Українська змова і НАБУ. Чому зміннику Йованович доведеться полюбити ДБР
Посол Сполучених Штатів Марі Йованович йде у відставку і відбуває до закінчення своєї каденції в липні. У понеділок, 6 травня, про це написала газета "Дзеркало тижня", що посилається на джерела в американських дипколах. За даними видання, сама пані посол терміново вилетіла до Вашингтона, але повернеться в Київ на цьому тижні, 11 травня, судячи по всьому, щоб зібрати речі і попрощатися.
Інформацію про відставку Йованович підтвердили і в Держдепартаменті США, відповівши на запити "Радіо Свобода" і "Укрінформу". При цьому, звичайно ж, запевнили, що дипмісія та Сполучені Штати в цілому продовжать співпрацювати з Києвом. Що стосується передчасного відходу Йованович, то представник американського зовнішньополітичного відомства сказав наступне: "Підтверджена дата її від'їзду в травні збігається з перехідним періодом в Україні". При цьому в Держдепі запевняють, що, мовляв, Марі Йованович йде, як і планувалося. Хоча якщо говорити про плануванні, посол повинна була залишитися в Києві ще щонайменше на два місяці.
Однак очевидно, що Держдепартамент влаштував невеличку виставу, причому навмисно погано приховувана. Щоб ні у кого не виникало сумнівів у тому, що повернення Йованович - частина певного плану, безпосередньо пов'язаного з майбутніми виборами президента США. Його реалізація почалася ще в травні минулого року, коли колишній член Палати представників, республіканець з Техасу Піт Сешнс написав лист держсекретареві Майку Помпео з проханням звільнити Йованович, оскільки вона, мовляв, з презирством відгукувалася про адміністрації Дональда Трампа. І пішло-поїхало: якщо дружба починається з посмішки, то відставка - з письмеца.
З листом Сешнса напереваги виступила Лора Інгрем, ведуча улюбленого телеканалу Трампа Fox. Медіакампанія посилювалася і досягла апогею після скандального інтерв'ю генпрокурора Юрія Луценка Джону Соломонові для The Hill. Тоді сама Йованович була міцно пов'язана і з НАБУ, і з екс-віце-президентом Джо Байденом. Закономірним результатом чого стало те, що американського посла, по суті, приносять у жертву Дональду Трампу, який вже зіткнувся з головним конкурентом на виборах-2020 - Джоном Байденом. Обидва вже персоналізували боротьбу за Овальний кабінет з допомогою банальних особистих образ: головними претендентами на посаду президента США стали "Сонний Джо" і "Брудний клоун".
У цій боротьбі Трамп буде розігрувати українську карту - те, що він називає Ukrainian collusion (український змова), переносячи акценти з "російської" розслідування Боба Мюллера. Ukrainian collusion - не тільки можливість вколоти Демпартію, чий президент відрядив Йованович послом до Києва, де та підтримувала НАБУ, відомство, яке, в свою чергу, передало команді Мюллера компромат на екс-радника Януковича і колишнього менеджера виборчої кампанії Трампа. Це також можливість поставити підніжку "Сонного Джо". А саме частіше і голосніше питати про роботу його сина Хантера в українській компанії Burisma Holdings, про тиск на Петра Порошенка з метою домогтися відставки генпрокурора Віктора Шокіна, який розслідував діяльність Burisma, про поїздках з сином в Китай і укладених після контрактах, etc.
До речі, і Манафорт, і Байден на своєму прикладі показали, що в Україні можна непогано заробляти. Незалежно від партійно-ідеологічної приналежності і ігноруючи корупційну бік такої "роботи". Вірніше буде сказати: ігноруючи корупційну сторону по суті, але не публічно. Тому як це досить ризикований бізнес, хоча б з тієї причини, що наступник папередніка в обов'язковому порядку закличе до відповіді. І справедливість ні при чому: просто так один політичний хижак пожирає іншого. Ну і до всього, такого роду справи, які вів Манафорт або Байден, чреваті тим, що про них стане відомо будинку з усіма витікаючими. Тому зараз, так і в цілому, вигідніше грати в боротьбу з корупцією.
І тут ми підходимо до другої складової "української змови" і, власне, до того, чим конкретно буде займатися новий посол Сполучених Штатів. Проблема в тому, що, по-перше, ще невідомо, хто буде послом. А по-друге, подальша кар'єра Йованович теж під питанням, хоча її достроковий відгук начебто не дає підстав вважати, що мова йде про підвищення. Тим більше що чи не днями - в кінці квітня - Трамп дав завдання генпрокурора Вільяму Баррі розібратися у всій цій українській історії. І треба зауважити, що Держдеп також відреагував досить швидко - не пройшло і двох тижнів після цього інтерв'ю Трампа телеканалу Fox, як Йованович відкликали.
Безумовно, поки важко дати довгостроковий прогноз стосовно поставлених перед наступником Марі Йованович завдань, але якщо говорити про найближче майбутнє, то є сенс припустити наступне. По-перше, НАБУ і деякі громадські діячі-антикорупціонери напевно втратять підтримки посольства. По-друге, можливий патронат США над Державним бюро розслідувань України. Просто ДБР - єдине відомство, яке може приструнити Артема Ситника та забезпечити очищення даного антикорупційного органу. І потім, Держбюро по силам забезпечити швидкі посадки, "сливи" чиновників і компромату і нові скандали.
Для обраного президента Володимира Зеленського, до речі, це теж буде непроста ситуація. Тут питання в тому, чи встигла Йованович оформити, так би мовити, співпраця з наступником Петра Порошенка, як писала "ДС", після ряду зустрічей, наприклад, Ситника, глави ЦПК Віталія Шабуніна та адвоката Ігоря Коломойського Андрія Богдана, або ж не встигла. Якщо так, то зміна курсу і інші "улюбленці" нового посла США стануть проблемою для команди Зеленського. І в той же час вірогідна (насамперед, піарно-медійна) кампанія ДБР "Садимо корупціонерів оптом" стане прекрасним стартом для президентства Зеленського. Буде виборець розбиратися, хто там нагорі і чому штампує вироки для корупціонерів? Немає.
І якщо справді центр уваги США з одного Бюро перейде до іншого, то вишикується логічний ланцюжок: "Ми створили одну структуру, вона виявилася кульгавий на обидві ноги, але тепер допомогою іншої структури ми все виправимо. Змусимо НАБУ працювати як слід". Для Трампа ж це буде зовнішньополітичною перемогою, особливо в каденцію нового посла, у якого є рік до виборів у Штатах, щоб продемонструвати успіх на українському напрямку. Цього часу, звичайно, не вистачить на відновлення територіальної цілісності. Але цілком достатньо для чищення і показового шмагання фігурантів "української змови" по обидві сторони Атлантики.
