Операція "Прикриття". Навіщо Єрмак брав з собою в Берлін Кулебу

Робочий візит Андрія Єрмака - керівника офісу президента України Володимира Зеленського - в Берлін 2 червня відбувся майже через три тижні після 13 травня, коли там побував Дмитро Козак - заступник керівника адміністрації президента РФ Путіна. За неофіційною інформацією, що надходить з Берліна, візит Єрмака фактично став продовженням візиту Козака. Тобто другим етапом своєрідної човникової дипломатії, спрямованої на те, щоб схилити Берлін до прийняття так званого " плану Козака - Єрмака по Донбасу.

У чому Єрмак зізнався і в чому - ні

Втім, сам Єрмак не особливо приховував свої наміри. Напередодні візиту в Німеччину вийшло його інтерв'ю німецькому виданню Frankfurter Allgemeine Zeitung. У цьому інтерв'ю Єрмак розповів про дві заплановані дії.

По-перше, він підтвердив, що, всупереч усім протестам в Україні, він наполягає на створенні Консультативної ради з ОРДЛО в рамках Тристоронньої контактної групи. При цьому він повторив свою легенду про те, що в цей орган повинні увійти нібито "представники громадянського суспільства" на окупованій території. "Якщо такі представники населення повинні бути притягнуті до переговорного процесу, то вони повинні бути непричетні до військових дій або вбивств наших солдатів, а також нічого не мати спільного з сепаратистськими і терористичними організаціями. Це повинні бути визнані представники громадянського суспільства".

Сказавши про "визнаних представників громадянського суспільства", Єрмак не вважав за потрібне уточнити: визнані ким? Окупантами? "МГБ ДНР і ЛНР"? Або прямо ФСБ РФ і Кремлем? І взагалі, він не вважав за необхідне пояснити, як під окупацією може існувати громадянське суспільство і чому він упевнений, що ці люди зможуть вільно висловлювати свою думку і їх за це не посадять "на підвал".

Відповідь тут проста: по плану Козака - Єрмака на роль представників ОРДЛО згодяться будь-які жителі ОРДЛО, які-небудь педагоги і лікарі, які формально не беруть участь і не брали участь у горезвісних "народній міліції та органах влади ДНР і ЛНР", тобто в окупаційних військах і окупаційній адміністрації. Все одно вони будуть говорити і робити те, що їм скажуть їхні кремлівські куратори та місцеві наглядачі.

Головне, що це все одно будуть прямі переговори України з ОРДЛО. А Росія отримає там такий же статус, як і ОБСЄ, Німеччина, Франція, тобто статус посередника. Чого Москва, власне, і домагається вже шостий рік, категорично не бажаючи визнавати себе стороною конфлікту. Зрозуміло, що про такі подробиці Єрмак воліє не говорити.

По-друге, у своєму інтерв'ю Єрмак підтвердив плани команди Зеленського провести 25 жовтня вибори в ОРДЛО - одночасно з місцевими виборами у вільній від окупаційної адміністрації в Україні. "Місцеві вибори мають відбутися у жовтні по всій Україні, включаючи весь Донбас", - заявив Єрмак, підтвердивши найгірші побоювання всіх тих, хто стверджує, що команда Зеленського фактично відмовилася від боротьби за повернення Криму і не вважає Крим частиною України. Інакше Єрмаку не прийшло б в голову публічно говорити німецьким медіа про "місцеві вибори у жовтні по всій Україні".

Що ж стосується виборів до ОРДЛО, то Єрмак запевняє, що вони пройдуть нібито "після того, як будуть виконані всі вимоги безпеки, включаючи виведення іноземних військ і незаконних збройних формувань, і Україна відновить контроль над своєю кордоном". І нібито за умови, що діяльність українських ЗМІ та партій, а також міжнародних спостерігачів в ОРДЛО буде можлива без перешкод.

Однак ці умови, на яких нібито наполягає команда Зеленського, фактично є не більше ніж формальністю. Безперешкодна діяльність українських медіа та партій в ОРДЛО під окупацією - це такий же оксюморон, як і громадянське суспільство в ОРДЛО під окупацією. Хоча не виключено, що Козак пообіцяв Єрмаку, що партія "Слуга народу" і ще парочка (ОПЗЖ і партія Шарія) таки отримають доступ ОРДЛО, якщо будуть вести себе слухняно і голосно висловлювати захоплення "волелюбним народом Донбасу". Зрозуміло, що про такі умови Єрмак знову-таки намагається мовчати.

Можна не сумніватися, що ці дві дії і були головним предметом переговорів Єрмака в Берліні 7 травня.

Хто, про що і з ким ще говорив у Берліні

Після прибуття в Берлін Єрмак відразу ж повідав українському народу про свої плани, не забувши згадати про тих, кого прихопив з собою. "Прилетів до Берліна. Сьогодні разом зі мною тут працюють віце-прем'єр-міністр - міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Олексій Резніков, міністр закордонних справ Дмитро Кулеба, міністр оборони Андрій Таран, команда фахівців з Офісу президента України та МЗС", - повідомив Єрмак. Він уточнив, що в Берліні заплановані зустрічі з міністром оборони Аннегрет Крамп-Карренбауэр, міністром закордонних справ Хайко Маасом, зовнішньополітичним радником канцлера Яном Гекером, радником канцлера з економічних питань Ларсом-Хендріком Реллером.

Єрмак підтвердив, що однією з найважливіших тем для обговорення буде ситуація на сході України, зокрема, виконання домовленостей грудневого саміту нормандської четвірки. Що ж стосується інших тем, які обговорювалися на переговорах, то про них більш детально розповів Кулеба.

За його словами, це підтримка Німеччиною реформ в Україні, зокрема медичної реформи; надання Україні статусу учасника Програми розширених можливостей НАТО; європейська інтеграція України під час головування Німеччини в Раді ЄС у другій половині 2020 р.; історичні питання, такі як перспектива визнання Бундестагом Голодомору як геноциду українського народу і зведення пам'ятника українцям, загиблим у Другій світовій війні; торгівля та інвестиції між двома країнами.

Впадає в очі, що список тих, з якими приїхав в Берлін Кулеба, разюче відрізняється від тієї порядку денного, яку просував в Берліні Єрмак. Можна було б припустити, що Єрмак і Кулеба просто вирішили поєднати свої візити, щоб заощадити на літаку.

Однак подібна економія зовсім не те, що могло б стурбувати Єрмака. Швидше візит Кулеби знадобився Єрмаку як прикриття.

Насправді як в українських ЗМІ, так і в німецьких, візит Кулеби повністю затьмарив собою візит Єрмака. Кулеба дійсно зумів вкинути в інформпростір вельми цікаві речі. Причому все це те, що не викличе заперечень у українських патріотів, включаючи і прихильників Петра Порошенка, зате може підняти бурю криків і смороду у російських медіа: продовження Києвом курсу на членство в НАТО; зрушення у європейської інтеграції України; чергова спроба проштовхнути через Бундестаг рішення про визнання Голодомору геноцидом українського народу (попередню спробу - у бутність президентом Петра Порошенка - провалили "не чужі Росії" соціал-демократи); зведення в Берліні пам'ятника українцям, загиблим у Другій світовій війні (без уточнення, від чиїх куль вони загинули - німецьких чи радянських). Загалом, все виглядає так, ніби цей порядок готували в першу чергу для внутрішнього споживання. І ним, по всій видимості, ще не раз скористаються для спростування критики в недостатньому патріотизмі і сході "з шляху на Захід". Аргумент, до речі, напевно буде посилено ще й черговий ротацією в уряді: заміна Володимира Пристайка Ольгою Стефанишиною в кріслі віце-прем'єра з євроінтеграції тут доведеться як не можна до речі. Злив про майбутню перестановку і супроводжуюча його теза про прагнення "слуг народу" додати нову динаміку на цьому напрямку з'явився якраз напередодні берлінського вояжу, що навряд чи можна вважати чистою випадковістю.

Тим часом Єрмак зробив свою справу. Судячи з усього, план Козака - Єрмака став ще ближче до реалізації. І вже найближчим часом можна очікувати конкретних кроків у цьому напрямку. Кроків, які будуть зроблені командою Зеленського як компромісні рішення, узгоджені всіма сторонами нормандського формату. Тим більше що робота над підготовкою до саміту триває. І хоча на спільній прес-конференції з Дмитром Кулебой його німецький колега Хайко Маас зауважив, що терміни його проведення залежать від епідемічної ситуації, на самому ділі це означає одне: дату наступної зустрічі четвірки оголосять, як тільки будуть з'ясовані і финализованы деталі угоди.