Отруєння в Черкасах. Чому українці так легко впадають у паніку
Історія, яка сколихнула всю країну в останні дні довгих травневих свят, почалася вранці 8 травня, коли в одній зі шкіл Черкас на лінійці діти масово почали падати в непритомність. У результаті більше 50 дітей і четверо дорослих опинилися в лікарні з симптомами отруєння, а кілька людей навіть у реанімації. При цьому до цих пір так ніхто і не з'ясував, чим саме і з чиєї вини постраждали люди. Саме цей вакуум інформації і породив хвилю найрізноманітніших чуток і паніки, до розгону яких підключилися в тому числі і ЗМІ.
Останні тут же стали видавати всі можливі версії події від техногенної катастрофи до сплановану диверсію. Зокрема, говорилося і писалося про те, що причиною масового отруєння міг стати прорив каналізації, мовляв в повітрі в околицях школи напередодні вночі стояв стійкий запах сірководню. За іншою версією, сталася аварія на підприємстві по виробництву добрив "Азот", розташованому недалеко від нещасливої школи. Зрештою висловлювалися припущення, що отруйна речовина була спеціально розпорошене в місці масового скупчення дітей, то самими дітьми, щоб зірвати таким чином уроки, то терористами. Як би там не було, всі перші аналізи проб повітря та ґрунту з місця події не принесли ніяких результатів, і речовина, якою отруїлися учні, невідомо й донині.
Що стосується реакції держави, то в питанні надання допомоги постраждалим і ліквідації наслідків, рятувальні служби зреагували в цілому правильно і досить ефективно - був створений оперативний штаб, Черкаси тут же вилетіли прем'єр-міністр і міністр охорони здоров'я, і вже на наступний день можна було констатувати, що нічого надто страшного не сталося - постраждалі видужували, багатьох виписали додому, отруєння було хоч і масовим, але досить локальним, і нової небезпеки виявлено не було. За словами глави Моз Уляни Супрун, до вечора 10 квітня повинні були бути зроблені "перші висновки експертів", щоправда, чіткої відповіді, що ж, власне, сталося суспільство не отримало досі.
Якщо ж звернути увагу на питання інформаційного супроводу надзвичайної події, то тут з боку держави далеко не все було зроблено бездоганно, адже перша інформаційна задача, що стоїть перед державою при подібних інцидентах, - недопущення паніки, так і не була виконана в повному обсязі. Панічні настрої розлетілися по країні за лічені години після отруєння і явно не додали влади позитивних очок.
І хоча головна причина схильності українців до панічних настроїв частково об'єктивна - тотальна недовіра до влади у наших співгромадян остаточно сформувалося в радянські часи, коли замовчування, перекручування фактів, а то й пряма брехня було цілком звичайним стилем спілкування радянської номенклатури з населенням, тим не менш, правильна інформаційна робота, в тому числі і з урахуванням факту тотальної недовіри населення до влади, здатна звести паніку і "зраду" до мінімуму.
У першу чергу влада повинна завжди залишати за собою "інформаційну ініціативу" при будь-яких надзвичайних ситуаціях. Тобто громадяни повинні отримувати в першу чергу інформацію про те, що трапилося з перших вуст і вичерпному обсязі, а то і в більшому, ніж вони здатні перетравити, що мінімізує всяке простір для виникнення чуток і домислів.
По-друге, спікерами в даних ситуаціях повинні виступати не представники вищих ешелонів влади, на кшталт міністра охорони здоров'я, а неполітичні фігури, які є професіоналами в даній області. Політик в очах народу завжди або майже завжди думає виключно про свій рейтинг, а тому зацікавлений використовувати будь-яку ситуацію, в тому числі небезпечну або трагічну, для власного піару. Тому політика завжди буде менше довіри, ніж до лиця незацікавлене в самовихваляння.
У випадку з Черкасами це означає, що інформувати населення про ситуацію мав би професійний медик настільки часто, наскільки це можливо, кажучи про всіх можливих версій і аргументовано відкидаючи найбільш божевільні і панічні. І вже на цьому тлі повинні звучати високопоставлені чиновники. Особиста участь останніх у ліквідації різного роду катастроф в українських реаліях, на жаль, все ще необхідно і в якості мотивації для спеціальних служб, і в якості запобіжного заходу паніки. Мовляв, раз такий високий чоловік особисто приїхав, ситуація буде під контролем.
Як би банально це не звучало, але важливість інформаційної політики в умовах війни не можна недооцінювати. І хоча історія в Черкасах, швидше за все, до військових дій на Донбасі ніякого відношення не має, вона в черговий раз показала, наскільки незахищеним може виявитися українське суспільство від диверсій в тилу, адже головний збиток від таких операцій - це панічні і пораженські настрої, а їх спровокувати, як виявилося, не надто складно.
