Демонополізація Фірташа. Олігархів готують до виборів
Скандал навколо не занадто вдалої спроби ввести "газову абонплату" привів до достатнього передбачуваних наслідків, які, тим не менш, можуть мати серйозні наслідки для країни і бути частиною масштабної політичної гри. Мова йде про початок антимонопольного розслідування на ринку газу, головним гравцем на якому є "віденський в'язень", олігарх Дмитро Фірташ.
Останній, як добре відомо, володіє близько 70% українських облгазів, що і робить його головним вигодонабувачем від введення абонплати. Власне, те, що основною метою майбутнього антимонопольного розслідування є Фірташ разом з партнерами, все ще перебувають в Україні і беруть активну участь в українській політиці, в Кабінеті Міністрів не приховують. "Потрібно дати доручення Антимонопольному комітету для аналізу монопольного становища на ринку "газсбытов" імені Фірташа-Льовочкіна", - саме так сформулював завдання для Антимонопольного комітету міністр внутрішніх справ Арсен Аваков.
Крім власне антимонопольників до розслідування будуть підключені і інші учасники - Мінекономіки, народні депутати, профільний парламентський комітет і т. д. Все виглядає так, що за Фірташа і його партнерів-"газовиків" можуть взятися серйозно.
Про те, які наслідки для Фірташа може мати анонсована "демонополізація" та наскільки великі шанси відібрати у нього хоча б частину його облгазів і облгазсбытов, - тема окремої розмови. Для нас зараз важливі два інших моменти: по-перше, Фірташ аж ніяк не єдиний український олігарх, який останнім часом зазнає деякі проблеми з владою, а по-друге, крім найбільш прибуткового газового бізнесу Фірташ володіє вкрай цінним політичним активом - телеканалом "Інтер". Саме останній і може бути ключем до всіх можливих проблем олігарха з владою.
Роль телебачення в українській політиці недооцінити вкрай складно. Незважаючи на бурхливий ріст інформаційних технологій, український виборець у переважній своїй більшості все ще черпає інформацію з телевізора і саме телевізор формує його політичні погляди і переконання. Звідси випливає простий висновок: без підтримки найбільших телеканалів країни виграти вибори всеукраїнського масштабу для будь-якого політика просто неможливо. Це чудово відомо і чинному президенту Петру Порошенку, який за сумісництвом є і власником "5 каналу". Тим часом до виборів, на яких вирішиться питання його другого терміну, вже не так далеко - всього два роки.
Так історично склалося, що найпопулярніші телеканали країни належать олігархам і олігархічним групам. Їх не так вже й багато: "Інтер" (Фірташ, Льовочкін), ТРК "Україна" (Рінат Ахметов), "1+1" (Ігор Коломойський), ICTV, СТБ, "Новий канал" (усі Віктор Пінчук). З чотирьох перерахованих олігархів ніяких особливих проблем в останні роки не відчуває хіба що Пінчук, який цілком лояльний до чинної влади. У всіх інших проблем вистачає.
Для Ріната Ахметова головна проблема - це ОРДЛО, його бізнес там, а також блокада окупованих територій, яка з недавніх пір має статус державної політики.
У Ігоря Коломойського відносини з владою особливо складні і заплутані. Він вже поступився державі найбільший банк країни, а зараз все ще триває пресинг інших належних йому активів. Так, буквально одночасно з прийняттям рішення про антимонопольний розслідування щодо Фірташа з'явилася інформація про обшук в офісі "Укрнафти" Коломойського. У той же день глава НАК "Нафтогаз" Андрій Коболєв розповідає ЗМІ, що для всіх буде краще, якщо в "Укрнафті" і "Укртатнафті" держава і Коломойський проведуть "розлучення", — з обережним натяком на можливе повернення у власність держави частин олігарха в цих підприємствах.
Дуже може бути, що до чогось подібного прийдуть і після антимонопольного розслідування "газової імперії" Фірташа, і Дмитру Васильовичу, якого вистачає проблем ще й з американським правосуддям, доведеться поділиться своїми активами з державою.
Дуже схоже, що головна мета пресингу телеолигархов - це не спроба їх знищити і зовсім вивести з гри, а підвести їх до 2019 р. в досить ослабленому стані, щоб можна було без зайвого шуму і пилу примусити до лояльності і забезпечити, таким чином, потужну медіа-підтримку.
В ідеалі, звичайно, Банковій хотілося б примусити до співпраці всі "головні кнопки країни", але для перемоги на виборах зовсім не обов'язково, щоб всі найбільші канали прямо підтримували потрібного кандидата, може бути достатньо, якщо частина з них будуть хоча б нейтральними і не спробують кандидата від влади топити. Завдання це цілком вирішуване, свого часу на виборах 1999 р. це успішно здійснив Леонід Кучма, незважаючи на весь свій величезний антирейтинг.
