Не стати політичним трупом. Чому Садовий пішов торгувати собою на виборах
Після тривалих коливань лідер партії "Самопоміч" Андрій Садовий нарешті рішуче і привселюдно заявив про намір балотуватися в президенти. На зустрічі з організаторами молодіжного форуму "Молодвіж", де і відбулося офіційне заяву про наміри, Андрій Іванович пообіцяв найближчим часом представити свою команду і окреслив основні напрями майбутньої кампанії: мобілізація молоді, "розрив корупційної кругової поруки" та "технологічна модернізація країни". Ну і, зрозуміло, лідер "Самопомочі" не втримався, щоб і зі свого боку не закликати опозиційні сили до об'єднання.
Загалом, нічого незвичайного. Цікаво інше, заява Садового прозвучало відразу ж після резонансного інтерв'ю Віктора Балоги — соратника ще одного кандидата в президенти Анатолія Гриценка, і, можливо, є відповіддю на пропозицію останнього. Суть озвученої Балогою ідеї полягає у створенні під вибори своєрідного "тріумвірату" з Гриценко, Садового та Святослава Вакарчука. Нова українська влада, упевнений Балога, повинна бути поєднання молодості і досвіду, щоб і запит суспільства на "нові обличчя" задовольнити, і не допустити того, щоб дуже жвавий молодняк повністю зруйнував тендітну машину державного управління. "Я був би радий, — заявив Балога, — якби Садовий, Вакарчук, Гриценко стали єдиною командою і визначилися для себе, хто з них президент, хто прем'єр, хто — спікер. Визначилися ідеологічно. Коли б ці три політики зійшлися, цей український проект мав би право на перемогу". Ну а якщо вищевказані троє "цього не зрозуміють і не скористаються шансом", то, впевнений Балога, їх участь у виборах буде марною тратою часу.
Таким чином Садовий, оголосивши про свої президентські амбіції, Гриценко дав зрозуміти, що якщо і буде торгуватися з ним, як рівний з рівним, оскільки версія Балоги достатньо прозоро натякала, що Садовий в цьому "тріумвіраті" стане найбільш слабкою ланкою з претензіями не вище спікерських.
Крім того, за день до оголошення Садовим рішення йти в президенти свою заяву зробив однопартієць львівського мера, народний депутат Єгор Соболєв, якого активно сватали в якості кандидата в президенти від "Самопомочі". У цій заяві депутат, нехай і не прямим текстом, але відмовився від балотування заради можливості створити "єдину переможну команду". Таким чином, питання про те, чи буде "Самопоміч" висувати свого кандидата в президенти, а якщо буде, то кого (крім Соболєва, в якості кандидата на вищий пост у державі розглядалася віце-спікер Оксана Сыроид), зважився самим природним чином на користь лідера політсили. Схоже, що саме такий шлях обрав Садовий, щоб якось розв'язати ту вкрай несприятливу ситуацію, яка склалася з його політичною кар'єрою.
Справа в тому, що після знаменитого "сміттєвого скандалу" Садовий кілька самоусунувся від загальноукраїнської політики у своєму "львівському гетто" і став стрімко втрачати контроль над власною партією, а сама партія почала рухатися в бік розпаду. Найбільш тривожним дзвінком став саморозпуск фракції "Самопомочі" в Київраді, тим часом у парламентській фракції партії Садового ініціатива належала досить дивним і трохи чужорідним для "Самопомочі" персонажів на кшталт згаданого Соболєва або Насіння Семенченко. Та й амбітна Сыроид у разі балотування в президенти могла підім'яти під себе фракцію.
В цих умовах будь-яке можливе рішення, пов'язане з відмовою від особистої участі Садового у виборах, несло для нього великі ризики: або "Самопоміч" розсипається взагалі, або львівський мер остаточно втрачає контроль над власною партією.
Але і прийняте рішення балотуватися аж ніяк не гарантує вирішення всіх проблем Садового. У першу чергу потрібно пам'ятати, що Андрій Іванович чинний мер Львова, а тягнути на собі і столицю Галичини з усіма господарськими проблемами і виборчу кампанію з рівним успіхом практично неможливо. До того ж опозиційному кандидату в президенти вкрай складно зберігати продуктивні робочі відносини з чинною центральною владою, що для будь-якого градоначальника просто необхідно.
З іншого боку, балотування в президенти відкриває перед Садовим і якесь вікно можливостей. Будучи кандидатом в президенти, львівський мер не випаде з політичного мейнстріму, залишиться важливим гравцем на політичному полі і все ще зможе торгуватися за те, на чиїй стороні грати.
В першу чергу, є можливість домовитися з Банкової, щоб балотуватися в якості противаги того ж Гриценка, і, відібравши у останнього частину голосів, виторгувати гарантію на спокій у Львові, щоб успішно переобратися на наступний мерський термін.
З іншого боку, можна домовлятися вже з самим Гриценко, щоб з часом знятися з виборів на його користь, або з тією ж Тимошенко, щоб зіграти в її користь. У будь-якому випадку Садовому доведеться бути, по суті, технічним кандидатом, але навряд чи він має ілюзії, що має шанси серйозно поборотися за президентське крісло.
Але навіть якщо Садовий з тієї чи іншої причини ні з ким не домовиться, він зможе виграти в головному — збереже свою партію і участю в президентських виборах забезпечить якийсь заділ на вибори парламентські. Відносно скромні 5% підтримки на виборах президента будуть чітким сигналом того, що перші особи "Самопомочі" можуть з упевненістю розраховувати на місце у Верховній Раді. І тоді, навіть якщо у Львові у нього все остаточно розладнається, лідер "Самопомочі" буде мати запасний аеродром у вигляді депутатського мандата з досить широкими юридичними, економічними і медійними можливостями, звідки можна буде або далі розвивати свою політичну кар'єру, або спокійно пересидіти п'ять наступних років.
