Від "Паруса" до "Стилета". Що не так з модернізацією українських БМП

Незважаючи на загальну ситуацію на фронті, в Україні триває програма переозброєння армії. Про це, наприклад, свідчить украй скупе повідомлення минулого тижня про те, що головнокомандувач ЗСУ генерал Хомчак особисто відвідав на одному з полігонів Чернігівської області порівняльні випробування бойових модулів для бойових машин піхоти.

Судячи з єдиною фотографії у відкритих джерелах та неофіційної інформації, йдеться про програму модернізації парку БМП-1 і порівняльних випробуваннях п'яти модулів від різних вітчизняних виробників: "Парус", "Спис", "Шквал", "Дуплет" (на БМП-2) і "Стилет".

Власне, модернізація саме БМП-1 вже не тільки назріла, а й давно перезріла. В ході бойових дій на Донбасі в 2014-2015 рр. виявилося, що саме БМП є "робочою конячкою" піхоти. Ця обставина зумовила і досить високий рівень втрат – в ході боїв були втрачені 45% із задіяних машин. І найнеприємніше: фактично була втрачена велика частина парку більш сучасних БМП-2 родом з 1980-х років. Їм на заміну військові були змушені повернути в стрій БМП-1 – крім машин, що перебувають на зберіганні, закупили велику партію у східній Європі. Однак цим машинам в кращому випадку 35-40 років, і засновані вони на технічних рішеннях 1960-х років.

Ще в 2001-му Житомирський бронетанковий завод на державні гроші викотив модифікацію БМП-1М, де замість штатної башти був встановлений бойовий модуль КБА -105 "Шквал". Його комплекс озброєння є стандартним для більшості вітчизняних бойових модулів і понині, тому на ньому варто зупинитися більш докладно. Отже, "Шквал" — це насамперед 30-мм автоматична гармата ЗТМ-1 (наш аналог радянської 2А72), спарений 7,62-мм кулемет КТ-7,62 (аналог ПКТ), 30-мм автоматичний гранатомет АГ-17 і дві пускові установки для ПТУР Р-2 (комплекс "Бар'єр" від київського "Променя").

Що стосується боєкомплекту, то у 30-мм гармати подвійного стрічкового живлення готовий до використання боєкомплект з 350 снарядів, у боєкомплекті кулемета нараховується 2500 патронів, з гранатомета можна здійснити 29 пострілів (резервний боєкомплект перевозиться у трьох магазинах, в кожному з них – по 29 гранат).

Після серії випробувань (про державні, на жаль, тоді не йшлося) модифікація військовим сподобалася, були навіть плани переозброєння як мінімум трьох механізованих бригад ЗСУ. Однак грошей вистачило тільки на модернізацію 45 машин, з яких лише 12 потрапили до вітчизняної армії, 30 пішли на експорт в Грузію (велику частину захопили росіяни в ході агресії в 2008-м) і три – в африканську країну Чад.

Тепер, через 16 років, знову повернулися до цього варіанту. Причому з деякими варіаціями. Адже, по суті, всі представлені для випробувань модулі – це тією чи іншою мірою варіації "Шквалу". Так, якщо "Стилет" — це "Шквал", але перестволений з ЗТМ-1 на ЗТМ-2 (вітчизняний аналог радянської 2А42), то "Парус" зі "Списом" — з гарматою КБА-1. "Дуплет", як і "Шквал", — з ЗТМ-1.

По суті відрізняються ці модулі тільки складом обладнання та системою управління вогнем (СУВ), причому з останньою у нас досить великі проблеми. Річ у тім, що в країні фактично немає якісної сучасної СУВ з пристойними тепловізорами.

Відносно сучасним у цьому плані можна назвати тільки "Парус", який виробляється серійно і встановлюється на БТР-3/4. Останній за часом варіант, представлений у 2017-му на виставці "Зброя та Безпека" у складі БТР-4МВ1, мав у своєму складі приціл ОЕП-ВН ізюмського виробництва, тепловізор і лазерний далекомір. Інші бойові модулі, вочевидь, не отримали особливого розвитку з моменту появи.

Втім, у разі прийняття машин на озброєння крім установки цифрової СУВ необхідно буде потурбуватися і про інтегрування БМП в єдину систему управління полем бою. А тут у нас теж поки досить відчутні прогалини.

Ще однією проблемою при установці нових модулів стане внутрішня ергономіка бойової машини. Річ у тім, що БМП-1 створювалася під солдата 1960-х років, у якого і антропометрика була, скажемо прямо, скромнішою. Крім того, із спорядження у радянського солдата того часу були лише протигаз і саперна лопатка. Нинішній же боєць не тільки відчутно виріс, але й крім різного спорядження має ще бронежилет і розгрузку. Так що в цьому плані виграє "Парус", який не займає місця всередині бойової машини, а операції з його обслуговування можна виконувати, не полишаючи броньований корпус.

На жаль, про інші деталі модернізації БМП-1, крім встановлення нового бойового модуля, нічого невідомо. Судячи з усього, більше нічого і не планується, оскільки, наприклад, для заміни двигуна варіантів у нас немає. Використання 3ТД або Deutz слід відразу відкинути – для випуску першого у нас немає можливостей, другий дуже дорогий.

Крім того, незрозуміло, чи є відпрацьований варіант додаткового посилення бронювання бойової машини. Для довоєнної модифікації БМП-1М розроблялися комплекти навісної броні, однак було вирішено, що схеми, які дозволяли б гарантовано захистити БМП від вогню 12,7-мм і 14,5-мм кулеметів, були занадто витратними і від їхнього розвитку відмовилися.

Житомирський бронетанковий завод у своїй модифікації БМП-1УМ розробив свою схему бронювання, однак навряд чи її буде можливо використовувати без адаптації – тобто, фактично, потрібно буде розробляти заново. А це час і гроші.

Цілком ймовірно, що на додаток до нових модулів на модернізованих БМП-1 буде йти нове радіообладнання, яке в принципі і так встановлюється під час капітального ремонту машин.

У будь-якому випадку варто визнати, що така схема модернізації є швидше вимушеним заходом в умовах війни — таким собі проміжним етапом до створення нового перспективного БМП вітчизняним військово-промисловим комплексом або до отримання армією західних зразків.