Ревнощі Банковій. Кому потрібен Кабмін з полуминистров
Якщо певна критична маса членів Кабміну опиниться в статус виконуючих обов'язки, то відкриється можливість ставити під сумнів і легітимність усієї виконавчої гілки влади, і здатність прем'єра організувати ефективну роботу уряду.
На цьому тижні кількість міністрів, над якими висить дамоклів меч відставки, поповнилося міністром фінансів Олександром Данилюком. Пропозиція відправити Олександра Олександровича у відставку спливло на засіданні комітету з питань податкової та митної політики, очолюваного нардепом від БПП Ніною Южаниной. Остання, як відомо, свого часу вважалася однією з головних претенденток на крісло міністра фінансів, а коли це крісло зайняв Данилюк, жителя півдня стала одним з його головних парламентських критиків, користуючись будь-яким випадком, щоб звинуватити міністра в некомпетентності.
Тепер же комітет запропонував підготувати проект постанови з рекомендацією Верховній Раді звільнити міністра фінансів і винести цей проект на найближче засідання комітету. Основні причини такої радикальної позиції парламентарів - нібито небажання Данилюка співпрацювати з комітетом (хоча важко собі уявити ефективну співпрацю з органом, глава якого відкрито вважає тебе некомпетентним) і прийняття міністром рішень під диктовку МВФ (теза досить спірне, враховуючи всім відому складність переговорів з МВФ і значення, яке мають для України гроші Фонду).
Крім того, на комітеті звучала ідея уповноважити Южаніну організувати зустріч комітету з Гройсманом і Данилюком. Про що на цій зустрічі має йти розмова - здогадатися неважко.
Комітет, зрозуміло, одноосібно відправити у відставку міністра не може, але якщо процедура буде дотримана і в парламенті за активної участі Банковій вдасться зібрати потрібну кількість голосів, то в Кабміні Гройсмана може з'явитися черговий в. о. міністра, як це вже сталося з поруч інших міністерств.
Тут варто в першу чергу нагадати про Міністерстві охорони здоров'я, де міністра немає з 14 квітня минулого року. Після того, як у відставку пішов Олександр Квіташвілі, в цьому кріслі змінилося вже три в. о. міністра і питання призначення повноцінного глави міністерства завис без чітких перспектив вирішення. Швидше за все, для діючого в. о. міністра охорони здоров'я Уляни Супрун питання призначення на посаду буде актуальним лише після запуску реформи охорони здоров'я, причому успішного, а ймовірність цього в світлі нинішньої ситуації не надто висока.
Ще один напівміністр в уряді Гройсмана - це Тарас Кутовий/Максим Мартинюк. Кутовий, як відомо, офіційно подав у відставку два тижні тому, однак Верховна Рада ще не затвердила, а новий кандидат на портфель поки нікому не відомий. У будь-якому випадку обов'язки міністра тимчасово виконує перший заступник Мартинюк, і як довго він буде це робити, ніхто передбачити не може.
Тиждень тому про свою відставку заявив міністр інформполітики Юрій Стець. Зрозуміло, парламент за цю відставку також ще не голосував, а обов'язки міністра виконує перший заступник Еміне Джапарова.
Таким чином, маємо вже трьох полуминистров в Кабміні Гройсмана, до яких може додатися міністр фінансів. Але і це ще не все. Останнім часом у ЗМІ активно вкидається інформація про можливу відставку міністра енергетики та вугільної промисловості Ігоря Насалика. Враховуючи всі проблеми, пов'язані з окупованими територіями і вугіллям антрацитом, причин для педалювання цієї теми довго придумувати не потрібно. Гройсман, правда, інформацію про можливості відставку Насалика особисто спростував, що жодним чином не скасовує можливість такої відставки, якщо ініціатива буде виходити з парламенту і Адміністрації президента.
Отже, якщо питання відставки Насалика і Данилюка закрутиться в офіційній площині, то полуминистров в Кабміні буде аж п'ять, а це, між іншим, більше, ніж п'ята частина всього уряду. А якщо не вважати тільки профільних міністрів, тобто виключити прем'єра, віце-прем'єрів і міністра без портфеля, то майже третина. А це вже дозволяє ставити під сумнів легітимність всього Кабміну, мовляв, як може працювати уряд, якщо третина міністрів тимчасові, не несуть ні за що відповідальності. До того ж при бажанні завжди можна збільшити число полуминистров, щоб ситуація виглядала катастрофічно.
Природно, всі шишки в такому випадку впадуть на прем'єр-міністра. Раз міністри розбігаються або їх звільняють, то прем'єр просто не може ефективно керувати урядом. А значить, потрібно міняти весь Кабмін включно з його керівником.
Враховуючи, звідки йде ініціатива відставки деяких міністрів, можна припустити, що все, що відбувається - це своєрідна гра Банковій персонально проти Гройсмана. Показовою в цьому контексті може бути доля реформ, ініційованих прем'єром. Як відомо, Гройсман активно просуває три реформи, успіх або неуспіх яких буде показником успішності його роботи Кабміну. Це пенсійна, земельна та медична реформи, але зусиллями тільки уряду реформувати ці глобальні галузі, зрозуміло, неможливо. Вирішальними тут будуть відповідні голосування в парламенті за розроблені Кабміном законопроекти. І якщо Верховна Рада дружно провалить всі три реформи під тим або іншим приводом, то сумнівів у тому, що Гройсмана "зливають", не залишиться вже ні у кого.