Осінній "бліцкриг". Як Зеленський організовує фіктивну деокупацію Донбасу

У найближчі пару місяців Володимир Зеленський планує провести "бліцкриг" для "повернення" окупованих територій Донецької і Луганської областей. Слова "бліцкриг" і "повернення" взяті в лапки, бо деокупація буде фіктивною. А підставою для цього твердження є урядовий законопроект №5844 "Про засади державної політики перехідного періоду", текст якого з'явився на сайті Верховної Ради 17 серпня.

Вибори без контролю над кордоном

До питання про те, як з'явився цей законопроект, ми ще повернемося. А зараз торкнемося головного — заради чого він.

Найнебезпечніша стаття в цьому проекті — шоста, суть якої в тому, що деокупація буде поетапною. Стаття вводить поняття "деокупація населеного пункту (району)", яке зовсім не вимагає встановлення Україною контролю над кордоном.

Згідно зі статтею, міністр оборони України, глава СБУ і міністр внутрішніх справ України шляхом спільного подання президенту України встановлюють факт відсутності окупаційних сил РФ на території населеного пункту (району) і встановлення повного контролю України над територіями в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці. На цій підставі президент приймає рішення про визнання відповідної адміністративно-територіальної одиниці деокупуваною і встановлення дати її деокупації.

І лише в останньому пункті статті йдеться про те, що дату відновлення територіальної цілісності України в межах міжнародно визнаного державного кордону встановлює президент України. Тобто спочатку — "деокупація" міст і районів, і лише потім — контроль над кордоном.

Отже, візьмемо для прикладу місто Донецьк. Згідно зі статтею 6 законопроекту №5844, щоб визнати це місто деокупуваним, не потрібно заходу туди українських військ і української поліції, як і не потрібно роззброєння незаконних військових формувань. Досить тільки, щоб три абсолютно лояльних Зеленському чиновника — голови Міноборони, СБУ і МВС — встановили факт відсутності там російських військ. Але там окупанти і зараз не називають себе окупаційною армією, а іменуються "народною міліцією ДНР". Так що залишилося перейменувати її підрозділи в Донецьку в "народну міліцію міста Донецька" — і все, місто можна сміливо визнавати деокупуваним за логікою законопроекту №5844.

Навіщо потрібно визнавати місто деокупуваним? Щоб провести там місцеві вибори. Правда, в проекті №5844 записано, що перші місцеві вибори після деокупації проводяться одночасно з черговими місцевими виборами. А це, відповідно до Виборчого кодексу, остання неділя жовтня 2025 р. Але процедура виборів в проекті №5844 не описана. Там сказано тільки, що Кабмін повинен внести окремий законопроект про особливості проведення місцевих виборів на деокупуваних територіях. Цілком можливо, що в тому проекті ми побачимо вже зовсім іншу дату, наприклад, якусь неділю листопада або грудня 2021 р.

І тільки коли вибори будуть проведені, Путін зробить вигляд, що віддав Зеленському контроль над кордоном. Тобто завдання проекту №5844 — легітимізувати проведення місцевих виборів під контролем "народної міліції" до того, як контроль над кордоном буде формально переданий Україні.

Легітимізація колаборантів

Наступне питання — навіщо будуть проводитися ці вибори? Відповідь можна побачити в статті 10 проекту №5844, яка описує обмеження права бути обраним на місцевих виборах і на зайняття посад. Там є прекрасна норма, яка говорить, що під ці обмеження підпадають особи, які були в складі окупаційних сил і окупаційних адміністрацій РФ. Але далі в тій же статті записано, що цим обмеженням не підлягають особи, які:

1) в складі окупаційних адміністрацій РФ забезпечували життєдіяльність тимчасово окупованих територій і в результаті своєї діяльності в них не завдали навмисне шкоди життю і здоров'ю громадян;

2) перебували в складі окупаційних сил РФ з примусу або проти своєї волі і внаслідок своєї діяльності в них не завдали навмисне шкоди життю і здоров'ю громадян;

3) перебували в складі окупаційних адміністрацій РФ з примусу або проти своєї волі.

Можна не сумніватися, що 99,99% колаборантів зарахують себе до якоїсь з цих категорій. Дуже чітко про це сказав Вахтанг Кіпіані: "Всі вони скажуть, що взяли зброю "з примусу і (або) проти своєї волі", сиділи в "народних радах", міністерствах, меріях, виконкомах та інших незаконних органах влади "з примусу і ( або) проти своєї волі". Ну а довести ненавмисність зможе будь-який адвокат — "ну, мій клієнт посадив українця в "ізоляцію", але він не знав, що там будуть катувати, бо в газетах про це не писали".

Підкреслимо, що тут мова йде про вибори на міському та районному рівнях. Зараз окупаційну адміністрацію міста Донецька очолює такий собі Олексій Кулемзін. Якщо Путін захоче залишити Кулемзіна, то, цілком можливо, що ми почуємо від Зе-влади легенду про те, що цей діяч всього лише "забезпечував життєдіяльність міста", а якщо і завдав комусь шкоди, то — не зумисне. Але Кремль, звичайно, може і підшукати когось на заміну Кулемзіну. У будь-якому випадку мером Донецька буде обрана людина Кремля, а не людина Банкової.

Що ж стосується нинішніх головних кремлівських маріонеток в Донецьку і Луганську — ватажків фейковий республік, то їх ми, швидше за все, побачимо у Верховній Раді. У проекті №5844 записано, що Кабмін повинен у шестимісячний термін внести законопроект про проведення проміжних виборів народних депутатів в тих округах, де в 2019-му вибори не проводилися.

Навіщо все це Зеленському

Перш ніж говорити про мотиви Зеленського, розповімо коротко, звідки взявся проект №5844. Ще 2 лютого парламент включив в план своєї законопроектної роботи на 2021 р. проект закону "Про державну політику перехідного періоду і процедурах перехідного періоду". Головним його змістом повинні були стати саме процедури, в тому числі основні підходи правосуддя перехідного періоду. Парламент ухвалив, що уряд повинен подати цей закон вже в лютому. Однак Кабмін вніс цей проект в свій план пріоритетних дій тільки 24 березня і зобов'язався внести проект до Верховної Ради в квітні.

Але цього не було зроблено ні в квітні, ні в травні. Причина затримки стала зрозуміла 2 червня, коли Зеленський ввів в дію рішення РНБО "Про деякі питання активізації процесу мирного врегулювання ситуації в Донецькій і Луганській областях". Це рішення зобов'язало Кабмін у двомісячний термін вести в парламент "законопроекти про введення на тимчасово окупованих територіях в Донецькій і Луганській областях правосуддя перехідного періоду як цілісної політики держави щодо мирного врегулювання ситуації на цих територіях, подолання наслідків збройного конфлікту і досягнення соціальної злагоди".

Як стверджує віце-прем'єр — міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Олексій Резніков, проект №5844 розроблений на виконання цього рішення РНБО. У цьому проекті вже не знайшлося місця для процедур, яких хотіла Верховна Рада, бо Зеленському була потрібна чиста політика. В результаті замість запланованого парламентом законопроекту "Про державну політику перехідного періоду і процедурах перехідного періоду" вийшов проект "Про основи державної політики перехідного періоду".

Неважко згадати, що було в голові у Зеленського перед засіданням РНБО 2 червня. Напередодні він дав скандальне інтерв'ю Frankfurter Allgemeine Zeitung. Ніколи ще за два роки свого президентства Зеленський не висловлювався настільки зневажливо про НАТО і Євросоюз. Фактично він дав зрозуміти про свою готовність торгувати євроатлантичними та європейськими перспективами України.

Знаючі люди кажуть, що Зеленський надає проекту №5844 дуже велике значення. Аж до того, що він хотів би якнайшвидшого прийняття його на позачерговій сесії. У будь-якому випадку можна не сумніватися в тому, що цей проект — важливий момент політичних торгів з Путіним, за участю західних посередників. І тут саме час для пошуку відповідей на питання, навіщо це Зеленському.

Судячи з усього, Банкова потрапила в цейтнот, причому як у внутрішній політиці, так і в зовнішній. Тут потрібно нагадати, що 9 грудня 2019 р. Зеленський на саміті Нормандської четвірки в Парижі письмово зобов'язався інкорпорувати в українське законодавство формулу Штайнмайера. А це, в свою чергу, повинно було відкрити дорогу до проведення на окупованих територіях місцевих виборів. Пандемія коронавірусу відсунула ці плани, але зараз Зеленський, схоже, вже не може відтягувати виконання обіцянки, яку він дав Путіну.

На перший погляд, фіктивна "деокупація", яка насправді буде легалізацією "держави у державі", не несе Зеленському ніяких вигод. Проте у Банкової можуть бути свої резони.

По-перше, Німеччина і Франція, а також Єврокомісія, можуть пообіцяти якісь гроші в фонд економічного відродження деокупуваних територій. І тоді "Велике будівництво" Зеленського отримає друге дихання.

По-друге, своїм виборцям Зеленський зможе пред'явити виконання ключової передвиборчої обіцянки — про припинення війни і встановлення миру на Донбасі. Може бути навіть, що він приїде в Донецьк потиснути руку "новообраному меру".

По-третє, пару мільйонів виборців ОРДЛО теж знадобляться. Зрозуміло, що вони підуть не до Зеленського, а до кандидата від ОПЗЖ (не важливо, хто ним буде — Юрій Бойко або Віктор Медведчук, головне, що його підтримає Путін). Але це дозволить Банковій реалізувати найвигідніший сценарій — коли до другого туру виходять Зеленський і кандидат від ОПЗЖ. Зеленський дуже боїться опинитися в другому турі з кандидатом, якого будуть підтримувати патріотичні сили, таким як Петро Порошенко або Віталій Кличко. І щоб цього уникнути, він цілком може додати кандидату від ОПЗЖ пару мільйонів виборців ОРДЛО. На Банковій не без підстав розраховують, що патріотичний електорат у другому турі буде змушений підтримати Зеленського, щоб не допустити тріумфу ОПЗЖ.