Обвідний удар. Навіщо Медведчук почав наступ на Гройсмана
Підконтрольний путінському куму Віктору Медведчуку інформаційний 112 канал розпочав новий політичний сезон з удару по іміджу прем'єр-міністра Володимира Гройсмана. 1 вересня в ефір вийшов документальний фільм, який відкриває цикл "Ліга корупції", повністю присвячений чолі уряду.
Як неважко здогадатися з пафосного назви проекту, програми циклу повинні містити сенсаційні розслідування корупційної діяльності високопоставлених українських чиновників, засновані виключно на фактаж, який буде наданий глядачеві з поясненням причинно-наслідкового зв'язку".
З фактажем і причинно-наслідковими зв'язками у авторів програми вийшло, чесно кажучи, не дуже. Ніяких доказів корупції Гройсмана авторами "розслідування" наведено не було, а голослівними звинуваченнями наших політиків навіть у найстрашніших гріхах давно нікого не здивуєш. Проте сам факт того, що підконтрольний Медведчуку канал розпочав відкриту, що називається, "мочити" главу уряду, заслуговує певної уваги.
Причина такої уваги до Гройсмана з боку Медведчука може лежати в досить тривіальною площині особистої неприязні у зв'язку з позицією прем'єра в нещодавній скандал навколо фільму "Птах душі" про великого українського поета Василя Стуса. Скандал, нагадаємо, розгорівся через те, що "адміністрація Медведчука" змусила авторів фільму прибрати з картини сцену останнього суду над поетом, де за сценарієм була прописана роль майбутнього кума Путіна, який. будучи державним адвокатом Стуса, доклав певних зусиль, аби той був визнаний винним і засуджений.
У розпалі народного обурення з приводу такої ось обілення Медведчука свою позицію з цього питання висловив Гройсман, який доручив Мінкульту і Держкіно зробити все, щоб у фільмі про Стуса історія поета була розказана "чесно і без спотворень", тобто образ адвоката Стуса фільм повернути. Медведчук, який вкрай болісно сприймає всі спогади про процесі над Стусом, тепер явно відчуває до Гройсмана особисту неприязнь і має мотив мстити.
Однак таке пояснення не дуже ефективної інформаційної атаки на Гройсмана навряд чи буде повним. У Медведчука є крім особистих мотивів і цілком раціональні політичні, пов'язані, звичайно, з майбутніми президентськими виборами.
Віктор Володимирович, зацікавлений у зміні президента в Україні, а тому повернувся у велику публічну політику, одним лише особистою участю в партії Вадима Рабиновича "За життя" обмежитися не може. Головне його завдання у президентській кампанії - послабити Петра Порошенка, але атакувати безпосередньо президента йому зараз зовсім не вигідно. Як мінімум, поки у Медведчука є якийсь офіційний статус мінського парламентера з питання обміну полоненими.
У той же час Гройсман для кума Путіна досить зручна та вигідна мішень. З одного боку, Володимир Борисович, судячи з усього, не настільки "ручний" і підконтрольний глава уряду, як того б хотілося Порошенко, щоб атака на прем'єра була тотожна атаки на президента. З іншого - Гройсман, як це часто буває з прем'єр-міністрами в Україні, потенційно може бути корисним "громовідводом" для президента. В цьому контексті потрібно пригадати політичну долю попередника Гройсмана Арсенія Яценюка, який був відправлений у відставку і залишився без рейтингу в тому числі і завдяки досить масованої інформаційної кампанії в ЗМІ.
Розпочата ж Медведчуком інформаційна атака проти Гройсмана цілком може ставити за мету допомогти вибити в потрібний момент прем'єра з його крісла. І тоді Порошенко позбудеться зручного потенційного "громовідвід" і буде змушений шукати нову кандидатуру глави уряду за півроку до виборів. Ніхто не гарантує, що досить компромісна фігура буде взагалі знайдена і проголосована, враховуючи досить теплі відносини Гройсмана з "Народним фронтом", і весь негатив останніх передвиборних місяців залишиться на президента, що явно піде на руку конкурентам.
Так що не виключено, що антигройсмановский фільм на 112 каналі це тільки початок масованої інформаційної кампанії. Питання лише в тому, чи вистачить у Медведчука інформаційних ресурсів і вдасться залучити до цієї кампанії інших серйозних медійних гравців.
