Все в будинок. Е-декларації і західні податківці повернуть капітали в Україну

Почалося все давно і з дуже правильної ідеї. В далекому 1996 р. була прийнята Конституція України, стаття 67 якій зобов'язує всіх громадян України щорічно подавати податкову звітність.

Однак ця стаття, втім, як і десятки інших, так і залишилася порожньою декларацією. Жителі України у своїй масі податків не платять, замість них це роблять роботодавці. Як у стародавньому Римі або в Османській імперії — податки платили тільки повноцінні громадяни, в тому числі і за рухоме майно у вигляді власних рабів або колонів. З часів просвітництва рушійною силою всіх революцій були платники податків, які переслідували дві мети: право контролювати, куди витрачаються їхні гроші, і скасування податкових пільг для "еліти".

У такій трактуванні у нас до громадянам-платникам податків можна зарахувати лише єдиноподатників. Базарні торговці, юристи, дизайнери, платять свої податки самі і роблять це в цілому чесно — так закон прописаний.

Решту 95% популяції українських платників податків, починаючи від міністрів і закінчуючи простими слюсарями, податків не платять — ця обов'язок делегована роботодавцю. Відповідно, вони не знають, скільки грошей заробили, скільки і кому податків заплатили.

Наприклад, щомісяця середньостатистичний житель країни платить близько 40 грн військового збору на підтримку армії, проте знають про цей факт одиниці. Ще більше ускладнює ситуацію той факт, що податок на дохід, всупереч тисячолітньої традиції, сплачується не за місцем проживання (на фінансування соціальної інфраструктури), а за місцем реєстрації підприємства. Відповідно жителям Броварів, Борисполя або Ірпеня, а це до третини трудящих столиці, абсолютно все одно, вони отримують легальну зарплату чи ні, платить роботодавець податки чи ні, адже вони йдуть в київську скарбницю, а не на фінансування шкіл і лікарень рідного міста.

В результаті маємо вкрай низьку податкову культуру: більшості громадян все одно, яка ступінь легальності їх доходів, однак навіть самі законослухняні, наприклад, протестанти, яким не платити податки забороняє віра, не мають можливості їх сплачувати. Законодавство не дозволяє.

Проблеми відповідності

З-за цієї особливості закону, а точніше, через невідповідність Податкового кодексу Конституції, в Україні вкрай повільно і погано приживаються нові інститути фінансового контролю, які впроваджуються завдяки старанням західних радників.

Вже понад 15 років в Україні працює фінансовий моніторинг — створено спеціальне відомство, прийнятий профільний закон. Завдання моніторингу — блокувати транзакції небезпечних злочинців, таких як терористи, наркоторговці, торговці людьми і зброєю. Результат — нуль. У списку українського финмоноторинга є активісти ИГИЛ, але немає керівників так званих ДНР і ЛНР, адже ці організації формально так і не визнані терористичними. Натомість голова Державної служби фінансового моніторингу Ігор Черкаський задекларував шість дорогих автомобілів, зокрема Maserati Quattroporte і Infiniti QX 56.

Ще одна західна новація, запроваджена в Україні, — публічні дані. Усі витрати бюджетних установ і державних підприємств мають бути доступні в інтернеті з метою контролю з боку громадськості. Результат — нуль. Сайт е-дата має інноваційну систему пошуку, за допомогою якої знайти потрібну інформацію може тільки професійний кібернетик, а держпідприємства просто масово не публікують свою звітність.

Найпопулярніша новація останніх днів — е-декларування. Свої доходи і видатки депутати і чиновники декларують вже давно. Спочатку вони подавали декларації, як і прості смертні, в податкову службу, потім в кожному відомстві був створений відділ по протидію корупції, і чиновники почали здавати щорічно декларації в бухгалтерію. Вже кілька років діє норма, що декларації повинні бути публічними, а активісти навіть створили пару сайтів-агрегаторів декларацій. У цьому році процедура декларування дещо змінилася.

По-перше, декларації подаються тільки в електронній формі, для їх заповнення потрібен електронний ключ, комп'ютер та інтернет.

По-друге, декларації подаються не в бухгалтерію, а в окремий орган — Нацагентство з протидії корупції (НАПК) і по-третє, запроваджено відповідальність за недекларування дорогих речей і готівки (раніше була обов'язок декларувати лише нерухомість, автомобілі, цінні папери і борги).

Що буде далі

Швидше за все, нічого — днів через десять цю тему забудуть до наступного року, коли стартує наступна кампанія подання декларацій. Адже замки, гаражі автомобілів та цінні папери на мільйони гривень були в деклараціях прокурорів і суддів і рік, і два роки тому. І ця інформація була доступною — сотні статей, журналістських розслідувань і постів в соцмережах. Результатів, як правило, ніяких — один депутат склав мандат, пару десятків чиновників пішли у відставку. Зараз буде щось схоже.

Зовнішньополітичні наслідки кампанії по е-декларування можуть бути більш суттєвими. Справа в тому, що е-декларування — це не більш ніж один з механізмів комплексного правового інструменту моніторингу діяльності politically exposed person (PEP) — політично значущих осіб. У США, Великобританії чи Швейцарії вимоги до транзакцій за участю PEP, як своїх так і іноземних, значно жорсткіші, ніж до транзакцій за участю простих платників податків. І до створення сайту електронних декларацій українським депутатам було складно відкрити у Швейцарії рахунки або купувати нерухомість у Флориді, зараз же це зробити буде практично неможливо.

Що змінилося

По-перше, з'явився офіційний і повний список українських PEP — це всі декларанти та члени їх сімей. Раніше проблеми виникали тільки у власників дипломатичних паспортів, їх автоматично прирівнювали до РЕРам, а районний суддя або прокурор міг легко купити маєток в Іспанії, прикинувшись чесними підприємцями.

По-друге, у багатьох країнах вже зараз працює механізм арешту активів PEP з наступним проханням уточнити легальність коштів, за які цей актив був придбаний. Тобто банківська картка прокурора, емітована швейцарським банком, може бути заблокована, її власника попросять особисто під'їхати з паперами доводять, що з коштів на картці були сплачені всі податки.

Європейців не цікавлять жалісливі історії про гроші, позичених мамою або коханою жінкою, — тільки квитанції про сплату податків. Перші аналогічні проблеми почали виникати ще в 2014 р. у колишніх активістів Партії регіонів, зараз вони стануть тотальними незалежно від партійної приналежності чиновника.

По-третє, у багатьох країнах вже працює законодавство про спецконфискации активів іноземних корупціонерів, зокрема, нещодавно був прийнятий такий закон у Великобританії. Тобто вілли або акції наших чиновників можуть бути конфісковані в США або у Великобританії, якщо останні не зможуть протягом визначеного законом часу довести легальність коштів, за які була зроблена покупка.

Саме ці факти визначають дивацтва е-декларування — мінімальна кількість офшорів, щоб фінансові органи країн-союзників не могли автоматично співвідносити ті чи інші офшорні компанії з українськими політиками, і максимальна кількість кешу. Щоб у декларантів була можливість довести легальність придбання тих або інших активів за кордоном.

Проте малоймовірно, що ці фокуси допоможуть надовго. В рамках G20 розпочата кампанія по розкриттю бенефіціарів офшорних компаній і з автоматичного обміну податковою інформацією між країнами —учасниками СОТ. Кіпр вже розкрив, багато інші офшори через пару років розкриють власників всіх своїх компаній якщо не публічно, то для податкових органів як мінімум. Зараз 78 країн підписали Міжнародну конвенцію про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах (The Multilateral Conventionon Mutual Administrative Assistancein Tax Matters).

Незважаючи на те що України немає у цьому списку, конвенція почне працювати з наступного року. Спочатку для Великобританії, Бермудських та Кайманових островів, Кіпру, Гернсі і Джерсі, в 2018 р. вона запрацює в більшості країн-підписантів. А це означає, що всі українські бенефіціари кіпрських або бермудських фірм вже через рік-два будуть відомі податковим органам Великобританії. Або Швейцарії. Разом з інформацією на сайті е-декларацій. І з відповідними наслідками — арештом, конфіскацією і, можливо, заочним засудженням за відмивання коштів, отриманих злочинним шляхом.

У підсумку Україну може очікувати різке зростання "іноземних" інвестицій. Росія вже підписала конвенцію, і місцеві РЕРы активно переводять свої активи з офшорів на локальні компанії, щоб мінімізувати ризики арешту та конфіскації. Наші політики та чиновники традиційно відстають від своїх російських колег на рік-два — вони почнуть повертати свої капітали на батьківщину лише після перших гучних скандалів, пов'язаних з спецконфискцией у Великобританії або Швейцарії.