіли представники Зе-команди, є всюдисущі олігархи.

Правда, цей інцидент викликав скепсис у дуже багатьох оглядачів і політиків.

Деяких збентежило те, як замах здійснювався: стріляли по водієві, хоча метою, як кажуть "слуги", був Шефір, а сам Шефір — що Зеленський взагалі.

Деяких — своєчасність. Адже напад стався напередодні голосування за антиолігархічний закон, проєкт якого проти волі Банкової спікер Ради Дмитро Разумков відправив у Венеціанську комісію.

Викликає питання і однотипність заяв представників Зе-команди: чи не кожен назвав це "привітом" від олігархів (ну хоча б вже темники розсилали більш різноманітні).

Але шуму цей інцидент наробив чимало. І в українській пресі, і в англомовній. Природно, Зеленський просто не міг не використати його в ООН, щоб надати ваги своїй промові.

Хоча, відверто кажучи, вкрай складно "намацати" якусь логічну послідовність, злагодженість і цілісність в його виступі. Вийшло таке попурі, де Зеленський перескакує з однієї теми на іншу.

Виступ замислювався саме як шоу, а не як ретрансляція певних пропозицій та ініціатив. Конкретика практично відсутня. За винятком критики на адресу ООН у зв'язку з тим, що Організація не підключилася до Кримської платформі і не взяла під крило цю ініціативу.

Ще президент згадав спецоперацію української військової розвідки по евакуації людей в Кабулі і незаконні "вибори" в Держдуму на території Криму і з використанням голосів українців з ОРДЛО з українськими паспортами.

При цьому на більш жорсткі випади на адресу Кремля чомусь не зважився, обмежившись обтічним "хтось", коли говорив про страх ООН перед тим, що російська делегація у відповідь на критику показово покине зал; і про те, що "щастя Україні принесе", коли "хтось" покине територію України.

Особливо бляклою промова виглядає на тлі виступів президентів Польщі та Молдови — Анджея Дуди та Маї Санду.

На відміну від польського президента Зеленський чомусь забув про "Північний потік-2" як загрозу енергонезалежності Європи і України.

Санду ж, яка, до слова, говорила англійською і не сипала звинуваченнями на адресу Європи, а дякувала за підтримку, прямо зажадала від Москви вивести свої війська з Придністров'я, пропонувала зосередитися на боротьбі з дезінформацією і корупцією, акцентувала увагу на переході Молдови на "зелену" енергетику.

На цьому тлі виступ Зеленського був абсолютно інфантильним.

Переважно він сипав звинуваченнями на адресу ООН і світових лідерів з-за їх безпорадності і егоїзму, закликаючи до соціальної справедливості і єдності, відсутність якої, як він заявив, чітко продемонструвала пандемія Covid-19.

Безперечно, ООН, особливо Рада Безпеки, архаїчні і не відповідають поточному розкладу сил у світі.

"Чи могли вони [засновники ООН] уявити, — каже Зеленський, — що механізм права вето як символ, що "один може бути правим за всіх", стане інструментом, коли один може шантажувати всіх. Ні".

Могли, ще як могли. Більш того, право вето тоді і вводилося з тією метою, щоб права жодного з членів Ради Безпеки не були ущемлені. Ну а в іншому президент прав — Москва дійсно використовує право вето для шантажу і блокування роботи Ради Безпеки.

І ось Зеленський говорить, що це ні в які, мовляв, ворота, потрібно щось змінювати. Окей, потрібно.

Які конкретні пропозиції? Та ніяких. Ми чуємо тільки щось на кшталт: "Зберіться, ганчірки" і "Гей, сильні світу цього, пора б вам полівіти і піклуватися про інтереси аутсайдерів".

У тому числі — про Україну. Адже Україна на це заслужила, оскільки, коли почалася пандемія, не просила про допомогу — не скиглила, а взяла лопату... Точніше, вручила цю лопату медикам і відправила допомагати тій же Італії.

І знову мимо. Просила, ще як просила. Після того, як були упущені можливості швидко домовитися про постачання вакцин на самому початку пандемії і не був вчасно проведений лікнеп про користь вакцин для населення, яке або зовсім відмовляється робити щеплення, або все чекає "Файзер".

Ні, сер, у всьому винні "пасажири 1-го класу". І, природно, ООН, члени якої — не лідери, а політики, які дають обіцянки і не виконують їх. Можна було б сказати, що Зеленський знову полівів. Але ні — він просто популіст.

Так, про політиків-нелідерів — хитромудрий такий пасаж. В першу чергу для Зеленського, тому як у нього і спостерігаються проблеми з виконанням красивих обіцянок, які щедро роздають під час передвиборчої кампанії. Так що, виходить, Зеленський — теж не лідер, а всього лише політикан?

"Це не дебати", — заявляє український президент, скаржачись на відсутність полеміки і плідної дискусії. Ну що ж. У тій же мірі, в якій "це не дебати", те, що ми слухали вчора, — не виступ, якщо вже на чистоту.

Схоже, на Банковій зробили упор на оригінальність, "нетиповість", а вийшло, повторимося, попурі і жаліслива маніпуляція, яка більше підходить для мелодрам... ну, або серіалу "Слуга народу".

Притому Зеленський явно наслідував Байдена. Президент США теж був досить пафосним і артикулював необхідність глобальних змін, зокрема, закликав усіх брати участь в протистоянні з "автократіями".

Різниця в тому, що Банкова на відміну від Білого дому не формує світовий порядок денний. Щоб до вас прислухалися, ваші слова повинні бути підкріплені реальними звершеннями.

Так, Україна захищає Європу від російської агресії. І це вимагає ресурсів. Частину надають союзники, але ж не можна весь час сидіти у них на шиї, звісивши ніжки. На одній допомозі далеко не заїдеш, особливо якщо є бажання і необхідність розвивати економіку.

Тому виникають зустрічні питання: А що з судовою реформою, інвестиційною привабливістю (привабливістю інвестиційного клімату, а не нянь)? Що з боротьбою з корупцією (чому САП обезголовлена)? Що з дотриманням корпоративного права?

Питань безліч. Відповідей — немає. Є імітація відповіді. І імітація виступу, який був надзвичайно патетичним. Причому і в звичному нам значенні, і в одному із значень цього слова на англійській мові. Одночасно пафосний і жалісливий. Не знаю, чи читали у Зеленського "Республіку ШКІД", але описані там куплети стилістично дуже близькі до вчорашнього спічу: "У кішки чотири ноги, позаду у їй довгий хвіст. Але чіпати її не смій за її малий зріст, малий зріст..." Втім, і у них були свої шанувальники.