Відрізана скибка. Чим небезпечно для ЗСУ повністю простреливаемое Придністров'ї
Українські військові моряки не відповіли насильством на насильство і цим зірвали план по дискредитації нашої держави. А росіяни постали перед усім цивілізованим світом як пірати, захоплюючі військові суду суверенної держави в нейтральних водах.
Однак, не отримавши реально відсічі від західного світу, російське військово-політичне керівництво продовжує політику створення провокацій з перспективою розгортання повномасштабної військової кампанії проти України.
Черговим casus belli може виявитися організація провокації (бажано з людськими жертвами) у невизнаному Придністров'ї. Тут розташована так звана "Оперативна група російських військ в Придністровському регіоні Республіки Молдова", а також не секрет, що саме російські війська складають основу миротворчого контингенту в цій невизнаній республіці.
Точної інформації про чисельність цього угруповання у відкритих джерелах немає, але, за оцінними даними, можна говорити про близько 10-15 тис. кадрових військових (російський контингент і "придністровська армія"). Сюди варто додати більше 70 тис. місцевих резервістів, яких два рази в рік закликають на навчання. Таким чином, угруповання росіян в Придністров'ї може налічувати близько 80 тис. чоловік. Однак серйозним мінусом є відсутність можливості безпосередньо забезпечувати цей контингент, а також проводити ротації - це можливо тільки через територію Молдови чи України. До 2014 р. постачання відбувалося залізницею через територію України (згідно з наявних міжурядових угод). Після анексії Криму були спроби забезпечувати угруповання повітряним шляхом через Молдову - проте вийшло лише організувати перекидання особового складу (і то виключно як цивільних осіб чартерами через Кишинів).
Саме Придністров'я, що виникло у 1992 р. в результаті прямого російського вторгнення, є невизнаною державою, і конфлікт тут вже 26 років залишається замороженим. Основна форма спілкування керівництва Тирасполя і Кишинева - переговори на рівні формату "1+1" і "5+2" (Молдова і Придністров'я - сторони конфлікту, Росія, Україна, ОБСЄ - посередники плюс Євросоюз і США - спостерігачі).
З військової точки зору схема "напади на миротворців" в російській доктрині гібридної війни є відпрацьованою - саме так у серпні 2008 р. була розв'язана війна проти Грузії.
І це при тому що реально наступальні можливості угрупування в Придністров'ї досить обмежені - немає адекватних засобів настання типу "танкового кулака" або великої кількості артилерії (хоча снарядів і патронів від розформованої радянської 14-ї армії вистачає). У той же час якщо це будуть скоординовані дії з ударом російської угруповання з Криму, то для наших армійців тут можуть виникнути серйозні проблеми (адже воювати доведеться фактично на два фронти).
Варто відзначити, що сам театр бойових дій взагалі не має до ведення війни як такої (а особливо оборонної). Адже фактично Придністров'я - це вузька смуга землі довжиною в 200 км уздовж Дністра, затиснута між Україною і Молдовою. І в цих умовах навіть польовою артилерією ВСУ (не кажучи про реактивної) вона може прострілюватись вздовж і впоперек.
Тим не менше будь-яка провокація у Придністров'ї може розцінюватися Росією як напад на її громадян, і не секрет, що переважна кількість населення Придністров'я (а всього тут проживає близько 200 тис. чоловік) мають російські паспорти. А отже, це може стати приводом для початку повномасштабної війни.
Ще одним приводом для війни може бути, наприклад, вимога Росії надати їй "повітряний коридор" для постачання Придністров'я через всю територію країни з відведенням всіх засобів ППО, скажімо, на 200 км.
Можна говорити про те, що навряд чи росіяни наважаться на висадку десанту в Одеській області з пробиттям наземного коридору - це загрожує вже занадто великими втратами в живій силі і техніці.
Ймовірно, наше військове керівництво в повній мірі розуміє небезпеку, витікаючу від Придністров'я. Не дарма ж у важких умовах весни 2014 р. першим ділом на кордон з невизнаною державою були перекинуті додаткові сили ЗСУ. А в найважчі моменти літа 2014 р. звідси не знімали ні одного батальйону територіальної оборони.
Та й введення воєнного стану в листопаді 2018 р., крім областей, які знаходяться на кордоні з Російською Федерацією і на Азово-Чорноморському узбережжі, торкнулося також і області, які безпосередньо межують саме з Придністров'ям. Тобто наше військово-політичне керівництво всерйоз сприймає можливості Росії по дестабілізації обстановки на цьому напрямку.
