Відшльопати компроматами. Як "єврооптимісти" прищеплюють політичну культуру
Тенденція ця не дуже гарна й благородна, але може бути досить ефективним інструментом проти маргіналізації опозиції.
Все почалося з того, що Генпрокуратура як би ненароком повідомила, що в рамках розслідування кримінальної справи про незаконне відшкодування ПДВ у часи "минсдоха" Олександра Клименка проводяться обшуки за місцем проживання у керівників банку "Капітал". В тому числі і за місцем проживання колишнього керівника Київського відділення "Капіталу", який є батьком одного з народних депутатів. Як тут же стало відомо, цією людиною виявився Петро Заліщук - батько еврооптимиста Світлани Заліщук, яка брала доволі активну роль в "майдані Саакашвілі".
Сама Заліщук, зрозуміло, одразу ж заявила про те, що її батько чесна пенсіонер, а те, що відбувається навколо його імені - це або "жахливий непрофесіоналізм", або спроба її дискредитації. Генпрокурор Юрій Луценко відразу ж відповів, що Заліщук як антикорупціонер, повинна розуміти, що закон один для всіх, мовляв, справа розслідується своїм чередом, а сімейні зв'язки Залищука старшого на хід розслідування ніяк не впливають. При цьому ні про які офіційні підозри батькові депутата мова не йде. У всякому разі поки що.
На цьому "дискредитація" пані Заліщук не завершилася. В окремих ЗМІ стали з'являтися слова слідчого у справі про махінації в банку "Капітал" Віталія Опанасенко, який ні в чому не звинувачуючи Петра Залищука, зазначив, що вдома у того знайшли "багато цікавих речей". Що це за речі слідчий пояснювати не став, "оскільки ці речі, можливо, не відносяться до матеріалів кримінального провадження". Але вони, як вважає Опанасенко, "трошки характеризують саму сім'ю".
Наступним ударом по Заліщук стали одкровення штатного викривача "єврооптимістів" Андрія Дзындзи. Останній нібито накопав, що рідний брат Заліщук - Володимир має будівельний бізнес у Москві, що, звичайно ж не злочин, але викликає певні сумніви в патріотизмі сім'ї. А в доважок до скандальним квартирах Заліщук Дзындзя відкопав аж дев'ять об'єктів нерухомості, що належать її невеликий сім'ї, що складається крім самої Заліщук з її батька і брата. У підсумку і весь дискредитационный список виглядає досить переконливо - брат у Москві, батько може бути причетний до махінацій Клименко, а сумнівних квартир навіть більше, ніж у самого Сергія Лещенка. З таким бекграундом боротьба з "баригами" вже не виглядає зовсім вже щирою і безкорисливою.
Примітно, що випадок з "дискредитацією" Заліщук далеко не поодинокий. Зовсім недавно аналогічний скандал трапився з ще одним активістом "Міхо-Майдану", "свободівцем" Юрієм Левченком, який, як розповів все той-же Дзындзя, не так давно був громадянином Росії і чиї батьки мають або мали квартиру в Москві. Соратників ж Заліщук за "европтимизму" Сергія Лещенка та Мустафу Найєма також не минула чаша "дискредитації". Тут можна згадати і знамениту квартиру Лещенко, і квартиру брата Найєма, і зустрічі Лещенко з Григоришиним, і походи в "Сбербанк Росії". Сюди ж можна віднести і скандали навколо ще одного антикорупціонера Віталія Шабуніна з повістками у військкомат і провокаціями від скандального журналіста Всеволода Філімоненко.
Якщо всі ці скандали зліпити в один ланцюжок, то вимальовується цікава тенденція. Як тільки представники еврооптимистической та антикорупційної опозиції активізуються занадто сильно, та ще й з тенденцією до маргінальним акцій (згадайте димову шашку від Левченко та участь Заліщук у протестах під Радою) в мережу вивалюється чергова порція компромату. Швидше всього інформація про квартири, машини і московських прописках старанно збирається спеціально навченими людями заздалегідь, щоб в потрібний момент дати опозиції зрозуміти, що вона занадто вже загралася в революцію. І що варто трохи охолодити свій протестний запал. При цьому потрібно відзначити, що ні про яке надто вже компрометуючому компромат не йдеться - лише підозри в корупції, не зовсім законній збагаченні або зв'язках з рукою Москви.
Тут потрібно розуміти, що в умовах тотальної корупції і величезних зв'язках з Росією, які мали місце до війни, подібний компромат можна без особливої праці нарити на кого завгодно. У Порошенка, наприклад, є Липецька фабрика, а у Заліщук брат московський бізнесмен. Однак правильно розкручена в ЗМІ, особливо на контрасті з заявами жертв дискредитації про свою сверхчестности і сверхпатриотизме, ця інформація здатна неабияк зіпсувати імідж, а заодно спонукати дискредитованих бути менш радикальними.
Такий спосіб взаємодії з опозицією, зрозуміло, не назвеш ні гарним, ні благородним, але й опозиція, в свою чергу, не тільки ніколи не гребує такими методами, але і часто використовує куди більш неприємний і небезпечний інструментарій у вигляді силових провокацій. Так що на війні, як на війні.
