Небезпечне становище. Чому Ахметову гірше, ніж усім іншим олігархам

Так і не домовившись про возз'єднання з колишніми колегами по Оппоблоку на чолі з Віктором Медведчуком, Сергієм Льовочкіним і Юрієм Бойко, Рінат Леонідович знайшов собі інших союзників в особі партії "поганих Ген" Труханова та Кернеса, яких, у свою чергу, підтримував ще один олігарх Ігор Коломойський. Однак, цей союз виявився вкрай неефективним і Оппоблок з тріском програв як у багатомандатному окрузі (що було очікувано), так і в мажоритарних округах, що було дещо несподівано.

Ні, частину своїх депутатів Рінат Леонідович у парламент звичайно ж проведе. Так, на своєму окрузі впевнено перемагає його давній партнер Вадим Новинський, також мають шанси на перемогу і кілька топ-менеджерів Ахметова калібром поменше. Тим не менше на власну фракцію в майбутньому парламенті найбагатшій людині України розраховувати вже не доводиться. Крім того, повз парламенту пролітають такі відомі ахметівці і екс-"регіонали", як Олександр Вілкул, Михайло Добкін, Тетяна Бахтєєва. Є великі шанси, що в Раду не потрапить і найближчий соратник Ахметова Борис Колесников.

Таким чином, вже зараз зрозуміло, що в майбутньому парламенті у найбагатшого олігарха країни буде вкрай скромне представництво - депутатів п'ять-шість, що не дасть можливість сформувати навіть власну депутатську групу. В якості альтернативи можна було б знову подружитися з Олегом Ляшком і його "радикалами", з яким Ахметов співпрацював у парламенті до президентських виборів, але і Олег Валерійович ці парламентські вибори програв. Так що крім мізерної неофіційною групки у Ахметова у новому парламенті нікого не буде.

І це все в умовах, коли нова влада прийшла в країну під гаслом боротьби з олігархами (як би парадоксально це не звучало в контексті відносин Зеленського та Коломойського) і боротьби з корупцією. На такому тлі олігарх Ахметов зі скандально розкрученим "Роттердамом+" за плечима виглядає максимально беззахисним.

Треба визнати, позиції інших олігархів на його тлі виглядають набагато більш виграшними. Коломойський, нехай і з деякими застереженнями, сьогодні самий впливовий олігарх країни; Пінчук має свою, нехай і саму маленьку, фракцію в новому парламенті в особі "Голоси", та ще й підтримку американців; у Льовочкіна найбільша фракція опісля "Слуги народу", особистий мандат і підтримка Кремля, Порошенко повинен стати головним опозиціонером Зеленському зі своєю фракцією і підтримкою Вашингтона. От і виявляється, що Ахметов тепер головний кандидат на роль показовою олігархічної жертви.

Правда, потрібно визнати, що активи Ахметова в металургії, енергетиці та медіа навряд чи дозволять команді нового президента легко і невимушено розправитися з найбагатшою людиною країни, але робити деякі спроби примусити Ріната Леонідовича до покори Банкова, швидше за все, буде.

До того ж у Ахметова з'явився й інший могутній ворог в особі Віктора Медведчука, який після виборів прямим текстом заявив, що не має наміру прощати невдалому політичному партнеру його роботу проти "Оппоплатформы" на виборах, що було розцінено як зрада.

Незважаючи на значення ДТЕК та інших активів Ахметова для соціальної і економічної стабільності країни, в руках у нової влади буде достатньо інструментів, щоб серйозно ускладнити життя і роботу донецькому олігарху. В першу чергу це Антимонопольний комітет і суди (Портнов в даному випадку може допомагати, як Зеленському так і своїм колишнім партнерам з "Оппоплатформы"). Власне, не так давно в пресі з'явилася інформація, що АМКУ ще в 2016 р. готувався прийняти рішення про визнання ДТЕК монополістом, але тоді таке рішення так і не було прийнято. Однак ніщо не заважає повернуться до цього питання зараз, тим більше, що за три останні роки на ринку могли з'явитися і нові ознаки монопольного становища головного активу Ахметова.

Так що вже сама поява подібної інформації в 2019-му може бути певним попередженням Рінату Леонідовичу з метою примусити того до тих чи інших кроків на користь нинішньої влади. І після виборів такий тиск однозначно посилиться. Раніше Ахметову вдавалося домовлятися з будь-якою українською владою, навіть з ідеологічно протилежного, як це було з Ющенко і Порошенко. Чи вдасться йому з мінімальними втратами домовитися і в цей раз, чи нова влада вважатиме, що показова олігархічна жертва для неї важливіше?