Карати за кожен постріл. Чому окупанти на Донбасі несуть критичні втрати
Наша угруповання, отримавши гласну і негласну відмашку на активну протидію загрозам з боку "гібридів", показала високий рівень підготовки і озброєння.
І основний показник успішності - це не тільки в появі багатьох фото і відео бойової роботи. Причому варто відзначити, що такі кадри були і раніше, проте тільки зараз їх почали викладати у відкритий доступ і дуже швидко вони стали частиною інформаційної війни. Але і різко збільшені втрати бойовиків.
Хоча в умовах майже повного інформаційного вакууму про конкретні цифри говорити досить складно. Так, відомий офіцер ЗСУ Анатолій Штефан (більш відомий за своїм ніку в Мережі - Штірліц) оцінює втрати противника за травень 65 осіб (причому небойові втрати з них 9) і ще 101 чоловік отримав поранення різного ступеня тяжкості.
Складно говорити про джерело таких відомостей, так як, наприклад, навіть офіційні цифри від прес-служби штабу проведення ООС (а практично в кожній денний зведенні є пункт "втрати противника") говорять про кілька менших цифрах - причому без урахування небойових втрат (які взагалі дуже складно відстежити).
Є і ще одна альтернативна добірка (пофамильная) від незалежних спостерігачів в соціальних мережах. Там втрати бойовиків за березень оцінюється в 23 людини (з усім причин). Однак і ця цифра не може бути остаточною, так як список формується з повідомлень в соцмережах, які апріорі неповні. І так - список постійно доповнюється і через пару місяців може опинитися в рази більше - таке було не раз.
У будь-якому випадку на тлі восьми загиблих від ВСУ за аналогічний період такі втрати "гібридів" виглядають якщо не катастрофічними, то, принаймні, досить істотними.
А враховуючи досить невеликий мобілізаційний потенціал спочатку контрактної "армії", це досить чутливі втрати. До того ж така тенденція до постійного збільшення загиблих і поранених - спостерігається вже не перший місяць. І за деякими знову-таки неперевіреними даними, призводить до гострої нестачі особового складу навіть на першій лінії оборони.
Причому це визнають навіть на форумах і на сторінках в соціальних мережах з окупованих територій. Характерний розповідь про вдалий наліт на один із спостережних пунктів противника групою спецназу. З цікавих моментів можна відзначити, що замість "покладених" семи осіб на позиції було тільки двоє. Дуже швидко один з бойовиків з так званого "Примари" потрапив у полон ("вийшов у двір, дістати вугілля. В тапочках, без зброї...), а другий замкнувся в будинку (судячи з усього, мова йде про одному з численних хуторів) і таким чином врятувався.
Причини збільшення кількості втрат противника в наявності. Насамперед починає позначатися процес модернізації і переозброєння армії. У всіх частинах на першій лінії вже цифрова зв'язок, створені протитанкові групи з новітніми протитанковими комплексами вітчизняного виробництва.
Крім того, значно зросла ефективність контрбатарейної боротьби. Наші артилеристи хоча і стріляють не часто і виключно у відповідь, але точно (що стали відзначати навіть бойовики). Цьому сприяє, по-перше, насиченість безпілотної авіацією, по-друге, наявність цілої мережі противоминометных і контрбатарейных радіолокаційних станцій як американського, так і вітчизняного виробництва.
У контрснайперской війні потроху перевага переходить до нашій стороні. Позначається організація спеціальних снайперських шкіл, отримання нової зброї як вітчизняного, так і західного виробництва. Причому нині снайпери не тільки прерогатива військ спеціального призначення, але є і штатні в лінійних мотопіхотних бригадах.
В цілому можна говорити, що співвідношення втрат, яка явно не на нашому боці, грає на руку тільки Україні як державі. Адже людський потенціал цілої держави завжди в рази більше, ніж його частині. А набір в "армію" на окупованих територіях вже величезна проблема. Ті зарплати, які там платять, не піднімалися з 2014 р., а ціни і вартість життя неминуче зростає. Тому навіть на тлі закриття багатьох промислових підприємств "військова служба" втрачає свою привабливість.
А коли практично кожен день є вбиті і поранені (навіть на різних ділянках фронту, але все одно всі все знають - територія дуже невелика), то бажання служити зменшується в рази. Умовний колишній шахтар або тракторист починає розуміти, що краще отримувати менше де-нить в Воронежі, ніж загинути від прильоту міни або пострілу снайпера. І йде відтік, які масштаби незрозуміло, але очевидно, що немаленькі.
Очевидно, що і в нашій угруповання на Донбасі проблеми приблизно такі ж. Але вони вирішуються останнім часом кардинально. Так, армійців стали активно "підпирати" зведеними групами Національної Гвардії - найбільш розкручений медійно - це полк "Азов", але на фронті є і інші. Є й інші чинники - наприклад, чергове збільшення "бойових" виплат.
В цілому ж можна говорити про те, що у суто військовому аспекті протистояння наша армія стала займати набагато більше, якщо можна так сказати, "агресивну" позицію. Тепер на кожен обстріл "з того боку" ми відповідаємо. І як показують факти, відповідаємо досить ефективно.
