Осінні пуски. Виконає українська система ППО свою "завдання камікадзе"
Не став винятком і цей рік. Причому особливістю цьогорічних навчань став той факт, що вони поєднані з черговими етапами державних випробувань цілого ряду модернізованих комплексів.
Отже, на стрільбах, які проходили з 1 по 4 листопада на Державному випробувальному полігоні "Ягорлык" в Херсонській області відзначився цілий ряд зенітно-ракетних комплексів. Судячи з опублікованими фото та відеоматеріалів, здійснювалися запуски ракет ЗРК "Оса-АКМ", "Тор", С-125-2Д1, "Бук-М1" та С-300В. Поява кожного такого комплексу на озброєнні вельми значна подія для підвищення обороноздатності країни.
На сьогодні основним завданням для системи ППО країни є елемент стратегічного стримування, тобто у випадку повномасштабної війни завданням розрахунків буде нанесення противнику максимального шкоди до моменту знищення всієї системи ППО противником. Поки це така собі завдання для камікадзе і перш за все із-за того, що основу протиповітряної оборони складають всі ті ж радянські комплекси, термін зберігання ракет яких закінчився або закінчується, системи наведення засновані на "дерев'яної" радянської електроніці.
Повною мірою усвідомлюючи масштаб проблеми, військово-політичне керівництво країни ще з 2015 р. послідовно реалізує програму модернізації системи ППО. І її результати ми бачимо сьогодні.
Одним з основних результатів нинішніх навчань стали перші за останні 19 років пуски ракет комплексом С-300В1. Це найсучасніша на момент розпаду Радянського Союзу зенітно-ракетна система. Причому найголовніше, що вона є універсальною і може застосовуватися як для ураження повітряних цілей на відстані до 75 км, так і для поразки оперативно-тактичних ракет типу "Іскандер", "Точка-У" або "Першинг-1А". Це досягається за рахунок застосування ракет двох типів. На 1991 р. в Україні було дві ракетні бригади, озброєні цими комплексами, однак до 2012 р. вони були розформовані, а С-300В1 був виведений в резерв.
Основною проблемою була неможливість підтримання готовності власне ракет цього типу. Тільки до 2017 р. Жулянський машинобудівний завод "Візар" (при СРСР здійснював складання ракети для ЗРК С-300) зміг освоїти продовження ресурсу ракет, і ось зараз проведені успішні пуски. Правда, поки неясно, чи залишалися в Україні "протиракетні" модифікації, проте в будь-якому випадку це серйозний прорив. Особливо на тлі інформації, що дуже скоро (чи вже?) на базі цих комплексів буде сформована ціла ракетно-зенітна бригада.
Не менш цікавими є і бойові пуски розрахунками ЗРК "Тор". Він як і С-300В1 був знятий з озброєння в 2001 р. з-за неможливості підтримувати ракети і електроніку в боєготовому стані. З початком війни його відновленням займається Львівський радиоремонтный завод "ЛОРТА". До сьогоднішнього дня комплекс не був помічений у пуски ракет, і висловлювалися сумніви в тому, що Україні вдалося поставити його в дію. Однак нинішні навчання повністю спростували всі доводи скептиків.
Цікавими, але не більше того, виглядають пуски ракет розрахунками комплексів С-125-2Д1. Модернізацією цього вкрай застарілого комплексу вже багато років займається "Аеротехніка-МЛТ". При цьому, судячи з фото і відео з нинішніх навчань, командування ЗСУ пропонується варіант, який не передбачає модернізацію використовуваних комплексом зенітних керованих ракет (як це було зроблено, наприклад, для експортного варіанту для Анголи).
Поки незрозуміло, чи прийнятий модернізований комплекс на озброєння, однак, як бачиться, бойова цінність в умовах сучасної війни їх вкрай сумнівна. З одного боку, у нас на складах просто величезна кількість ракет для нього, з іншого - комплекс не мобільний і, отже, може бути використаний тільки для об'єктової ППО.
Наші генерали досить оптимістично заявляють, що в разі прийняття комплексу на озброєння буде значно посилити прикриття Харківської та Рівненської АЕС, а також гребель Дніпровського каскаду. Однак цілком очевидно, що в умовах наявності у противника далекобійних коштів як повітряного, так і наземного базування стаціонарні позиції є вкрай уразливими. І питання, чи встигнуть зробити розрахунки хоч один залп у таких умовах, залишається відкритим.
І вже "буденними" стали запуски ракет з модернізованого ЗРК "Бук-М1" та С-300П/ПС. Так, на сьогодні заводський ремонт пройшли понад 75% комплексів С-300 і приблизно 20-35% перебувають на озброєнні "Буків". При цьому наша військова промисловість змогла освоїти не тільки продовження ресурсу, але і виробництво ракет для цих комплексів. І нині саме "Бук" є основним засіб ППО на Донбасі. Саме розрахунки цих комплексів збивають найбільшу кількість безпілотників російського виробництва.
На тлі таких масштабних навчань засобів стратегічного стримування ППО за дужками залишається питання з військової протиповітряної системою. Деякий час тому у ЗМІ мусувалася інформація про модернізацію мають комплексів ПЗРК "Голка", однак поки відомостей про те, що така програма реалізується, немає. Як і немає відомостей про модернізацію найбільш поширеною у військах ЗРК малої дальності "Стріла-10".
В рамках триваючої війни на Донбасі це важливо. Адже відмінно, що збиваємо ворожі літаки з "Бука", але чи не занадто дороге задоволення? Адже, судячи з робочим висот, збивати ті ж "Орлан" цілком можна і з більш дешевих "Стріл-10".
Немає чіткої інформації про рух по перспективному комплексу середньої дальності "Дніпро". А це дуже важливий напрямок - адже підтримувати радянські комплекси нескінченно буде не можна, і рано чи пізно постане питання про їх заміну.
Звичайно, завжди є варіант закупівлі за кордоном - і такі плани вже озвучувалися на найвищому рівні. Але закупівля тих же американських "Пэтриотов" це не те що дорого, а дуже дорого. До того ж разом з цим доведеться вкластися і в повну модернізацію всієї системи - починаючи, наприклад, від РЛС і пунктів управління, які, до речі, ми прекрасно виробляємо і самі.
