Олігарх у помаранчевому комбінезоні. Чому спадщину Фірташа дістанеться Медведчуку
Який є не тільки економічним трофеєм, але і політичним важелем.
Новини про те, що Дмитро Фірташ "ось-ось" постане перед обличчям суворої американської Феміди, регулярно спливають як мінімум до 2016 р. Втім, на цей раз драма, схоже, таки рухається до фіналу. Верховний суд Австрії прийняв рішення у справі про екстрадицію Фірташа в США. Підтримавши попереднє рішення Вищого земельного суду Відня, що екстрадиція олігарха за океан жодним чином не призведе до порушення його права на прозорий і змагальний судовий процес. Таким чином, були відкинуті апеляції фірташівських адвокатів, що в США на Дмитра Васильовича чекають "переслідування" за його "політичну позицію". І тепер Фірташа від екстрадиції відділяє лише підпис міністра юстиції Австрії, який повинен затвердити відповідне рішення.
З певної точки зору це ніби й не така маленька дистанція, оскільки Клеменс Яблонер, який займає цю посаду, одного разу вже відправив справу на повторний розгляд. Тоді чиновник заявив, що віденський суд "в недостатній мірі" розслідував ймовірність "політично мотивованого переслідування" українського олігарха в США - і порекомендував Верховному суду переглянути рішення колег. Але зараз, коли ніяких більш високих апеляційних інстанцій не залишилося, Яблонер стоїть перед вибором: погодитися з рішенням Верховного суду або відмовитися затверджувати рішення про екстрадицію, не тільки взявши на себе всю відповідальність за ситуацію, але і фактично звинувативши в некомпетентності всю судову систему Австрії .
Спостерігачі по обидві сторони океану натякають, що рішучості на фанатичну захист Фірташа у Яблонера, який в результаті скандалу може повністю зруйнувати власну кар'єру, поки не спостерігається. Хоча у Фірташа, звичайно, і досі є можливості сформулювати сильні аргументи на свою користь.
А от щодо фінансових джерел для формулювання цих аргументів в найближчому майбутньому може розгорітися відчайдушна боротьба. Оскільки, як заявив один з "політичних переслідувачів" Фірташа, сенатор Роджер Уикер, олігарх продовжує отримувати з України "сотні мільйонів незаконних доходів" на газових угодах, очікуючи екстрадиції в Америку. Мова, звичайно, йде про долю фірташівських облгазів, законність приватизації і діяльності яких протягом останніх років не викликала в українських правоохоронців жодних істотних (або, тим більше, підкріплених результатами розслідування) сумнівів. У тому випадку, якщо їх нинішній власник все ж піде непростою дорогою Павла Лазаренка, законність приватизації облгазів стане-таки об'єктом уваги української Феміди. Оскільки задіює занадто багато сил, зацікавлених у цьому неприємному для Дмитра Васильовича процесі. В першу чергу мова, звичайно, піде про його менш успішних конкурентів, яким у силу різних обставин в свій час не вдалося створити такий чудовий генератор прибутку. А також про голову правління НАК "Нафтогаз України" Андрія Коболеве, який вже кілька років спить і бачить, як би йому "навести порядок з компаніями роздрібного транспортування газу, тобто облгазами, де є великі втрати контролю проросійської групи Фірташа".
Але як за олігархами, так і за Коболевым будуть стояти набагато більш потужні сили. Оскільки на необхідності реорганізувати облгази давно наполягають і впливові чиновники і політики США, які вважають цей процес необхідним для адекватного розвитку української економіки. В цьому питанні спостерігається дивне і рідкісну в наші дні одностайність політиків з Конгресу і чиновників з адміністрації Дональда Трампа. Не в останню чергу тому, що Фірташ свого часу в Індії перейшов дорогу бізнес-інтересам корпорації Boeing, а захист інтересів національного виробника - справа свята і в США політично вкрай вигідно. Не варто.
Зате з боку проросійськи орієнтованих олігархів, публічне і медійний присутність яких в останні дні стрімко зростає, жорсткого заперечення проти існування облгазів і всіх пов'язаних з цим схем незаконного збагачення поки не існує. Все, що викликає смуток у Віктора Медведчука, Сергія Льовочкіна або Павла Фукса, - це той факт, що облгази належать не їм. А ймовірна реприватизація фірташівських активів - це відмінний шанс виправити таку несправедливість.
Тому у справі публічного докази сумнівною природи прав на облгази Фірташа обидві сторони будуть діяти в унісон. А далі їх стежки розійдуться.
І якщо "американська партія", швидше за все, буде робити ставку на НАБУ - новий "смотрящий", Тейлор, вже прибув в Київ - і "Нафтогаз" з Коболевым, де в силу обставин дійсно зацікавлені сили дещо звузили рамки "газової вольниці", то проросійська партія , швидше за все, буде діяти шляхом рішення судів і використання підконтрольних ЗМІ. При цьому Москва явно буде грати на користь проросійських олігархів: так подарунок у вигляді облгазів дозволить вимагати від них фінансування проросійської пропаганди і політики в Україні вже не з закритої частини російського бюджету, а з коштів, вкрадених з облгазів в українських громадян, для Кремля є реальним шансом на економію ресурсів. Таким чином, неприємне загальному-то подія (так екстрадований Дмитро Фірташ в США, швидше за все, багато і цікаво буде говорити і про Аркадие Ротенберге, і про Семена Могилевича, і про інших близьких серцю російського президента персонажів) у Москві спробують хоч трохи використовувати на свою користь.
Втім, чим би не закінчився цей поєдинок, вся історія з екстрадицією Дмитра Фірташа в США є зручною для американського зовнішньополітичного відомства. В першу чергу - у вигляді прозорого і масивного натяку для українських олігархів, особливо з числа тих, хто може похвалитися майже непристойної близькістю до діючого українського президента. Мова про Ігоря Коломойського, але не тільки. Натяком на те, що невеликі, здавалося б, кримінальні справи та розслідування ФБР (які ведуться проти багатьох ключових фінансистів українського політикуму) можуть закінчитися більш ніж погано. Навіть для колишніх друзів Пола Манафорта. Ховатися в Україні, Ізраїлі чи Швейцарії, може бути, надійніше, ніж в Австрії. Але 100%-ної гарантії, що все завершиться не так, як у Фірташа, навряд чи хтось дасть.
Будемо сподіватися, що адресати цього політичного послання всі зрозуміють правильно.
