Відступати нікуди. Коли Шабунін вимагатиме відставки Ситника
Останнє інтерв'ю Петра Порошенка для британського видання Financial Times сколихнув всю українську громадськість, особливо її активну антикорупційну частина. Справжній шквал критичних стріл на адресу президента полетів через його слів про те, що повноправна участь іноземних донорів у процесі добору суддів майбутнього Вищої антикорупційного суду (ВАС) суперечить українській Конституції. Основний зміст критики абсолютно категоричний - Порошенко, мовляв, не хоче йти назустріч Заходу у питаннях боротьби з доморослої корупцією, тим самим ще й ставлячи країну на межу дефолту.
Хоча, якщо вчитатися в дане інтерв'ю, вікно можливостей ще не закрито наглухо. "Я був би абсолютно щасливий, якби наші партнери змогли обмінятися аргументами і знайти певний компроміс", - повідав журналістам Financial Times президент. З чого можна зрозуміти, що переговори офіційного Києва із західними союзниками увійшли в завершальну стадію, остаточний дедлайн яких і так був добре відомий, - це початок квітня поточного року, тобто на все про все залишилося менше місяця.
Також цілком зрозуміло, яку саме вимогу до вже прийнятого 1 березня парламентом в першому читанні президентського законопроекту про ВАС висуває Міжнародний валютний фонд, посилаючись на відповідні рекомендації Венеціанської комісії. І його виконання є, між іншим, одним з ключових умов для виділення Україні п'ятого траншу МВФ за програмою EFF ("Механізм розширеного фінансування") у розмірі $1,9 млрд.
Отже, суть вимоги Заходу - призначення суддів в Антикорупційний суд під тотальним політичним контролем фінансових донорів, тобто США і ЄС, після чого ВАС повинен стати судовим органом виключно для потреб НАБУ. Порошенко продовжує стверджувати, що такі положення в законі можуть бути оскаржені в Конституційному суді, тому наполягає на обмеженні ролі міжнародних експертів до рекомендаційних функцій у процесі добору і призначення суддів Антикорупційного суду. Поки остаточно незрозуміло, чи буде знайдена в результаті якась компромісне формулювання, так що дискусії про це можна вести до нескінченності. Втім, очевидним є той факт, що закон про ВАС в тій чи іншій його редакції буде прийнятий в цілому найближчим часом, що слідом за вже створеними НАБУ, САП і НАЗК стане завершальним акордом у формуванні всієї антикорупційної інфраструктури України.
Виходячи з раніше озвучених українською владою для МВФ так званих "структурних маяків", спрогнозувати старт повноцінної роботи Антикорупційного суду не так вже й складно. Рік тому Київ Вашингтону обіцяв, що проекти закону про ВАС і відповідних законодавчих актів, необхідних для його імплементації, будуть остаточно прийняті Верховною Радою до середини червня 2017 р. Тоді ж були і інші конкретні терміни - кандидатів на посади суддів, які перемогли до цього в спеціальному конкурсі, Вища рада правосуддя повинен був представити президенту до середини січня 2018 р., а сам антикорупційний суд розпочати свою діяльність до кінця березня 2018 р. Таким чином, в новій реальності все автоматично зміщується як мінімум на дев'ять місяців, тому побачити в реальній роботі антикорупційних суддів ми зможемо не раніше, ніж під новий, 2019-й, рік.
І ось тут-то і настає горезвісний момент істини для всіх українських антикорупціонерів, причому як державних, так і недержавних. Зараз і детективи НАБУ на чолі з Артемом Ситником, і прокурори САП Назара Холодницкого, і очолювана Наталією Корчак НАПК завжди можуть нарікати на "продажні і корупційні суди", які з подачі підозрюваних у корупції чиновників нібито розвалюють всі ці гучні справи. І схожою аргументації в цілому дотримуються також бійці антикорупційного фронту з числа окремих політиків і громадських діячів. Але після запуску ВАС загальна картина радикально зміниться - судити за корупційні гріхи віп-персон буде новостворений спеціалізований орган, і проходять в ньому судові процеси у всій красі продемонструють ефективність або її відсутність під час резонансних розслідувань детективів НАБУ і прокурорів САП, а також тих громадських діячів, які забезпечують їм піар-підтримку.
Ось тоді, коли зручного громовідводу в особі неіснуючого Антикорупційного суду вже не буде, на весь зріст і постане питання відповідності наших антикорупціонерів поставленим перед ними завданням. І цілком можливо, що досить скоро все ми почуємо як який-небудь умовний Шабунін почне вимагати відставки умовного Ситника. А той, у свою чергу, почне підозрювати умовного Шабуніна в недостатньо кришталевої чесності.
Звичайно, можна буде продовжувати сперечатися про певні персоналії з числа нових антикорупційних суддів, детально розбираючи особисті зв'язки, етапи біографії і всю їхню таємницю. Але це стане якимись подробицями, принципово не впливають на глобальний суспільний запит - необхідність судових вердиктів як логічне завершення нинішніх і майбутніх корупційних скандалів. У результаті будь-яка найменша недоробка антикорупціонерів при підготовці доказової бази щодо звинувачених у корупції стане виноситися у главу кута, після чого саме з якості їх слідчих дій буде головний попит. А звідси і основне питання: якщо ви не справляєтеся, може, подвинетесь і поступитися місцем іншим, більш компетентним? Іншими словами, це неодмінно позначить необхідність перезавантаження всіх українських антикорупційних органів. А от чи стане вона носити частковий або тотальний характер, залежить насамперед від керівників цих відомств. І у Ситника з Холодницким "на подумати" залишилося всього нічого - якихось дев'ять місяців.
