Мисливці за танками. Як у ВСУ модернізують радянський самохідний ПТРК "Штурм"

Адже навіть в умовах ведення позиційної війни розрахунок ПТРК є пріоритетною метою для артилерії противника і його диверсійних груп.

Крім того, у разі спроби танкового прориву вкрай необхідною умовою оборони є різке насичення кількості і якості протитанкових засобів. Зараз у військах проблема вирішується шляхом установки тих же "Стугн" на будь-яке доступне транспортний засіб. На фото і відео з фронту можна бачити всі — від позашляховика до мотоцикла. Однак ці шедеври слід визнати все-таки вимушеним заходом.

Тим більше що в арсеналах армії є і спеціалізовані "мисливці за танками". Це самохідний ПТРК "Штурм-С". Машина розроблена в середині 1970-х років на базі МТЛБ.

В якості основного озброєння використовується 130-мм пускова установка для стрільби протитанковими керованими ракетами 9М114 "Кокон" (боєкомплект становить 12 ракет) з дальністю стрільби від 400 до 5000 метрів з бронебійністю 560-600 мм гомогенної броні. При цьому скорострільність становить три-чотири постріли в хвилину.

Однак система наведення ракети на ціль напівавтоматична (як, власне кажучи, у всіх ПТРК другого покоління), радиокомандная, з використанням інфрачервоного сигналу стеження. Система наведення ракети володіє високою завадостійкістю за рахунок застосування при наведенні подвійного кодування на п'яти фіксованих частотах. Слід зазначити також те, що з-за надзвуковий швидкості польоту ракети їй неможливо поставити перешкоди навіть існуючими на даний момент засобами.

Для управління стрільбою використовується спеціальна програма (режим "Пил"), яка дозволяє ракеті летіти на початковому відрізку траєкторії вище лінії візування, а в момент зближення з метою на відстані 500-700 м знижуватися для ураження цілі.

Але на весну 2014 р. таких комплексів у військах було небагато, до того ж "Кокони" по більшій частині були простроченими термінами зберігання. Тому активно проти російських танків вони фактично не використовувалися. З результативних боїв слід згадати лише зимові бої 2015 р. в районі Дебальцеве, де один з розрахунків може претендувати як мінімум на два підбиті танки Т-64 і Т-72, а також МТЛБ.

Проте в цілому варто визнати, що "Штурм-С" на сучасному етапі вже не можуть ефективно боротися з сучасними російськими модернізаціями радянської бронетанкової техніки, такими як Т-72Б3 або Т-90. Вони також не можуть вести бій у нічний час без використання зовнішньої підсвічування цілей.

І найголовніше — потрібна дуже серйозна підготовка розрахунку, так як у використовуваних керованих ракетах не реалізований принцип "вистрілив і забув". Надзвукова швидкість ракети (550-560 м/с) в поєднанні з ручним режимом наведення вимагає від оператора великої досвіду, так як швидке час підльоту ракети не залишає оператору права на помилку, і якщо екіпаж ураженої танка знає напрям пострілу і встигне зробити хоча б незначний маневр корпусом, вистрілити з позиції ПТРК або поставити завісу, то оператор ПТРК може промахнутися з втратою ще 12-15 секунд на перезарядку і прицілювання. В умовах, коли позиція "Штурму" засвічена, це з високою часткою ймовірності вирішить результат бою на користь противника.

Відсутність можливості поповнити кількість "Коконів" призвело до того, що починаючи з 2015 р. наші інженери стали серйозно розглядати варіант переозброєння комплексів "Штурм-С" на вітчизняні ракети.

І тут в принципі альтернатив не було — спочатку проект модернізації розраховувався під далекобійний протитанковий комплекс "Бар'єр-В" розробки київського ГККБ "Промінь". Фактично це перевізний варіант піхотної "Стугни" з подовженою ракетою Р-2В, призначений для установки на вертольоти. Він розроблений ще на початку нульових в рамках азербайджанського контракту на модернізацію бойових вертольотів Мі-24 — Мі-24G. Нині його вдалося досить ефективно інтегрувати в комплекс озброєння Мі-8МСБ-Ст.

Ракета має максимальну дальність стрільби до 7500 м і, найголовніше, застосовується сучасна система наведення —автоматична по лазерному променю з телевізійно-тепловізійним автосопровождением мети.

Однак не все так просто. Нова ракета все-таки не надзвукова на відміну від радянського "Штурму". І якщо раніше при пуску з дистанції 2000 м у екіпажа ураженої танка було всього 3-4 секунди на реакцію, що просто не дозволяло зреагувати якимось чином, наприклад, екстреним маневруванням в укриття або постановкою аерозольної завіси, то тепер час польоту ракети збільшується, а значить, противник має більше шансів для виживання. З іншого боку, майже в два рази збільшилася дальність ураження цілі з вельми гідною бронебійністю.

Ще один важливий плюс нової ракети — наявність декількох бойових частин, що в умовах сучасної війни є великим плюсом. Так, противотанкисты у ході війни на Донбасі говорили про те, що для виконання завдань на фронті, крім кумулятивного ракети, вкрай необхідні і ракети з осколковою і термобаричної бойовою частиною. Доходило до того, що командири просили передати їм авіаційні "Штурми", які застосовуються на Мі-24.

Поки абсолютно незрозуміло, на якій стадії знаходяться роботи по модернізації комплексу "Штурм-С" на даний момент. Один з перших варіантів від маловідомої на той момент компанії UIM Corporation Groupe був представлений ще на збройовій виставці "Зброя та безпека-2017". Після цього повідомлення про роботи потрапляли у ЗМІ дуже рідко, що може означати, наприклад, дуже серйозну ступінь секретності. Що в принципі характерно для всієї ракетної тематики нашого військово-промислового комплексу.

В цілому ж можна говорити про те, що в разі модернізації (навіть часткового) самохідні ПТРК "Штурм-С" хоча і є застарілим, проте все ще досить грізною зброєю. А в комплексі з "Джевелинами" і "Стугнами" можуть розглядатися як один з ефективних засобів боротьби з танками противника.