Знову допоможуть турки. Чому провалилася наша протитанкова модернізація Мі-8
"Мотор Січ" та "Оборонні технології" домовилися з турецькою компанією Aselsan про спільну участь у програмі створення Мі-8МСБ-В
Схоже, що чергова програма модернізації бойової техніки з розрахунком на власні сили, прикрита. До такого висновку підштовхують повідомлення зі збройової виставки SAHA у Стамбулі, де "Мотор Січ" та "Оборонні технології" домовилися з місцевою компанією Aselsan про спільну участь у програмі створення протитанкового варіанта вертольота Мі-8. Судячи з мізерних повідомлень з Туреччини, йдеться про постачання оптико-прицільних станцій і високоточних ракет типу "повітря-земля" турецького виробництва.
Коли кілька років тому власник заводу "Мотор Січ" В'ячеслав Богуслаєв пролобіював запуск програми створення протитанкової модифікації Мі-8МСБ-В, багато військових та експертів скептично оцінили необхідність такого апарату для наших збройних сил. Хоча озброєний протитанковими ракетами варіант багатоцільового вертольота має право на існування, і багато країн з невеликими військовими бюджетами цим охоче користуються (досить згадати серію таких машин від Eurocopter). Однак у нашому випадку потреба в таких машинах навряд чи є першочерговою — адже ми маємо спеціалізовані бойові Мі-24, які теж потребують модернізації.
Але "Мотор Січ" дуже хотілося зберегти за собою ринок модернізації Мі-8, і проєкт почали протягувати через оборонне відомство. У ЗМІ масово почали з'являтися статті, у яких стверджувалося, що за наявності у ймовірного супротивника (читай Росії) величезної кількості танків, які розглядаються як основна ударна сила, додаткова кількість протитанкових гелікоптерів буде не зайвою.
Мало того, стверджувалося, що такий варіант модернізації буде в рази дешевшим — адже ми маємо власні протитанкові ракети "Штурм-В", які чудово використовуються, наприклад, в Азербайджані на Мі-24G. Є й підприємство, яке може (чисто теоретично) випускати оптико-прицільні станції. Залишилося лише "навчити" вертоліт "попадати в хрестик".
Під гаслом підтримки вітчизняного виробника у проєкт почали вкладати державні гроші та ресурси. Досить швидко з'явився варіант Мі-8 з оптико-електронним модулем ПМ-ЛКТ "Спектр". Однак уже в процесі попередніх випробувань з'ясувалося, що модуль, який був мінімально переробленим танковим варіантом з БМ "Оплот", не забезпечує необхідних кутів прокачування для наведення ракети. Адже не дарма для літальних апаратів використовують зовсім інші оптико-прицільні станції — умовно кажучи, у вигляді "кульки".
Аж до 2020 р. "Мотор Січ" та Державний науково-дослідний інститут випробувань та сертифікації озброєння та військової техніки звітували про те, що "черговий етап державних випробувань авіаційного варіанта протитанкового ракетного комплексу "Бар'єр-В" в якості основного озброєння озброєного варіанта вертольота Мі-8МСБ-В" пройшов успішно. Останнє таке повідомлення датоване вереснем 2020 р. Проте насправді вітчизняний варіант, як кажуть, не злетів, і довелося швидко шукати закордонного партнера.
Ним і стала турецька компанія Aselsan, яка, з одного боку, не проти зайти на ринок модернізації Мі-8 (яких світом літає не одна сотня), а з іншого — розширити ринок для продажу власних оптико-прицільних станцій CATS (продукта високотехнологічного, що має велику додану вартість).
Турецька станція, звичайно, не найкраща у світі: її стали ставити на розвідувально-ударні БПЛА Bayraktar TB2 та важкі дрони Akinci після того, як канадці відмовилися постачати свої WESCAM. Але в той же час вона має потужний телевізійний і тепловий канал із зумом, лазерним далекоміром і лазерним каналом для наведення високоточної зброї, а також функцію автосупроводу цілей.
Природно, що модернізація за допомогою турецьких комплектуючих значно збільшить ефективність вертольота Мі-8 як ударної машини. Однак питання до такого варіанту все одно залишаються, адже якщо судити з "Візії 2035", то цілком очевидно, що військові просто не бачать Мі-8 та Мі-24 у бойовому складі років через 15, тому що на той час вийдуть усі терміни експлуатації апаратів. І всі варіанти модернізації як Мі-8, так і Мі-24, варто розглядати лише як перехідні до беушних "Апачів" або суто протитанкових варіантів того ж дрону Akinci.
Модернізація Мі-8 у варіант МСБ обходиться державному бюджету $5,5-6 млн. За ці гроші можна було б спочатку піти за умовно турецьким варіантом і вже мати готовий продукт на озброєнні. Але натомість на восьмий рік війни ми маємо лише підписаний контракт (а то й просто декларацію про наміри) замість повноцінного вертольота.
