Відпущений Фенікс. Як Ляшко об'єднав опозицію "на крові"
Проміжний підсумок залучення Олега Ляшка до кримінальної відповідальності за здійснення насильницьких дій щодо народного депутата Андрія Геруса можна вважати досить успішним для підозрюваного. Можливо, зважся суд задовольнити прохання Генпрокуратури про арешт лідера Радикальної партії без права застави, політичний і піарний ефект для Олега Валерійовича був би максимальним. Чи жарт, коли м'ч пролетів повз парламенту політик міг опинитися за гратами лише за те, що порвав своєму опоненту сорочку. У такій ситуації роль цієї жертви політичних репресій, символ опору "зеленої диктатурі", а разом з нею і співчуття українського виборця і зростання рейтингу були б у Ляшка в кишені. Але суд виявився достатньо мудрий, щоб обмежитися у справі Ляшко звільненням того на поруки опозиційних народних депутатів Вікторії Сюмар та Михайла Волинця.
Проте і такий результат судового засідання Олег Валерійович має всі підстави занести собі в актив. В'язниця все ж далеко не найприємніше місце, а політичної реклами завдяки гучній справі безмандатный політик отримав, напевно, більше, ніж розраховував. Схоже на те, що ККД п'ятихвилинної бійки з Герусом перевищив всі можливі очікування лідера Радикальної партії.
Однак нас в цій історії в першу чергу цікавить не піарна вигода Ляшко від дивного політичного рішення нинішньої української влади покарати призабутого донедавна політика за цілком типову для нього витівку по всій суворості Кримінального кодексу з перспективою сісти на строк від чотирьох до семи років. Якби не кримінальна справа, то про Ляшка і його "бійці" з Герусом у вирі скандалів, наступних по п'ятах за командою Зеленського, забули б на наступний день. Схоже, що у нинішньої української влади просто стався напад старої політичної хвороби, яку ще радянський тиран Сталін називав "запамороченням від успіхів". Куди цікавіше те, що одіозний і вкрай неоднозначний Ляшко в образі жертви режиму примудрився стати центром тяжіння абсолютно різних політичних гравців. Багато з яких останнім часом один одного, м'яко кажучи, не надто поважали.
У першу чергу потрібно нагадати, що як тільки стало відомо про відкриття відносно Олега Валерійовича кримінального провадження за досить жорсткої статті, в його підтримку висловилися практично всі опозиційні Зе-команді політичні сили, в тому числі і ті, до яких зовсім недавно Ляшко був в опозиції. Захистити "радикала" поспішили: екс-прем'єр Володимир Гройсман, партія "Народний фронт", "Європейська солідарність" в особі Ірини Геращенко, "Батьківщина" і навіть посварився з Ляшко колишній нардеп-"радикал" Ігор Мосійчук.
В суді ж, який обирав Ляшко запобіжний захід, група підтримки Олега Валерійовича деяким чином юридично оформилася в особі двох депутатів, які взяли його на поруки. Причому, Сюмар та Волинець в цій історії — це набагато більше, ніж просто два народних депутата. Вікторія Сюмар, нагадаємо, в даний час є нардепом від "Європейської солідарності", очолюваної п'ятим президентом України Петром Порошенком. Але в парламенті минулого скликання Сюмар була членом фракції "Народний фронт", де вважалася близькою до групи екс-голови РНБО Олександра Турчинова. З Михайлом Волинцем ж все ще більш цікаво. Волинець вже не першу каденцію обирається в парламент за списками "Батьківщини" Юлії Тимошенко. При цьому всі ці роки він залишається головою Незалежної профспілки гірників України і якого багато хто пов'язують з олігархом Рінатом Ахметовим.
З Ахметовим, до речі, вже давно пов'язують і самого Ляшка. Останній раз про цю зв'язку заговорив свежепотрепанный Олегом Валерійовичем Герус. Мовляв, Ляшко напав на нього саме за замовленням Ахметова, для якого невигідно рішення влади дозволити купувати електроенергію у Росії. Про те, що таке рішення вигідно для бізнесу Ігоря Коломойського, Герус, звичайно ж, промовчав. Так що можна не сумніватися, що Рінат Леонідович історії з Ляшко має і свій інтерес.
Таким чином, виходить, що історія з кримінальним переслідуванням Ляшко стала певним каталізатором, яка підштовхнула до об'єднання, хай поки ситуативному і подійного, практично всі опозиційні до Зеленському сили. Виходить, навколо фігури Ляшко згрупувалися Порошенко, Тимошенко, "Народний фронт" і Рінат Ахметов. Зрозуміло, все це відбулося зовсім не від любові особисто до Ляшко і не з-за відсутності конфліктів між собою. Просто справа проти Ляшка виявилося настільки очевидним "бєспрєдєлом" у виконанні нинішньої влади, що кожен у цій історії відчув загрозу і особисто для себе. Та й як її не відчувати, якщо на Порошенка вже завели більше десятка кримінальних справ і готують подання на зняття недоторканності, Тимошенко Зеленський особисто ображає в соцмережах, так і бізнесу Ахметова нічого хорошого за нової влади не світить. Таким чином, Зеленський став якоюсь спільною загрозою, що хочеш не хочеш, а змусить забути взаємні образи.
Поки, звичайно, говорити про якийсь об'єднаної опозиції проти Зеленського ще досить рано, але перший дзвіночок вже пролунав, і якщо все триватиме так і далі, то створення такої опозиції стане лише питанням часу.
