Обмін не пропонувати. Савченко вербує собі команду для "шатуна"
Служба безпеки України, як виявилося, не так переконливо, як повинні були б бути суворі спецагенти. Не дивлячись на недавню виховну бесіду, і запевнення радника голови СБУ Юрія Тандита в її успіху, Надія Савченко все таки оприлюднила у себе на "Фейсбуці" списки полонених, які фігурують в обмінних переговорах з окупантами Донбасу. Причому списки як однієї, так і іншої сторони.
Схоже, що успіх свого дару переконання не особливо вірив і сам Тандем, визнавши, що важелів впливу на народного депутата Савченко у нього немає, проте все ж сподівався, що до його аргументів про те, що оприлюднення списків тільки нашкодить і самим полоненим і їх родичам, скандальна народна обраниця прислухається. Але, не тут то було, раз вже Савченко вирішила, що обмін полоненими як акт "миротворчості" - це її головна політична фішка, то ніяка СБУ їй не указ.
Крім власне 32-х сторінок з прізвищами Надія Вікторівна запропонувала українській громадськості і свій план обміну за принципом "всіх на всіх". Як і очікувалося, цей план дуже простий - взяти обидва запитуваних списку (український і сепаратистський) і всіх підтверджених протилежною стороною обміняти без рахунку, після цього зайнятися пошуком непотвержденных "по секретних в'язницях", та якщо з непідтверджених знайти не вдасться, то офіційно визнати їх мертвими і з кінцями, ну, або на худий кінець зниклими без вести. Після цього, на думку Савченка, настане довгоочікуваний мир, любов і злагода.
При цьому до пошуків "непідтверджених" Надія Вікторівна вирішила залучити "всіх небайдужих". "Звертаюся до всіх людей, кому не байдуже чуже горе, давайте знайдемо наших хлопців разом. Якщо у вас є якась інформація або ви знайшли себе чи своїх рідних, знайомих, в цих списках і вам вже не потрібна, або навпаки, потрібна допомога то пишіть мені на ФБ. Тільки разом борючись за кожного ми зможемо перемогти!" - не без пафосу заявила Савченко, і цей абзац в її "прожекті" схожий на ключовий.
До речі, Надія Вікторівна повинна була б подякувати своїх "розумних і тверезих" друзів з-за лінії розмежування, а то і навіть з-за самого "поребрика" за посильну допомогу в рекламі себе в образі вызволительницы полонених.
Не так давно особисто лідери ДНР і ЛНР, мабуть під враженням особистої зустрічі в Мінську і в якості "жесту доброї волі" передали з позначкою "для Савченко" двох жінок. Правда, до цих звільненим жінкам у СБУ має бути море питань, оскільки у громадськості є цілком обгрунтовані сумніви в чистоті їх помислів і обставин потрапляння "на підвал" до бойовиків. Однак для не знаходять собі місця родичів полонених навіть такий результат діяльності Савченко цілком може стати достатнім підстав для "увірування" в ефективність її миротворчої місії.
І якщо під прапорами колишньої полонянки Путіна збереться достатня маса змучених невизначеністю родичів, які цілком прогнозовано зневірилися в бажаннях і здатності держави їм допомогти, організувати їх для походу, приміром, на Банкову - справа техніки. А там вже і до чергового "шатуна" з серйозними заворушеннями дуже недалеко.
Тут, зрозуміло, Савченко (чи хто там з нею працює) ніякого велосипеда не винайшла. Подібні активні групи використовують і інші українські політичні проекти, як старі так і відносно нові. У недавній начальниці Савченко Юлії Тимошенко в цій якості виступали ошукані вкладники банку "Михайлівський", у єврооптимістів Сергія Лещенка - це адвокати родичів загиблих на Майдані і самі родичі, у колишньої Партії регіонів в якості подібних ударних груп завжди були страйкуючі "шахтарі" і так далі.
При величезних відмінностях, всі ці категорії людей об'єднують дві речі - по-перше, вони переживають глибокі особисті проблеми, а по-друге, їх цілком природною емоційною реакцією користуються політики для розв'язання своїх завдань, часто, що називається, "в темну".
Родичів, що потрапили в полон до російсько-терористичним військам по-людськи зрозуміти нескладно - вони готові робити що завгодно і домовлятися хоч з чортом, аби врятувати своїх близьких. А от чи допоможе цим людям Савченко, яка такий делікатний і любить тишу питання як обмін полоненими, зводить у ранг у політичне ток-шоу - дуже і дуже велике питання.