Олланд розповів в мемуарах, як Путін погрожував Порошенко "розчавити Україну"
"Як не згадати ту довгу ніч на 12 лютого 2015 року, що пройшла у великому бездушному залі Палацу Незалежності в Мінську, в Білорусі? Це було в самий розпал кризи, яку переживала Україна після відсторонення від влади проросійського президента Віктора Януковича за його відмову підписати договір про асоціацію з ЄС", - написав він.
Крім того, він додав, що наміри Володимира Путіна були цілком очевидні. "Він хотів зберегти свій вплив на російськомовні регіони і максимально послабити проєвропейську владу в Києві. Після провалу режиму припинення вогню, бої між українським військом і парамилитарными сепаратистськими загонами розгорілися з новою силою", - зазначив він.
Крім того, Олланд додав, що він і канцлер Німеччини Ангела Меркель сподівалися "припинити стрілянину і знайти компроміс, який зберіг би територіальну цілісність України".
За словами Олланда, конференція на першому поверсі тривала нескінченно, і була безрезультатною: це відповідало цілям російської сторони. "Я швидко зрозумів, що Путін хоче виграти час і відстрочити припинення вогню на якомога пізніший час, щоб дати можливість сепаратистам оточити українську армію і завоювати додаткові позиції. Разом з Ангелою Меркель ми пропонуємо відновити переговори у вузькому форматі, відмовитися від вечері і якомога швидше приступити до роботи", - підкреслив він.
Також він додав, що Меркель не боїться Путіна. "Вона його добре і дуже давно знає і вміє з ним говорити". Путін у свою чергу, згідно зі спостереженнями Олланда, ніколи не пропускає нагоди настрашити Меркель, "змішуючи загрози, компліменти і спогади". Приміром, він наполіг, щоб на зустрічі в Сочі в кімнаті були присутні його собаки, знаючи, що Меркель не любить цих тварин.
Перша чернетка майбутнього мінського угоди, згідно з спогадами, писала Меркель. "Вона нікому, навіть своїм радникам, не дозволяла формулювати статті угоди. Такий у неї темперамент і така методика: вона дуже серйозна, старанна і уважна. Порошенко з Путіним постійно підвищували голос один на одного. Російський президент якось так рознервувався, що став погрожувати остаточно розчавити військо свого візаві. Це видало, що російські війська на Сході України є. Путін схаменувся і взяв себе в руки", - згадав Олланд.
"Порошенко невідступно відстоював суверенітет своєї країни, тоді як Путін домагався автономії для повсталих провінцій і хотів віддалити припинення вогню ще на три тижні. Він був настільки негнучким, що заперечував свою прямий зв'язок з ватажками сепаратистів, говорив, ніби не може за них вирішувати, вимагав, щоб з ними проконсультувалися", - згадує екс-президент.
За словами Олланда, переговори просувалися дуже повільно, з купою заперечень, які було непросто погоджувати. "В сім ранку після безсонної ночі Путін і далі чіплявся за те, щоб перенести припинення вогню на пізніше. Щоб домогтися результату, ми аргументували антиросійськими санкціями, які вже введені. Він удавав, ніби не розуміє або не чує, про що ми. В кінці погодили, що припинення вогню настане через чотири дні, потім - відвід важкого озброєння і обмін полоненими. Автономія провінцій відхилена. Раптом Путін заявив, що треба проконсультуватися з ватажками сепаратистів. Їх емісари теж в Мінську. Де саме? В якомусь готелі чи в сусідньому з нами кабінеті? Принаймні ми так і не побачили", - розповів він.
Після того, як Путін пішов, Меркель, Олланд і Порошенко трохи задрімали в кріслах. О дев'ятій ранку стало відомо, що сепаратистам угода не підходить. "Цього разу наше терпіння лопнуло. Навіть не йдеться, щоб погодитися на поразку. Ми наполягаємо на негайному побаченні з російським президентом і дізнаємося, що, поки ми намагалися, як могли, поспати в переговорному залі, він влаштувався у великому кабінеті з ліжком, навіть здавалося комфортабельній... Він відпочив за ці дві години і мав свіжий вигляд, ніж ми...", - обурився Олланд.
"Ангела Меркель крижаним тоном пообіцяла Путіну тривалу ізоляцію. Той завагався і все шукав, як виграти час... Його мета - максимально послабити Київ, сподіваючись згодом побачити у владі команду, більш податливу російським інтересам і більш віддалену від Євросоюзу. Найбільше він не хоче вступу України в НАТО та отримання зброї, яке могло б змінити баланс сил. Путін виходить зателефонувати. Через кілька хвилин він повертається і повідомляє, що сепаратисти - ті самі, про яких він говорив вранці, мовляв, їх не знає, - згодні", - говориться в мемуарах.
