Вікно зростання. Кабмін готується жити без кредитів МВФ і прогнозів Гонтарєвої
Ще зовсім недавно Нацбанк погоджувався з урядом і прогнозував, що в майбутньому році економіка прискориться вдвічі зросте на 3%, але, мабуть, присутність старших колег з МВФ призвело до того, що оцінки стали більш скромними і збігаються з прогнозними показниками Фонду. Тепер МВФ з НБУ синхронізувалися і прогнозують зростання на рівні 2,5%. Виявилися зміненими і параметри зростання на 2018 р., і теж у бік пониження також на 0,5 п.п. до 3,5%.
Проблема ще й у тому, що відкориговані керівництвом НБУ прогнози зростання української економіки входять у суперечність з розрахунками президента Петра Порошенка і прем'єр-міністра Володимира Гройсмана, які явно зробили ставку на прискорений приріст економіки. Інше питання, чи зіграє їх ставка, але, схоже, м Гонтарева йде не в ногу з політичним керівництвом країни.
Варто також відзначити, що останнім часом українське керівництво в особі президента Порошенко і прем'єра Гройсмана все більш обтяжується опікою МВФ і робить кроки, на які навряд чи наважилося б ще рік тому. Зокрема, на обмеження експорту лісу кругляка і оголошення про підвищення мінімальної заробітної плати в два рази.
Перше, на думку уряду, має стимулювати розвиток вітчизняної деревообробної промисловості. Друге не тільки скоротить дефіцит Пенсійного фонду, але і стимулює споживчий попит серед 4 млн українців, які до цього часу отримували заробітну плату нижче 3200 грн. Розрахунок уряду будується на тому, що, отримавши додаткові доходи, найбідніші верстви населення збільшать споживання продуктів харчування, а також виробів національної промисловості, що має стимулювати українського виробника.
Крім того, досить сміливим кроком виглядає призначення президентом у Раду НБУ екс-міністра економіки Богдана Данилишина, якого тут же обрали голови Ради НБУ. Богдан Михайлович у свою чергу пустився в публічні роздуми про те, як треба відкоригувати політику Нацбанку. Мовляв, вистачить слухати зовнішніх порадників і дотримуватися жорсткого монетарного курсу, саме час використовувати всі можливості для пом'якшення грошової політики і створити умови для здешевлення кредитування, закачати в економіку грошей, звичайно ж, все роблячи грамотно і не даючи занадто сильно розгулятися інфляції.
У цілому складається враження, що українська влада не просто намацала грунт під ногами, але і відштовхнулася від неї вгору, розраховуючи, що економіка адаптувалася як до зовнішніх, так і внутрішнім викликам і тепер повинна піти в зростання.
Такої думки дотримується і економіст, партнер IMF Group Михайло Кухар, на думку якого МВФ занадто обережний, даючи прогноз зростання 2,5% ВВП на наступний рік. "Наша група вважає стійким тренд зростання української економіки, який триватиме щонайменше п'ять-вісім років. Тому наш прогноз на наступний рік — зростання ВВП мінімум 7%", — стверджує експерт.
На думку Кухара, прогноз видається реалістичним: "Це як тенісний м'яч — удар, а потім йде відскік. Враховуючи ту висоту, з якої ми впали, зростання в Україні буде досить потужним і в цьому році, і в наступному. Тому не знаю, чому вони так обережні зі своїм прогнозом".
На користь оптимістичних прогнозів свідчать і дані Держстату про зростання доходів українців. Зокрема, реальна заробітна плата в січні-серпні 2016 р. порівняно з аналогічним періодом 2015 р. зросла на 8,3%.
На думку економіста Олександра Жолудя, для української економіки є і ризики уповільнення. Він вважає, що на економічному відновленні можуть негативно позначитися експерименти уряду щодо різкого збільшення мінімальної заробітної плати, що може призвести до подорожчання трудових ресурсів, що, у свою чергу, позначиться на уповільненні відновлювального зростання.
Втім, надмірно побоюватися цього не варто. Тим більше, що український бізнес вже цілком адаптувався до виживання в умовах високої волатильності та знижувального тренду на сировинних ринках.
Також, на думку Олександра Жолудя, саме по собі збільшення мінімальної заробітної плати не повинно викликати ускладнень з МВФ у тому випадку, якщо це рішення не позначиться на збільшенні дефіциту бюджету. Дійсно, підхід МВФ полягає в тому, що йому все одно, де будуть знайдені кошти на заплановані витрати, якщо вони будуть забезпечені відповідними доходами, а дефіцит не перевищить межі розумного. Дефіцит необхідно якимось чином фінансувати, або за рахунок боргу (а Україна зараз не може позичати в приватному секторі, а тому займає гроші у тому числі у МВФ та інших держав), або за рахунок доходів від приватизації.
Тим не менш вже можна констатувати, що, по-перше, українська влада досить впевнено себе почувають, щоб вести з МВФ торг про умови надання кредитів. По-друге, практично немає сумнівів, що українська економіка цілком може рости і без кредиту МВФ, хоча, безумовно, краще б його мати, хоч для страховки. Тим не менш, досить імовірно, що українській владі вистачить куражу поки від неї відмовлятися.
