Олег Синєгубов: Рейтинги проросійських партій в області впали до 5%

У Харківській області з початку війни тривають запеклі бої з російськими загарбниками. Незважаючи на передвоєнні прогнози, місто та регіон не здали, випадки колаборації місцевих еліт з окупантами одиничні, а завдяки героїчним зусиллям бійців ЗСУ, Нацгвардії, територіальної оборони та СБУ уже майже повністю відвойована північна частина регіону.

Призначений рівно за два місяці до війни (24 грудня 2021 року) на посаду голови Харківської ОДА (зараз ВЦА) Олег Синєгубов опинився в нетиповій для будь-якого українського чиновника ролі воєнного кризис-менеджера. На час роботи Синєгубова також припадає масштабна електоральна трансформація, перебудова економічного та гуманітарного потенціалу регіону. Чи вдасться ці процеси взяти під контроль, питання досі відкрите.

У інтерв’ю "ДС" керівник Харківщині розповів про потенційні можливості відновлення наступу росіян на Харків, про причини колабораціонізму місцевих еліт, про взаємини з мером Харкова Ігорем Тереховим, політичні настрої в регіоні, можливу роль Туреччини у післявоєнному відновленні Харківської області, а також про резонансне звільнення керівника управління СБУ в Харківській області Романа Дудіна.

"На сьогодні окупована 21 територіальна громада, усього в Харківській області їх 56"

— Олеже Васильовичу, останній два тижні активно говорять про можливий повторний наступ на Харків. Чи існує така загроза?

— Це говорять не останні два тижні. Ми до цього готові з 24 лютого. Ми розуміємо, що ворог не полишив своїх спроб зайняти місто Харків, Харківську область. Ми розуміємо, що це для нього стратегічне завдання. У будь-якому разі спроба буде, як на мене, ще не одна. Це залежить від готовності наших Збройних сил і від тієї загальної військової ситуації, яку ми маємо на всіх фронтах. 

— Люди бояться повертатися?

— Люди бояться, люди налякані з 24 числа. Вони, на жаль, дослухаються подекуди до чуток. От зараз хтось розпустив чутки, що буквально на завтра чи на післязавтра готується масштабне вторгнення і нова спроба взяти Харків. Ми зараз проводили чергову нараду з військовими, заслуховували розвідку: у нас немає такої інформації, що ворог готовий і має достатньо сил для нового штурму. 

— Чи є у Вас інформація, скільки людей покинули Харків і Харківську область?

— Ми зараз уже рахуємо, скільки людей повернулися. У нас щодня прибуває більше 2 тисяч людей тільки залізничним транспортом. Дуже велика кількість повертається власним автотранспортом. Ми фіксуємо щотижня значне збільшення кількості автомобілів у місті Харкові.

Так, ми пригадуємо перші 10 днів, коли у нас виїхало лише залізницею близько 700 тисяч людей. Власним автотранспортом — теж велика кількість.

Люди повертаються, незважаючи на те, що ми постійно повідомляємо, що знаходитися на вулицях Харкова ще небезпечно. І це ми будемо робити постійно, поки в нас будуть тривати на території Харкова і Харківської області бойові дії. Тому що, враховуючи озброєння, яке застосовується, реактивні системи залпового вогню, прилетіти може до будь-якої точки Харкова. 

— На деокупованих територіях Харківської області, де нам вдалося побувати, скрізь виявляють поховання цивільних, убитих російськими окупантами. Чи є в Харківській області свої Буча, Ірпінь, Бородянка?

— У нас ситуація трохи інша, ніж у Київській області. І все одно ми такі факти фіксуємо. Якщо брати загально по тим населеним пунктам, які звільнили ЗСУ, то в тій самій Гусарівці люди були спалені у підвальному приміщенні житлового будинка. Так само фіксували людей, які були розстріляні зі зв’язаними позаду себе руками. І фельдшера було розстріляно. Фіксуємо факти зґвалтувань, катувань. Це, на жаль, має місце. Це і Мала Рогань, це і Вільхівка. Зараз над цим працюють дуже детально правоохоронні органи, тому що кожен факт має бути зафіксований саме з цією метою, щоб надати йому належну правову оцінку. 

— Ці матеріали можуть бути передані до міжнародних судів?

— Наші правоохоронні органи над цим працюють і збирають докази. Наприклад, вся військова ворожа техніка, яка знищена, все одно визнається речовим доказом і відбуває до місця тимчасового зберігання. Це триває під егідою Генерального прокурора України і я знаю, що така вказівка надана тут, місцевим прокуратурам. 

— До Гаазького трибуналу це не вдасться передати через те, що Україна не ратифікувала Римський статут?

— Я думаю, що весь світ надав моральну оцінку цим діям, які вчиняє окупант на нашій території. Переконаний, усі юридичні тонкощі цього процесу будуть вирішені. 

— Скільки населення Харківської області зараз під окупацією? Як ви з ним працюєте?

— На сьогодні окупована 21 територіальна громада, усього в Харківській області їх 56. Якщо брати по території, то 30,1% знаходиться під тимчасовою окупацією. Це північ нашої області, північно-східний напрямок (Вовчанський), східний (Куп'янський) і далі Ізюмський напрямок.

Скільки людей там ще залишилося, точно сказати ми не можемо. Наприклад, на Ізюмщині, ми прогнозуємо, залишається від 15 до 20 тисяч людей під окупацією. Так само Куп'янський і Вовчанський райони. Ми, де це можливо, комунікуємо з головами громад, зі старостами населених пунктів. Ми в ручному режимі виплачуємо там соцзабезпечення, розуміємо, чи є можливість, щоб люди потім знімали готівку, якщо ми будемо перераховувати на картки, чи краще цього не робити, а після деокупації одразу виплатити це забезпечення, наприклад, як було у Вільхівці. Там людям виплатили одразу пенсії та соцвиплати за три місяці. Ми фактично в ручному режимі намагаємося ці питання вирішити. Розуміємо, що людям там важко, дуже важко.

30 травня з Куп'янського району було евакуйовано 1,5 тисячі людей. Це унікальна подія. Дякуючи волонтерам, дякуючи самим мешканцям, вони зробили дійсно все, щоб вийти з-під окупації на підконтрольну нашим Збройним силам територію. 

"Люди стоять до останнього і не хочуть співпрацювати з окупантами" 

— Чи намагаються окупанти на зайнятій території Харківської області ввести в обіг російські рублі?

— На деяких територіях є такі намагання — це Вовчанський та Куп'янський напрямки. Але рублі поки що там не приживаються. 

— Як це відбувається технічно?

— Починається з того, що вони намагаються підкупляти місцеве населення, за певні послуги платити гроші. Наприклад, екстрена швидка медична допомога, яка все ж таки працює на цих територіях, надаючи послуги нашому місцевому населенню — їм пропонували перевдягнутися у російську форму, люди відмовилися. Сказали, ми працювати під прапором РФ не будемо. Так само підрозділи Державної служби з надзвичайних ситуацій, це було на Ізюмському напрямку — їм пропонувався російський спецодяг, вони від нього відмовилися, кажуть, що отримують заробітну платню, тому не чіпайте нас, якщо ми зрозуміємо, що в нас немає іншого виходу, то ми знімаємо форму і йдемо. 

— Тобто окупанти платять зарплату в рублях?

— Вони намагаються тим, хто з ними співпрацює, платити рублями. 

— Чи є інформація, скільки мерів, голів громад, місцевих депутатів в області перейшли на бік ворога? Повідомлень було багато. Зокрема, про мера Куп'янська, про депутатів із Ізюма тощо. Яка доля мера Балаклії Івана Столбового?

— Я би не хотів відповідати саме в такому контексті на питання, тому що так, як воно поставлене, вже можна дискредитувати органи місцевого самоврядування в цілому на тих територіях. Насправді, це не так. Ми маємо, на жаль, такі факти, ми маємо мера Куп'янська, який зрадив державу Україна і зрадив свій народ — це Геннадій Мацегора.

Так само мер Балаклії, деякі депутати Ізюмської ради, деякі голови селищних територіальних громад, яких ми вже звільняємо. Але це все ж таки одиничні історії, що залежать від людей, які або мали зв’язки з Російською Федерацією, або мали там бізнес, або їх просто підкупили. Кожен випадок окремий, але там перважна більшість людей все ж таки патріоти.

Ми спілкуємося з Вовчанським районом, з населеними пунктами, які ще ближче знаходяться до кордону з РФ, і люди там стоять до останнього і не хочуть співпрацювати з окупантами. 

— Тобто головний мотив колаборантів — це бізнес або родинні зв’язки?

— Так. Або просто підкуп. Вони ідуть на співпрацю за гроші. 

— Я з мером Балаклії Іваном Столбовим наприкінці лютого розмовляв по телефону, коли біля міста стояла колона окупантів. Він був проукраїнським. Чому він змінив погляди?

— Ми деталей не знаємо. Є певна інформація від спецслужб. Але стверджувати на сто відсотків ми не можемо. В якийсь переломний момент людину, так би мовити, переключило на інший лад. 

— Син мера Балаклії, який є депутатом Харківської облради, також виїхав у Росію разом із батьком?

— Так. 

— Чи правда, що в заступника голови Харківської облради Богдана Мальованого є російське громадянство? Про це писали багато перед війною, однак офіційної інформації не було.

— Я не знаю теж, це правда чи ні. Це питання до правоохоронних органів, вони мають нам надати відповідь, чи є такий паспорт. І далі за цей факт, якщо це правда, має нести відповідальність, у тому числі, та політична сила, депутатом від якої він є. 

— Чи корелює зрадництво Україні з якоюсь конкретною політичною партією?

— Я б не пов'язував із якоюсь політичною партією. Це не залежить від політичної партії. Можливо, в певній політичній силі, яка є виключно проросійською, дійсно є зрадники, але вони стоять, напевно, у керівництві.

Але можу вам навести приклад, що депутат від ОПЗЖ Ігор Абрамович з перших годин, днів дуже велику кількість допомоги надав для міста, для області, для військових. Це фактично мільйони доларів, які йшли на оснащення наших Збройних сил. Тобто це більше залежить від людини, мені так здається. 

— Три місяці тому Олександр Ярославський обіцяв продати свою яхту "Кайзер". Мова йшла про 50 млн доларів, що мали піти на допомогу Харкову…

— Пообіцяв продати… 

— Президент звільнив очільника облуправління СБУ Романа Дудіна за те, що "не працював на захист міста з перших днів повномасштабної війни, а думав тільки про себе особисто". Чи можете детальніше розповісти про цю історію? Що саме відбулося?

— Оцінку його діяльності надав президент, який своїм указом і призначав його на цю посаду. Тобто, напевно, є якісь претензії на найвищому рівні. По-друге, президент так само сказав, що оцінку його діяльності нададуть правоохоронні органи. Я думаю, що нам слід дочекатися висновків правоохоронних органів і там стане все одразу зрозуміло. Мені здається, що досить перебільшена ця вся історія і вона досить штучно роздмухана прямо до скандалу з його звільненням. Якщо ми подивимося та проаналізуємо те, що крутиться в соцмережах, ми зрозуміємо, що це штучний посил. Нехай дійсно правоохоронні органи поставлять крапку в цій історії. 

— Бачили, що Роман Дудін видалив свій пост про вас у "Фейсбуці"?

— Я, чесно кажучи, не відстежую. Я на посаді голови облдержадміністрації вже досить великий термін, ще я очолював Полтавську ОДА, тому в мене сформувався імунітет до соцмереж. Чесно скажу, я навіть не читав цей пост. 

— Чи контактуєте ви з тим заступником Романа Дудіна, якого той начебто хотів поставити замість вас після планованого нібито Дудіним вашого відсторонення, адже цей посадовець досі працює в УСБУ в Харківській області?

— Ні. 

— Ви з ним знайомі?

— Я з ним не знайомий. Я з ним бачився один раз у своєму кабінеті. Він залишається на своїй посаді. 

"Вже сьогодні зрозуміло, що ніякої більш-менш популярної проросійської політсили в Харкові не буде і не може бути" 

— Як можете охарактеризувати рівень взаємодії з Ігорем Тереховим? Наскільки, за вашими відчуттями, змінився світогляд Терехова, якому часто закидали проросійськість?

— Хочу сказати, що тандем у нас вималювався з 24 лютого. Досить непогано працюю з усіма представниками влади, які знаходяться тут, які залишилися з перших днів і захищають інтереси Харкова і Харківщини. Цей кістяк і працює тут на нашу спільну перемогу. Це і прокуратура області, і ГУНП, і патрульна поліція, і військові. Я зараз перераховувати не буду чітко, бо можу когось забути, але всі працюють, у них інтереси на нашу спільну перемогу.

І з мером Ігорем Олександровичем Тереховим у нас хороші робочі стосунки. Я був з ним знайомий ще до свого призначення, але почав офіційно працювати і контактувати лише після призначення. Ми не перетиналися просто по роботі. Хочу сказати, що це дуже фахова людина. Я з цією людиною був тут саме з 24 числа, я знав його настрої, знав його бачення. Повірте, були до кожного пропозиції про евакуацію тощо, але всі залишилися тут, на місці. Ніхто не виїжджав, я з упевненістю можу сказати, що з Ігорем Олександровичем "жили в одних підвалах", працювали пліч-о-пліч. 

— А тодішній керівник УСБУ в Харківській області Роман Дудін виїжджав?

— (посміхається) Давайте так, нехай правоохоронні органи це з'ясують, де він був, що він робив. Залишмо це так. 

— А як сприймати спроби Ігоря Терехова повернути ім'я маршала Жукова в Харків?

— Я думаю, що це, напевно, питання до нього. Він, напевно, хотів зберегти той колорит історичний Харківщини, який був. Але це моя виключно суб’єктивна думка, можливо, в нього є пояснення інше. Але я хочу з абсолютною відвертістю і впевненістю за свої слова зазначити, що ніяких проросійських настроїв із 24 лютого в Ігоря Олександровича Терехова не було. В нього була однозначна позиція втримати Харків українським. І, повірте, ми всі над цим дуже ретельно цілодобово працювали. 

— Чи можна сказати, що ви дружите? Чи це тільки робочі стосунки?

— Ми всі одна команда, можна сказати, пережили за ці дні дуже багато. Я скажу так, що в нас дуже добрі, конструктивні стосунки. 

— Як, за вашими відчуттями, змінилися настрої харків'ян? Чи можна стверджувати, що тут політичні партії зразка ПР, "Опоблоку" чи ОПЗЖ більше не отримуватимуть підтримки? Чи це зайвий оптимізм?

— Хоча більшість харків’ян — це російськомовне населення, але Харків — це виключно українське і проукраїнське місто.

Переконаний, на Харківщині, яка дуже сильно постраждала від агресії Росії, адже й досі тривають обстріли та активні бойові дії, думка людей однозначна — це ненависть до Росії та її керівництва. І зараз, якщо говорити політтехнологічною мовою, електоральна ніша для проросійських політсил типу ПР, ОПЗЖ чи партії Шарія, яка до війни була десь до 30%, звузилася до 5-6%, не більше.

Зараз навряд чи можливо точно сказати, що проросійські сили остаточно пішли у минуле. Це мають показати наступні вибори. Але те, що харків'яни кардинально змінили своє ставлення до Росії — це факт.

Та ідеологія, яку агресивно нав'язує Росія, це стосується її бачення історії, ролі України у світі тощо — все це сприймається виключно як елемент гібридної війни та агресії. Звісно, нам доведеться ще дуже багато пояснити українському суспільству та й усьому світу. Люди мають знати, що насправді несе "руській мір", побачити всі ті злочини та акти звірства, що коїть Росія в Україні. Але уже сьогодні зрозуміло, що ніякої більш-менш популярної проросійської політсили в Харкові не буде і не може бути.

Харків змінився, і таким, яким він був, він уже не буде. Це зрозуміло навіть по риториці тих політиків, яких раніше умовно можна було називати проросійськими, але сьогодні вони такими не є. Це стосується і багатьох депутатів від ОПЗЖ, які вийшли з фракції та зараз допомагають нам здобувати перемогу, волонтерять, працюють на жителів міста.

Сьогодні такий час, що ми не повинні розбиратися, хто до якої політсили належав раніше, ми мусимо виходити з позиції, що ти можеш зробити сьогодні для нашої перемоги. Впевнений, що зараз саме цей критерій має бути у стосунках з політичними елітами вирішальним.

Коли ми звільняли населені пункти, коли люди виходили з метрополітену — на 99,9% це українці, в яких уже на внутрішньому рівні заклалася ненависть до російського президента, до російського народу в цілому, просто до тієї орди. Я не знаю, як їх ще назвати. Бо те, що вони вчиняють у ХХІ столітті — це просто жах. 

— Я не можу досі знайти правильну назву для росіян, яка б відображала їхні вчинки…

— Я не можу їх назвати навіть людьми. Я не можу їх назвати народом. Бо народ має якось критично мислити, народ має аналізувати ту інформацію, яка подається в них з агітаційних телеканалів. Якесь критичне мислення у них має бути. А це іде від освіти, від культури, від усього іншого…

Ми спілкуємося з військовополоненими. Основним мотивом у росіян іти на війну знаєте, що є? Гроші! За гроші вони вбивають дітей, жінок, цивільне населення, руйнують цивільну інфраструктуру, міста, села. За гроші! Яким, пробачте, виродком ти маєш бути, щоб це робити? Замість того, щоб отримати освіту та йти працювати за фахом, беруть автомат і розстрілюють мирне населення.

Нещодавно ми проводили спільну нараду з прокуратурою області. Вони завершили досудове розслідування і зараз вже буде вирок суду тому військовому командиру збройних сил РФ, який віддавав наказ прямо розстрілювати мирне цивільне населення Харкова і Харківської області. Це буде заочний вирок. 

— Скільки економіки за 100 днів війни втратив Харків?

— У нас відбулося значне просідання обласного бюджету. Майже на 30% дохідна частина впала. Звичайно, що ми маємо велику кількість зруйнованих підприємств. В тому числі підприємства, що входили до ТОП-10 платників податків нашої держави. Ми маємо працювати над відновленням економіки, і ми про це вже думаємо зараз. Президент, коли проводив тут нараду, чітко поставив завдання проаналізувати і з'ясувати кожному підприємцю, керівнику, власнику підприємства, що йому необхідно для того, щоб відновити свої потужності, робочі місця, дохідну частину, сплату податків саме тут, на території Харківщини. Ми вже проводимо такі перемовини з тими підприємствами, які хочуть евакуюватися з території Харківської області, розуміючи, що ми на тривалий час залишилися прикордонним містом і прикордонною областю з таким "сусідом". 

— Це насамперед підприємства ВПК мають намір евакуюватися?

— ВПК ми не дозволили евакуювати. Це моє було рішення, яке я узгоджував з прем’єр-міністром, президентом і з Офісом президента. Були плани щодо евакуації. Але ми маємо зберігати робочі місця тут. 

— 2 червня з'явилася інформація про те, що головний помічник прем'єр-міністра Польщі Міхал Дворчик заявив про намір Польщі брати участь у повоєнній відбудові Харкова. Чи ведуться перемовини на рівні керівника області і керівників держав чи регіонів європейських країн щодо участі у відбудові? Які країни цікавляться інвестиціями у відбудову Харкова і Харківщини?

— Це чудова новина. Ми постійно відслідковуємо цю інформацію. У нас були перемовини через Офіс президента з представниками Туреччини. Вони хотіли взяти, скажімо так, шефство з відновлення міста Харкова та Харківської області. Якщо ще Польща, то це дуже добре. Вони дуже багато допомагають, надсилають гуманітарні вантажі до нас. Звичайно, європейська країна, яка має сильну економіку і сильні будівельні традиції, нам знадобиться на етапі відновлення.

Ми зараз уже маємо думати про те, як забезпечити житлом тих людей, які хочуть повернутися до Харкова, але житло своє втратили. Наприклад, на Північній Салтівці, за попередніми оцінками, це приблизно 15 тисяч людей. 

— Тобто з вами комунікували тільки представники Туреччини?

— Ні, є декілька країн. Я зараз їх називати не буду, тому що цю комунікацію проводить Офіс президента. Це виключно президентська лінія, президент своїм рішення буде ухвалювати, яка країна буде брати шефство над тією чи іншою областю, над тим чи іншим містом. Однак я знаю, що очільник міста співпрацює із найвідомішим архітектором Європи, щоб побудувати абсолютно нову концепцію міста Харкова. Це для нас шанс позбавитися тих радянських панельних будинків, бо термін їх придатності вичерпаний. Він складає 50 років, вони простояли більше. Ми маємо зробити все, щоб відновити Харків і зробити його комфортнішим, ніж він був. Хоча він і так був найкомфортнішим містом України, але ми маємо зробити ще краще.