Зброю стримування. Як ще можуть послужити Україні радянські ракети "Точка-У"
У хід йде буквально все - від спільних навчань з білоруської армією на півночі до відвертих провокацій в окупованому Криму на півдні. На цьому тлі все більше військових і політиків говорять про створення надійного "ракетного щита" у вигляді мобільних оперативно-тактичних комплексів з можливістю ураження цілей більше 200 км.
Справа в тому, що після 2014 р. і анексії Росією Криму Україна опинилася у дуже важкій ситуації, коли звалилася вся система безпеки. Адже починаючи з 1996 р. вона базувалася на так званому Будапештському меморандумі, який підписали провідні ядерні держави світу.
Тепер раптом виявилося, що міжнародні гарантії не діють - реально немає механізму їх реалізації і країна опинилася фактично в стані війни з ядерним сусідом, населення якого становить 140 млн осіб.
Зрозуміло, що протистояти в повномасштабній війні країна не має ніяких можливостей, тому почалися пошуки альтернативного варіанту.
Виходом із ситуації могло б стати вступ до НАТО і прикриття загальною "парасолькою безпеки" (як зробили, наприклад, невеликі балтійські країни), але треба чесно визнати, що такі перспективи поки туманні.
Тому військово-політичне керівництво стало схилятися до варіанту створення неядерних сил стримування, які теоретично можуть остудити войовничий запал противника.
І раптово нові можливості для реалізації цієї концепції надав вихід США з Договору про ліквідацію ракет малої і середньої дальності. Мало хто знає, що договір безпосередньо стосувалося і України, адже незважаючи на те що основа договору була ще радянської, але після розпаду СРСР його перепідписали Україна, РФ і Білорусь як країни-правонаступниці. Нагадаємо, що, відповідно до підписаних домовленостей, сторони утримувались від розгортання зразків ракетної зброї з радіусом дії від 500 до 5 тис. км. тобто фактично розрив договору розв'язує руки нашій країні в справі реалізації своєї ракетної програми.
Однак реалізація такої амбітної програми вимагає дуже великих капітальних вкладень і самого головного - часу, якого в нас фактично немає.
Тому немає нічого дивного, що, судячи з усього, військові на сьогодні пішли відносно швидкому і простому варіанту - "доведення до розуму" тих далекобійних засобів вогневого ураження, які вже є на озброєнні.
Мова йде насамперед про важку 300-мм систему залпового вогню "Смерч" і ракетний оперативно-тактичний комплекс "Точка-У". Обидва вони досить широко застосовувалися в ході бойових дій на Донбасі в 2014-2015 рр. і зарекомендували себе як досить потужна та надійна зброя.
Однак у них, як і у більшості зброї "з Радянського Союзу", є одна велика проблема - обслуговування та виробництво запасних частин залишилося в Російській Федерації.
Цю проблему почали вирішувати. І якщо з "Смерчем" надійшли досить кардинально - освоївши випуск нових снарядів під найменуванням "Вільха", то з "Точкою" проблем виявилося набагато більше. Все-таки ракетна техніка передбачає більш високий технологічний рівень.
Було очевидно, що і в цьому напрямку роботи ведуться, однак для засобів масової інформації з зрозумілих причин вони залишаються закритими. Деякі висновки можна робити тільки по буквально крихтах інформації, яка вільно або мимоволі потрапляє у відкритий доступ.
І ось не так давно на одному з роликів ДП "Конструкторське бюро "Південне" промайнули досить цікаві кадри з контейнерами від ракет "Точка-У". Таким чином, побічно підтвердилася інформація про те, що поряд з іншими проектами "Південне" займається як мінімум обслуговуванням та продовженням строку експлуатації цих ракет. Від цих робіт росіяни відмовилися ще в 2010 р. і всі пуски "Точок" в АТО були на свій страх і ризик. До речі, тільки в одному випадку стався мимовільний підрив ракети - і то без втрат в особовому складі і техніці.
Мало того, є інформація, що дніпровські конструктори працюють над поліпшенням характеристики ракети. І цей проект виглядає надзвичайно цікавим у тому плані, що ракет в наших арсеналах ще досить багато. На момент розпаду Союзу їх було близько 500. Що-то пускали за роки незалежності, 95 витратили в ході війни на Донбасі, тобто все одно їх як мінімум 300 є. А нагадаємо, що з радіусом ураження цілей в 120 км це поки саме далекобійні зброю на озброєнні армії.
І те, що роботи виявилися успішними, знову-таки побічно свідчить і інший факт. Буквально 18 березня в зоні проведення військової операції досить показово пройшли навчання по виходу в прифронтовій район і розгортанні як мінімум чотирьох пускових установок "Точка-У" 19-ї ракетної бригади.
Зрозуміло, що реальних пусків не проводилося, проте сам факт досить красномовний - після 2015 р. "Точки" світили буквально лічену кількість разів і практично ніколи на Донбасі.
Тобто нині військово-політичне керівництво твердо переконане, що в разі загострення така "довга рука" їх не підведе - принаймні, на рівні тієї ефективності, яка була показана влітку 2014 р.
Таким чином, в черговий раз нашими військовими і військово-промисловим комплексом був реалізований принцип використання всього наявного озброєння і доведення до прийнятного рівня навіть досить застарілих зразків. У випадку з "Точкою" аж до отримання більш сучасних вітчизняних ракет із збільшеною дальністю поразки ворожих цілей вони цілком можуть стати певним ерзацом "зброї стримування".
