Зброя і депутати. Хто в Україні скопіює указ короля Едуарда II

Верховна Рада у вівторок, 20 березня, 263 голосами прийняла постанову №8155 "Про внесення змін до Закону України "Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб", яким забороняється проносити зброю в будівлі, де працюють депутати, президент, міністри та інші представники державної влади, які перебувають під "наглядом" держохорони. Точніше, спершу в будівлі Ради, на першому поверсі біля входу, з'явилися сейфи для зберігання зброї, а вже після того був прийнятий закон. Просто депутати були впевнені, що постанова пройде.

Так парламентарії відреагували на сумку зі зброєю Надії Савченко. Тепер зі зброєю у вищевказаних будинках можуть перебувати лише працівники державної охорони. Але чи це так? Немає. Даний нормативно-правовий акт не веде до того, що нардепів будуть обшукувати. Згідно висновку Головного науково-експертного управління "запропоновані у законопроекті зміни не усувають нормативну проблему, яка полягає в тому, що у ч. 2 ст. 27 Закону України "Про статус народного депутата України" зазначено, що "обшук, затримання народного депутата чи огляд особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення народного депутата, а також порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції та застосування інших заходів, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата, допускаються лише у разі, коли Верховною Радою України надано згоду на притягнення його до кримінальної відповідальності, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо".

Міжнародний досвід

Насправді підвищені заходи безпеки у держустановах — це нормально, враховуючи високі шанси того, що незадоволений громадянин зважиться на радикальні дії. І до всього у багатьох країнах діють досить складні умови отримання дозволу на зброю, в тому числі і для чиновників.

У Німеччині закон про володіння зброєю вважається одним з найжорсткіших у світі. Щоб розжитися вогнепальною і навіть газовим або зброєю, що стріляє холостими, наприклад, одного статусу депутата Бундестагу буде мало. Потрібно отримати спеціальний дозвіл від поліції і, найчастіше, довідку від психіатра. Спортивним стрільцям і мисливцям окремо доведеться пройти спеціальний курс навчання. Зброя повинна зберігатися в сейфах і транспортуватися мисливцями в багажнику. А якщо захотілося прикупити бойовий пістолет і револьвер для самооборони, необхідно довести владі, що професійна діяльність пов'язана з особливою небезпекою для життя. Тут невелика перевага у адвокатів, співробітників охоронних фірм або ювелірів.

У Британії, за винятком Північної Ірландії, влади не менш вимогливі. Так, приватній особі точно не дадуть ліцензію на пістолет-кулемет. Дуже суворо з напівавтоматичними гвинтівками і пістолетами, за винятком деяких напівавтоматичних пістолетів і револьверів. Та й в цілому на інші види зброї існують жорсткі обмеження.

Дозволи, видані поліцією, діють п'ять років і їх продовжують. Але спочатку треба довести, що дійсно в особи є крайня необхідність у володінні вогнепал і що це особа не буде представляти загрозу для громадськості. Причому самооборона з 1968 р. не вважається підставою для отримання вогнепальної зброї. А так британець повинен отримати добро від сімейного лікаря, пройти через обшуки приміщень і місця, де буде зберігатися зброя, бесіду з офіцером з профільного управління (Firearms Enquiry Officer) і ще ряд перевірок.

Інші піддані королеви Єлизавети II — канадці — не мають права носити зброю, якщо не є співробітниками поліції. Військовим можна тільки під час військового стану та особливих церемоній. А так, будьте ласкаві, після отримання дозволу зберігаєте зброю вдома.

Великобританія відома довгограючими законами. Ось вже більше 700 років указом короля Едуарда II, який забороняє депутатам проносити в парламент зброю або одягати обладунки. Закон діє з 30 жовтня 1313 р. І сьогодні ніхто з членів Палати громад не зможе заявитися на роботу навіть у бронежилеті.

А в Індонезії дозволу на зброю політикам і бізнесменам взагалі не видають. Дозволено лише тим, чия діяльність пов'язана з військової чи правоохоронної сферами.

Ще приклад. В Іспанії зброю для самооборони можуть носити військові і копи: на роботі — табельну, а позаробочий час — куплене в магазині. Є таке право у охоронців, співробітників охоронних організацій, ювелірів і власників збройових магазинів. Що стосується політиків, чиновників і юристів, то вони можуть отримати ліцензію, але кожне прохання буде розглядатися індивідуально і лише у випадку, якщо реальна небезпека для життя не вигадка.

Аналогічно ретельно оцінюють запити від чиновників в Індії. Ймовірно, тому, що індійські депутати дуже бояться за своє життя і скуповують зброю, часом нелегально. Або ж причину можна поміняти зі слідством. Так чи інакше, за даними BBC, індійським віпам, зазвичай політикам, в період з 1987 по 2012 рр. було продано 756 одиниць зброї; з 2001 по 2012 рр. прикупили зброю 82 депутати, причому 18 з них були фігурантами кримінальних справ. Як із цим справи в Україні, можна тільки здогадуватися, враховуючи нелегальний обіг зброї і нагородні пістолети. Тому сейфи і рамки металодетекторів були лише справою часу. І не викличе здивування, якщо заходи безпеки у Раді незабаром не будуть поступатися індійським.

Адже для того, щоб відвідувачеві потрапити в будівлю парламенту Індії, спершу доведеться пройти три перевірки, а на "вході" ще сім. Причому у журналістів відбирають камери, диктофони тощо, а в інших відвідувачів гаманці з грошима, флешки, кредитки і навіть медичні карти. Справедливості заради зауважимо, що індійські депутати часто отримують на горіхи від виборців. І до того ж на Капітолійському пагорбі в США теж діють суворі правила і процедури, хоча і не такі, як в Індії.

Хоча ще до другої половини минулого століття пересічні американці могли спокійно ходити по Капітолію. Ситуація змінилася після масових акцій протесту біля стін Конгресу проти війни у В'єтнамі в 1967 р. Тоді конгресмени прийняли поправку, згідно з якою можна було отримати до п'яти років позбавлення волі за зброю на Пагорбі. У 1983 р. на чотирьох входах для відвідувачів в Сенат і Палату представників з'явилися металодетектори, а пізніше і рентгенівські установки.

Що цікаво, конгресменам, як пише The Washington Post, дозволено приносити зброю у будівля Конгресу і навіть заряджати його в своїх кабінетах. Але. Законодавцям, як і іншим громадянам, у той же час заборонено пронести зброю по вулицях округу Колумбія по дорозі до Капітолія. Хитро, звичайно. Однак республіканець з Техасу Брайан Бабин після поранення однопартійця Стіва Скалиса вніс 20 червня 2017 р. на розгляд до Палати представників законопроект (H. R. 2951), що дозволяє законодавцям з дозволами носити зброю всюди, включаючи школи і військові бази. Іншим політикам ініціатива не дуже-то сподобалася. Законопроект досі лежить в підкомітеті з злочинів, тероризму, внутрішніх справ і розслідувань.

Навіть якщо американським законодавцям дозволять носити зброю без обмежень, є ще така річ, як політична культура та здоровий глузд. Тобто уявімо, що конгресмен почне розмахувати зброєю в залі. Його кар'єра закінчиться в ту ж мить. Це не кажучи вже про судових розглядах. В Україні, на жаль, розраховувати на це не доводиться. У зв'язку з прийняттям вчорашнього закону парламентарі чомусь захищені краще за інших українців.

Цінність життя

Хоча український депутат, який щодня носить при собі зброю (нагородну чи ні, неважливо), — особа, що потенційно становить загрозу для інших людей. Він захищений законом, у нього часто непомірно роздута самовпевненість і міцно вмонтоване у свідомість почуття вседозволеності. Досить згадати конфлікт Пашинського з Химикусом, або Лозінського, або депутата Ужгородської міськради Івана Волошина, який поранив помічника депутата в 2016 р., або депутата Дніпропетровської облради Олега Миронова, який в 2015 р. відкрив стрілянину з незареєстрованої зброї по господареві та його дресированої собаці, тому що вони занадто близько тренувалися.

Сама по собі постанова явно сире. Поспіх, по-перше, продиктована популізмом, щоб навіяти населенню, ніби нардепам заборонять зброю. По-друге, тому, що депутати насправді злякалися: а раптом за прикладом Савченко хто-небудь пронесе зброю в Раду і психанет. Що чорним по білому прописано вже у висновку профільного комітету.

Тобто нардепи вважають (припустимо, дійсно вважають), що їх колег зупинить священна буква закону. І нічого більше... Адже їжакові зрозуміло, що, якщо депутат захоче пронести зброю, він його пронесе. А на пиликающий металошукач народний обранець завжди може відповісти істерикою (фахівців предостатньо).

Так що, якщо Рада насправді хоче заборонити зброю в стінах парламенту, треба-таки вносити правки в закон про статус депутата, а не приймати постанову, спрямовану насамперед проти відвідувачів. Подвійні стандарти якісь виходять. Парламентарії носяться по країні з нагородна і ненаградными пістолетами, бо привілейовані, бо на їх життя можуть зазіхати, але при цьому до цих пір не прийнятий закон про цивільному короткостволе. А в простих українців частіше стріляють. Особливо останнім часом.