Кероване правосуддя. Чому новим генпрокурором України став Зеленський
Переклад Ірини Венедиктової з крісла в. о. голови Державного бюро розслідувань на посаду генерального прокурора цілком укладається кадрову логіку президента останнього часу. Ірина Валентинівна цінна Банковій в першу чергу як дисциплінований виконавець президентської волі, так і інших кандидатів на цю ключову позицію у Зеленського, схоже, не було.
Головною претензією до попередника Венедиктової на посаді генпрокурора Руслану Рябошапке було те, що він так і не зумів забезпечити обіцяні президентом посадки представників попередньої влади. Найяскравішим прикладом саботажу колишнім генпрокурором цього процесу стала відмова підписати проект підозри по одному із справ щодо п'ятого президента Петра Порошенка. З точки зору юридичної науки і звичайного здорового глузду, до вирішення Рябошапки було не підкопатися. Підписуватися під звинуваченням Порошенка в тому, що він, будучи президентом країни, намагався захопити державну владу, було б і юридично безглуздо, і відверто політично мотивовано.
З призначенням Венедиктової ситуація по справі Порошенка виглядає особливо комічно, тепер новому генпрокурору вже ніхто не заважає підписати документи, підготовлені нею ж як в. о. директора ДБР. І саме цього від неї в першу чергу вимагають ті, хто довго і наполегливо труїв в ЗМІ Рябошапку. Вже на стадії подання Венедиктової в якості кандидата в генпрокурори у Верховній Раді відомий дружбою з одіозним Андрієм Портновим нардеп від "Слуги народу" Олександр Дубинський практично прямим текстом запитав у Венедиктової, чи збирається вона давати подальший хід справах щодо п'ятого президента.
Відповідь без п'яти хвилин генпрокурора виявився максимально обтічним: "Все, що може бути швидко і законно завершено, буде швидко і законно завершено... Слідчі і прокурори будуть рухатися по цих справах. Рухатися!"
Схоже, така відповідь влаштував і Дубинського, і Портнова. Останній присвятив Венедиктової цілий пост на "Фейсбуці", в якому не приховував глибокого задоволення від призначення, мовляв, "настрій і тези, озвучені новим генеральним прокурором, дають країні шанс на дозвіл законсервованих проблем". Втім, гранична обтічність відповіді, як і вся попередня публічна діяльність Венедиктової на чолі ДБР, демонструють, що садити Порошенко або кого-небудь ще буде зовсім не Венедиктова, а Зеленський.
Новий генпрокурор не тільки сьогодні в парламенті говорила обтічно - за весь час, що вона очолювала ДБР, Венедиктова завжди намагалася говорити загальними правильними фразами, щоб ні у кого не виникло підозри у наявності у неї якогось особистого думки. Для Зеленського така позиція повинна бути особливо зручною. Недарма йому довелося знімати Венедиктову з вкрай важливої посади голови ДБР, щоб заповнити вакансію генпрокурора. Схоже, інших досить слухняних кандидатів, яким президент міг би довіряти, у нього просто не було.
Нардеп від "Слуги народу" Сергій Іонушас, якого так само можна було б назвати на 100% людиною Зеленського та яким пророкували крісло генпрокурора відразу ж після відставки Рябошапки, судячи з усього, сам відмовився від привабливої пропозиції, як і ряд інших потенційних кандидатів. І таке рішення цілком можна зрозуміти, адже в Офісі генпрокурора сьогодні виявився зосереджений такий клубок протиріч, що вийти з нього без втрат репутації не зможе вже ніхто. Новий генпрокурор гарантовано опиниться під колосальним тиском з усіх боків. Коломойський і Портнов, європейські посли і США, українські патріоти і опозиція, Зеленський і Єрмак - всі вони будуть готові розірвати главу Офісу генпрокурора на шматки. Так що не дивно, що бажаючих потрапити під цей прес виявилося зовсім не багато.
Кадровий голод для Зе-команди - річ вже досить звична і зрозуміла, але призначивши симпатичну Портнову Венедиктову, влада тут же зробила ще один не менш згубний крок у бік реставрації режиму, адже новим в. о. директора ДБР став ні хто інший, як перший заступник Венедиктової і колишній адвокат Віктора Януковича Олександр Бабіков, чиє призначення в ГБР вже зустріли протестами, але при загрозі коронавіруса про неї встигли призабути. А тепер знову згадали.
Як би там не було, вже ніякі формальні причини у вигляді не до кінця слухняного генпрокурора не заважають Зеленському виконати свою обіцянку посадок. Однак далеко не факт, що він кинеться давати Венедиктової відповідні вказівки прямо зараз. В ситуації, в якій опинилася країна в останні тижні, такий поспіх може бути вкрай необдуману. Можна, звичайно, спробувати повеселити виборця відправкою Порошенко в СІЗО, але це вже навряд чи підвищить рейтинг "народного президента". Якщо Зеленський хотів садити Порошенко - це потрібно було робити ще восени, а зараз це бажання в народі вже перегоріло. І навіть ті, хто прагнув цього, зараз скажуть: "Ну добре, а що ти зробив?". Між тим епідемія коронавіруса і супроводжуючий її економічний колапс можуть обвалити рейтинг влади дуже швидко, якщо Зеленський не зможе хоч якось згладити побутові і матеріальні проблеми населення. Зробити це без грошей в бюджеті буде абсолютно неможливо, а їх при блокуванні серйозного кількості бізнесів з-за епідемії немає і не буде. Значить, без зовнішніх запозичень не обійтися. Що ж стосується співпраці з МВФ, то вона і так під великим питанням з-за тієї ж епідемії коронавіруса. Погіршувати ситуацію, влаштовуючи політично вмотивоване кримінальне переслідування колишнього президента, в даній ситуації Зеленському поки зовсім не потрібно.
Так що поспішати, влаштовуючи для сидячого на карантині населення шоу з обіцяними посадками, влада, швидше за все, остерігатиметься і як мінімум почекає вирішення ситуації з МВФ. Втім, бажання помсти і швидкого піару в голові президента може пересилити здоровий глузд, з усіма витікаючими наслідками, адже дати Україні грошей в цій ситуації буде вже нікому, крім Росії, а ціна, яку та попросить за "братерську допомогу", всім нам добре відома, як і потенційна реакція українського суспільства, яке поки якось не дуже боїться коронавіруса.
