Вогнева підтримка саміту. Чи варто чекати настання "гібридів" на Донбасі 9 грудня
Ситуація на лінії фронту з року в рік прив'язується до конкретних зовнішньополітичних подій - так вже вийшло, що взимку цього року це зустріч президента України з іншими лідерами в Нормандському форматі. Причому саме з нею пов'язано багато односторонні поступки з нашого боку, адже наш "президент світу" хоче приїхати 10 грудня переможцем.
Однак, незважаючи на те, що з одного боку Путін як ніколи гостро потребує зняття міжнародних санкцій, є великі сумніви, що він обміняє свій козир - Донбас - на газовий контракт. Скоріше всього, він спрацює за своєю відпрацьованою методикою - умовно кажучи, "примус до миру". Тобто досить серйозне загострення на фронті з людськими втратами і виставлення неприйнятних умов, які наше військово-політичне керівництво просто змушений буде приймати. Так було в кінці серпня 2014 р., так було і в середині лютого 2015 р.
Навряд чи в Кремлі вирішили змінити тактику і стратегію. І маркерів дуже близької загострення за останні кілька днів більш ніж достатньо.
По-перше, це нереально зачастившие так звані "гуманітарні конвої". Буквально вчора прибув 94-ї з серпня 2014 р. такий конвой. Як повідомляють російські і підконтрольні окупаційним властям ЗМІ, Донецьк було доставлено 240 т "дитячих продуктових наборів", а в Луганськ - 103 т вантажу.
Причому варто відзначити, що якщо буквально в минулому році практика таких конвоїв майже пішла в нікуди, то нині білі вантажівки МНС Росії приїжджають на окуповані території вже восьмий тиждень поспіль. Причому така активність явно аномальна - за весь рік (!) це десятий "гуманітарний конвой" з РФ. Тобто за попередні 10 місяців прийшло всього два конвою.
Що саме возять росіяни, достеменно невідомо, так як, що цілком природно для росіян, вантажівки проїжджають через непідконтрольні нам прикордонні пункти пропуску. Ймовірно, якщо б реально в КАМАЗах були б подарунки дітям, нічого не заважало б проводити їх, наприклад, через наші погранпункты в Луганській області, та ще з залученням ОБСЄ або Міжнародного Червоного хреста.
Тому нам залишається тільки гадати, однак судячи з досвіду 2014-2016 рр .. кожен приїзд такого конвою обов'язково супроводжувався загостренням на фронті. Припущення деяких волонтерів та експертів, мовляв, "возять патрони упереміш з крупою", не витримують ніякої критики - вже досить давно (принаймні з 2015 р. точно) налагоджена стійка залізнична гілка в бік Ростовської області, і боєприпаси з ПММ цілком регулярно приходять як на Дебальцеве, так і на Іловайськ. Останній, власне кажучи, ще з радянських часів проектувався як важливий центр постачання армії, і там є досить серйозні можливості для розвантаження і зберігання великої кількості техніки і боєприпасів.
Ще більш серйозними виглядають повідомлень нашої розвідки, підтверджені фото і відео місцевих жителів, про те, що російські генерали майже цілодобово стягують війська в прикордонну Ростовську область. Зрозуміло, що офіційно це вчення і передислокація, одначе всі віддають собі звіт, що у разі повномасштабного загострення саме ці частини складуть кістяк підрозділів, які будуть в залежності від розвитку подій або виступати як ударні частини, або підпирати фронт, поки окупаційні корпусу будуть намагатися штурмувати три лінії оборони. У будь-якому випадку розрахунок будується на мінімальні втрати в людях, так і техніки.
Мало того, можливе загострення вказує і інформаційна істерія, яка влаштована у "молодій республіці" після подій 1 грудня, коли при виконанні бойового завдання на нейтральній території підірвалася група наших снайперів, причому загинули двоє висококласних спеціаліста - підполковники зі складу спецпідрозділу СБУ "Альфа" (причому тіло одного все ще залишається в руках бойовиків).
Так ось з цього трагічного для нас випадку окупаційна влада роздули цілу конспірологічну теорію, згідно з якою загиблі повинні були зробити провокацію, яка б зірвала не тільки зустріч в Нормандському форматі, але і підірвала б ситуацію на фронті. Зрозуміло, що до реальності ці шедеври колишнього політрука Басурина не мають ніякого відношення, але сам факт "обсмоктується" в "донбаських" ЗМІ дуже щільно. Таким чином, населенню впроваджується думка, що українські військові "сплять і бачать" як би розв'язати війну на Донбасі, перемогти і відправити всіх мешканців регіону в концтабори.
Здавалося б, за п'ять років війни люди повинні були б стати розумнішим, однак, як показує особистий досвід автора, нічого подібного не сталося, і велика частина населення окупованих територій охоче вірить у такий розвиток подій.
Загалом, розвитку ситуації на лінії фронту залишилося чекати буквально лічені дні. У будь-якому випадку зустріч 9 грудня принесе серйозні зміни. І які вони будуть залежить буквально від двох-трьох чоловік.
