Відкладений шатун. "Демократична опозиція" проміняла Саакашвілі на бюджет і пенсії
Схоже, надмірно емоційний Міхо своїм опозиційним партнерам найближчим часом у Києві зовсім ні до чого.
У перші дні після епохального прориву через кордон повернення Саакашвілі в Київ планувалося у форматі бліц-кригу. Сам Міхеїл Николозович анонсував мітинг своїх прихильників у столиці вже 19 вересня, якраз до старту чергової парламентської тижня. До такого стрімкого розвитку подій в першу чергу виявилися не готові не влада, а політичні партнери Саакашвілі в особі Юлії Тимошенко, "Самопомочі" та інших, менш великих українських політиків.
І вже через пару днів Саакашвілі довелося переанонсировать свій великий мітинг, зсунувши хронологічні рамки на цілий місяць. Тепер датою головного мітингу стало 17 жовтня, а Міхеїл Николозович тактовно зазначив, що він "приєднається до ініціативи громадських активістів". Більш того, екс-президент Грузії анонсував три головних мети майбутнього мітингу: створення антикорупційних судів, скасування депутатської недоторканності, ухвалення нового виборчого закону. Неважко помітити, що за винятком "вічного питання української демократії" - скасування депутатської недоторканності - два інші вимоги повторюють вимоги "демкратической опозиції".
Ще через день один із соратників Саакашвілі, Віктор Чумак, вніс деяку ясність проблему раніше анонсованого мітингу 19 вересня - він не відбудеться, а замість нього буде мітинг 20 вересня на Майдані Незалежності, але вже як "старт всеукраїнської підготовки до мітингу 17 жовтня". Чи буде в цей день Саакашвілі в Києві, не уточнюється, але щось підказує, що грузинський апатрид продовжить свої поїздки по країні та в Києві найближчим часом не з'явиться.
Як бачимо, Саакашвілі довелося терміново корегувати свої плани, і, судячи з усього, робив це емоційний грузин не по своїй волі, а в силу обставин, що склалися. Міхеїл Николозович, як відомо, завжди відчував в Україні серйозний кадровий голод, а трансляції його прориву через кордон чітко показали, що без групи підтримки в особі Тимошенко, соратників Садового, Гриценко, Наливайченко, "єврооптимістів" та інших все це дійство було б куди скромніші за масштабами, якщо б взагалі могло відбутися.
В організації мітингів у столиці Саакашвілі міг би розраховувати на допомогу олігарха Ігоря Коломойського, про зустріч якого з екс-президентом Грузії багато говорилося перед "проривом", але схоже, що ця допомога виявилася не настільки істотною, щоб Міхеїл Николозович міг організувати хоч щось вартісне в Києві в поодинці. І тепер йому доводиться розраховувати виключно на допомогу союзників, без яких ні про який "шатун" не може бути й мови.
Що ж стосується різношерстої групи підтримки Саакашвілі, то їм найближчим часом ніякої Саакашвілі і ніякі "шатуни" в Києві не потрібні з кількох причин. По-перше, всередині "саакашвилианцев" якщо і можливо єдність, то вкрай нетривалий. І як тільки Міхеїл Николозович успішно опинився на українській землі, як всередині групи його партнерів почалися розбрід і хитання. Спочатку від занадто разбушивавшегося грузина дистанціювався, перейшовши до дуже миролюбної риторики, обережний Андрій Садовий. Трохи пізніше він вирішив триматися подалі і від Юлії Володимирівни, прекрасно розуміючи, що на тлі харизматичної Тимошенко він завжди буде виглядати блякло. Крім того, залишився вірний своїй політичній нелагідності і Анатолій Гриценко. За інформацією "ДС" інформації, він навідріз відмовився діяти разом з Валентином Наливайченком. Загалом, в умовній групі підтримки Саакашвілі вирують внутрішні розбіжності, і, поки не будуть досягнуті якісь домовленості, виходити на великі акції немає ніякого сенсу.
Однак це далеко не найголовніша причина відкладеного "шатуна". У ключових гравців групи "саакашвилианцев" в особі "Батьківщини" і "Самопомочі" на найближчий місяць є більш важливе завдання, грошова, а гроші, як відомо, люблять тишу і не люблять "шатуни". Вся справа в тому, що 15 вересня в Раду прийшов проект державного бюджету на майбутній рік, що означає старт бюджетного процесу, а просто політичних торгів. Враховуючи ситуацію з більшістю, і "Батьківщина" і "Самопоміч" мають шанси виторгувати собі якісь бюджетні преференції і навіть попіаритися на цьому. Зрозуміло, опозиційна риторика нікуди не дінеться і запропонований проект бюджету опозиція буде називати "антинародних, антисоціальних, олігархічним" тощо. У той же час опозиція буде паралельно пропонувати свої "соціальні" правки до документа, щоб потім, коли бюджет таки приймуть, гучно заявити, що саме їх правки зробили документ таким, за який можна, хоч і згнітивши серце, але проголосувати. І всі соціальні бюджетні "плюшки" будуть ставити в заслугу саме собі.
Але не бюджетом єдиним буде жити в найближчий місяць опозиція. На підході пенсійна та медична реформи. І якщо до прийняття медичної справа може найближчим часом не дійти, то пенсійна точно буде проголосована. І тут тактика опозиції буде точно такий же, як і в історії з бюджетом. Все позитивне в ній, в першу чергу підвищення пенсій, буде представлятися як заслуга опозиції, яка змусила "влада бариг" подбати про простих пенсіонерів і бюджетників.
У всіх цих розкладах місця для експресивного Саакашвілі і його вуличних провокацій поки немає. І тому найближчим часом він буде роз'їжджати по провінції і обкатувати там програму, а коли бюджетний процес і реформи будуть успішно "відпрацьовані", тоді, можливо, і прийде час Саакашвілі і його "шатуна".
