Осідлати хвилю. Ляшко і Тимошенко падають на хвіст Вовка
Мова йде про горезвісну абонплаті на газ, введеної з 1 квітня організацією з монстроидальной абревіатурою - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг, або просто НКРЭКУ. Те, що абонплата за газ - це по суті погано замаскована європейськими стандартами спроба істотно наростити прибуток належать "австрійському сидельцу" Дмитру Фірташу облгазів, всі розібралися досить швидко. І вже в суботу, 1 квітня, свою "принципову позицію" з цього приводу висловив прем'єр-міністр Володимир Гройсман.
За словами глави уряду, факт "зради" очевидна, а тому НКРЭКУ та її керівнику Дмитру Вовку настійно рекомендується переглянути своє рішення. "Рекомендується", а не "приказывается" з тієї простої причини, що НКРЭКУ - незалежний орган і безпосередньо Кабміну не підкоряється. Тим не менш Гройсман пообіцяв, що зробить все від нього можливе, щоб переконати Вовка скасувати своє рішення.
Чи вийде у прем'єра подолати "абонплатную зраду" - питання поки відкрите, але якщо виклик кинутий публічно, то спустити цю справу на гальмах Гройсмана буде собі дорожче. Здавалося б, все зрозуміло, але сьогодні в боротьбу з абонплатою з неймовірною енергією підключилися нові гравці - Юлія Тимошенко і Олег Ляшко. Олег Валерійович своїх метафорах був особливо яскравий, почавши цитувати італійського письменника-комуніста Джанні Родарі, обізвавши президента Порошенко синьйором Помідором, а себе, таким чином, прирівнявши до захисника бідняків Чиполліно.
Правда, тут Олег Валерійович продемонстрував не надто добре знання предмета. Якщо і брати казку Родарі за зразок, то Порошенко повинен бути не сеньйором Помідором, який був всього лише управителем маєтку графинь Вишень, а правителем всієї казкової країни - принцом Лимоном. З українських політиків на роль сеньйора Помідора може претендувати хіба що київський мер Віталій Кличко - їх ріднить і масштаб посад, і активна боротьба з МАФами. Синьйор Помідор, як відомо, вигнав кума Гарбуза з його маленького незаконно побудованого будиночка. Що ж стосується ототожнення себе з Чіполіно, то Ляшко куди ближче роль хлопчика Вишеньки - юного віконта, який симпатизував простим людям, хоча сам користувався всіма благами свого привілейованого становища.
Як би там не було, вільне трактування казки Ляшко цілком можна пробачити. Однак красивими літературними метафорами і вимогами скасувати рішення НКРЭКУ Ляшко ніяк не обмежився, зажадавши також розігнати весь склад Нацкомісії і почати експропріацію у Дмитра Фірташа, Сергія Льовочкіна і Юрія Бойка газорозподільних мереж.
Домагатися виконання всіх своїх вимог Ляшко буде старим добрим методом парламентської боротьби - блокуванням трибуни (обіцяє розпочати вже завтра) і активним залученням місцевих рад в регіонах.
Виступити в унісон з Ляшко не погребувала і Юлія Тимошенко, яку Олег Валерійович зовсім недавно з усіх телеекранів обзивав "московської зозулею" та "подертою лисицею". Блокувати трибуну разом з Ляшко лідер "Батьківщини" поки не обіцяє, а ось піднімати обласні та районні ради проти Порошенка і НКРЭКУ вже почала.
Так що можна не сумніватися - в найближчі дні градус риторики популистической опозиції щодо "абонплатной зради" буде тільки зростати, хоча влада в особі прем'єра Гройсмана своє ставлення до проблеми висловила вельми недвозначно, і опозиції в цьому питанні робити начебто більше нічого. Насправді ж категорична позиція Гройсмана проти абонплати стала тим каталізатором, який як раз і підживив Тимошенко і Ляшко.
Побачивши, що влада всерйоз має намір "зраду" від НКРЭКУ ліквідувати, опозиціонери-популісти наввипередки намагаються осідлати потрібну хвилю, щоб на плечах Гройсмана отримати свою частку піару від цієї історії. Тепер, якщо главі уряду так і не вдасться вирішити питання з абонплатою, опозиціонери отримають гарний майданчик для заробляння електоральних балів на критиці уряду. А якщо Гройсман продавить рішення про скасування абонплати, що набагато більш імовірно, Ляшко і Тимошенко піднімуть досить шуму, щоб це рішення не сприймалось як їх особиста опозиційна перемога. Мовляв, це ми змусили владу скасувати грабіжницьку абонплату. При цьому можливості для критики влади нікуди не зникнуть, оскільки можна буде і далі кричати з усіх телеекранів, що хоча влада і змусили відмінити абонплату, але цього все одно дуже мало, а тому, мовляв, і НКРЭКУ потрібно розігнати, і Вовка посадити довічно разом з усіма олігархами, і газ зробити для людей взагалі безкоштовним. Популізм — адже він, як революція: є у нього початок, а кінця немає і не передбачається.
І поки Ляшко і Тимошенко збираються з силами для своєї антиабонплатной кампанії, НКРЭКУ намагається перевести стрілки у бік Кабміну, заявляючи, що вони, мовляв, абонплату скасовувати не хочуть і не будуть, а пропонують уряду зробити так, щоб кінцева ціна для споживачів не змінилася, а вони взагалі вмивають руки. І цією заявою Вовк ллє воду в тому числі і на млини Ляшко з Тимошенко, намагаючись переправити їх кипучу енергію з себе на Кабмін.
Весь цей тарифний футбол саме те, що потрібно опозиціонерам-популістам. Адже, спостерігаючи війну Вовка з Гройсманом з боку, можна критикувати і Кабмін, і НКРЭКУ, і обох разом, причому за все - і за завищені тарифи, і за прислуговування олігархам, і за небажання або нездатність перемогти один одного, і за все інше, що було і буде. І чим довше Кабмін і НКРЭКУ будуть переводити стрілки один на одного, тим голосніше і завзятіше будуть спекулювати на цій темі Ляшко і Тимошенко.
