Дамоклів меч. Навіщо "гібриди" знову кошмарят Маріуполь (КАРТА)
Тому зіткнення на тому напрямку не припиняються ні на день, незважаючи на декларовані регулярно перемир'я. Іноді складається враження, що бойові дії відбуваються тут незалежно від загальної ситуації. Тут, наприклад, місяцями не бачать білі машини ОБСЄ, в їх звітах півдня окупованих територій як би і не існує.
Останні місяці на маріупольському напрямку характеризуються різкою зміною характеру протистояння. Причому з обох сторін. Якщо до осені 2016 р. бойовики діяли за стандартною схемою: висунення в сіру зону мобільної групи з пари БМП, швидкий обстріл нашого опорного пункту і ще більш швидкий відхід в тил, то тепер вся "нейтралка" зайнята морпіхами і позиційна війна поступово переходить у "війну малих груп", яка характеризується короткими вогневими нальотами, високою снайперської активністю, кочівними мінометами "Волошка", протитанковими системами ПТКР і автоматичними гранатометами АГС, рейдами диверсійних і штурмових груп.
Хоча, звичайно, ніхто не відміняв і регулярні артилерійські обстріли, які останнім часом, крім масованого застосування "Градів", відрізняються і новою рисою - спробами противника вразити наші цілі в найближчому тилу. З цим і пов'язані останні за часом обстріл житлового сектора Сартани (фактично передмістя Маріуполя) і Талаковки.
Хоча, слава богу, жертв серед цивільного населення немає, однак руйнування досить масштабні. Наша артилерія намагається вести контрбатарейну боротьбу. Наскільки ефективно, ми дізнаємося з часом, але, принаймні, жителі щодо тилового Новоазовська потихеньку починають згадувати літо 2014 р. і те, як звучить приліт артилерійського снаряда великого калібру.
Тривають спроби наших штурмових груп обійти Пикузы (Комінтернове) і створити загрозу для панівної висоти "Зухвала". Хоча бойовики і регулярно викладають переможні ролики, проте, за деякими даними, ситуація там для них не така райдужна. Є серйозні підстави вважати, що при збереженні нинішньої динаміки незабаром шляхи постачання у них будуть перерізані. Тим більше що у нас відбувається постійна ротація і посилення угруповання на приморському напрямку.
Найбільш скандальним і небезпечним, на думку проросійських жителів Маріуполя (судячи з опублікованого відео), є прибуття полку Національної гвардії "Азов". Судячи за деякими даними, його підрозділи будуть використані для посилення нашої оборони на момент ротації морпіхів. Зазвичай в такі дні противник намагається активізувати свої дії. Ризикнуть "гібриди" діяти в такому ключі в цей раз, знаючи високу мотивацію "азовців", питання відкрите.
Дуже неспокійно і на північ - в напрямку Старогнатовки-Петровського. Тут, як і раніше, у нашого командування викликає побоювання тактичний виступ, який може бути, чисто теоретично, використаний супротивником для початку наступу вглиб нашої оборони.
По всій видимості, щоб трохи осадити запал противника, наші артилеристи з другої лінії регулярно проводять "дезінфекцію" вогневих точок противника. Благо більшість із них перебувають за межами населених пунктів. Остання така точка була відпрацьована буквально сьогодні вранці. Причому противник намагався "сипати " отвєтку" з району Роздольне та Кумачово.
Реальна картина лінії протистояння на цій ділянці поки незрозуміла, будемо чекати, коли розвіється "туман війни" і буде видно задумка нашого Генштабу. Адже цілком очевидно, що локальні зіткнення на вкрай обмежених ділянках переслідують не тільки тактичні цілі, але і є частиною якоїсь нам не до кінця зрозумілого загального плану протистояння.
При цьому повномасштабного наступу навряд чи варто чекати. У нас поки що все обмежується Мінськими угодами, а у противника просто немає сил і засобів. Хоча, з іншого боку, ті ж Пикузы і Заїченко станом на 9 вересня 2014 р. повинні перебувати під нашим контролем, про що в Києві згадують дедалі частіше.