Одностороння війна. Як окупанти користуються результатами розведення сил на Донбасі

Ситуація на фронті, судячи за всіма ознаками, близька до критичної і в найближчі буквально кілька тижнів слід очікувати локального загострення
Фото: uainfo.org

І це цілком очікувано - як прямий результат "беззубою" політики умиротворення агресора, яку Україна проводить як мінімум останні місяці. Ще на етапі створення так званих "демілітаризованих" зон всі, хто так чи інакше пов'язаний з війною на Донбасі і відстежує тенденції, заявляли: росіяни сприймуть це як слабкість і тільки посилять тиск з переходом у відкриті наступальні дії.

І з початком нового року на фронті почалося різке загострення - на багатьох ділянках у хід з боку окупаційних корпусів пішов великий калібр у вигляді артилерії 122-мм і 152-мм Зрозуміло, що у відповідь наша група була змушена теж застосовувати артилерію. Причому, по всій видимості, тільки батальйонного рівня - навіть з боку донецьких і луганських ЗМІ, близьких до окупаційній владі, не було повідомлень про застосування "крупняка" з нашого боку. А судячи з попередніх років, чи таке навіть в одиничному випадку ми б вже бачили телесюжети не тільки на окупованому Донбасі, але і в Росії.

Сумно, але за прорахунки політиків в черговий раз розплачуються солдати своєю кров'ю. Так, з 1 січня кривавий рахунок втрат України у війні на Донбасі зріс відразу на 11 загиблих воїнів. Причому це тільки бойові втрати, а є ще небойові і просто величезна кількість поранених, багато з яких вже ніколи не стануть у стрій. Обставини загибелі всіх досить стандартні для позиційної війни - снайперський вогонь (по всій видимості, повідомлення нашої розвідки про появу на фронті великої групи бойовиків, підготовлених на снайперських курсах в Росії, виявилися правдою), підриви на прифронтових територіях.

Причому, що характерно, загиблі є і на так званих ділянках розведення - насамперед мова йде про ділянку розведення номер два Золоте-4 і рядом. Там же йдуть і досить серйозні обстріл з боку супротивника - причому навіть більш інтенсивні, ніж до так званого "розведення".

А 26 січня прес-центр штабу проведення ООС нарешті офіційно визнав і загострення на іншій ділянці - в межах ділянки розведення номер три Петровське. Звичайно, як завжди офіційне повідомлення кілька пахне махровим трешем. Так в повідомленні прямо говориться, що мовляв: "Збройні члени збройних формувань Російської Федерації, використовуючи рельєф місцевості і високу рослинність, зайшли на ділянку розведення на місця позицій підрозділів Об'єднаних сил, які були звільнені при розведенні, і відкрили показовий вогонь трасуючими кулями у бік". Причому робили вони це так, щоб ці дії потрапляли під камеру ОБСЄ. І нібито ця провокація необхідна для звинувачення України в порушення домовленостей.

Навряд чи бойовикам критично необхідні були такі дії - тим більше "освячені" ОБСЄ. Якщо Кремлю знадобиться, то звіт Місії ОБСЄ буде прямо майоріти вигаданими порушеннями з боку України - благо росіян, білорусів та вірмен там більш, ніж достатньо.

Загалом, абсолютно незрозуміле повідомлення, тим не менш має дуже важливе значення - чи не вперше на офіційному рівні визнано, що бойовики не дотримуються домовленостей. Причому що цікаво, раніше ОБСЄ прямо заявило про те, що на ділянці розведення номер три окупаційний корпус почав інженерне обладнання нових позицій.

На тлі такого загострення вже дуже комічними виглядають запевнення генералів і особисто міністра оборони України, які вони давали напередодні розведення про те, що мало що українські війська повернутися на свої старі позиції. Як і тоді, так і зараз цілком очевидно, що віддати такий наказ в армії просто нікому. Немає реальних бойових генералів в тому ж Генеральному штабі україни або Міністерстві оборони, які можуть піти проти "лінії партії" і дати команду військам припинити провокації бойовиків.

Адже така ситуація з загостренням на лінії зіткнення зовсім не нова на Донбасі. Але до літа 2019 р. відповідь був одним жорстким. І неважливо, що при цьому в соцмережах говорили про якусь "третю силу", а офіційна прес-служба зберігала мовчання. Головне - був результат і після того, як бойовики "отримували по зубах" наші втрати зменшувалися практично до нуля.

І ще один вкрай неприємний момент, який може мати далекосяжні негативні наслідки для нашої обороноздатності. Мова йде про те, що після поранення поліцейського в ніч на 25 січня в Деснянському районі Києва був затриманий громадянин України. Який на перевірку виявився 36-річний раніше неодноразово судимих за тяжкі злочини уродженець Донецької області Тимур Євтушенко.

Причому не просто банальним злочинцем, а бойовиком незаконних збройних формувань так званої ДНР. Причому не простим, а "командиром розвідки підрозділу "Оплот", який брав участь у боях під Дебальцеве і Иловайском в 2014-2015 рр. Причому вся ця детальна інформація є на сайті "Миротворець". І найголовніше - нині затриманому оголосили лише про підозру за статтею 296 частина 4 Кримінального кодексу України "Хуліганство" (!). І це при тому, що був поранений офіцер поліції і злочинець має такий відверто терористичний бекграунд.

Тобто всі "страшилки" росіян і їх поплічників про базі "Миротворець" як про каральному інструменті є не більше, ніж міфом. І при проходженні КППВ на Донбасі наші прикордонники користуються виключно офіційними базами СБУ, які зовсім неповні і, як виявляється, зовсім не спрямовані на припинення терористичної діяльності наших громадян на окупованих територіях Східного Донбасу. А це дуже поганий сигнал того, що в разі "відмашки" з Москви вулиці наших міст цілком можуть виявитися ареною для виконання терористичних актів. А ми як і раніше будемо наголошувати на гуманітарний характер пунктів пропуску на лінії зіткнення і масово пропускати на свою територію ворожу агентуру. Такі висновки можна зробити з цього вельми прохідного випадку - адже не рань він офіцера поліції в п'яних розбірках, то бойовик, як і раніше, спокійно жив поруч з нами і нашими дітьми.

В цілому ж можна говорити про те, що якщо буквально в найближчі дні військово-політичним керівництвом країни не будуть прийняті екстраординарні заходи, то ситуація може піти за своїм сценарієм. Навряд чи командири середньої ланки будуть довго миритися з постійними втратами своїх підлеглих. І тоді в хід можуть піти і зовсім інші аргументи.