Про НАТО і чому ми не маємо право ображатися
Розмови про те, що у Вільнюсі Україна начебто "програла" свій шанс вступити до НАТО, є спекуляціями
1. Чи мали ми шанс отримати дату вступу до НАТО? Ні, не мали. Тому всі слова про те, як Україна програла свій шанс — це спекуляції. І головна причина — ані США, ані Німеччина, ані Франція не знають, а що ж для них є перемога.
2. Чи витиснули ми все з цього саміту? В цілому — так. Головне — ми отримали довготермінові гарантії підтримки. Звичайно, ми знаємо ціну цим гарантіям, але на 2024 рік ми ці гарантії маємо. А в нинішній час, термін один рік — це дуже багато.
3. Чи сталося щось критичне для нас? Точно ні. Попереду дуже складний період, адже наприкінці осені ми маємо отримати (або не отримати) план по вступу до ЄС. Тому зараз це має стати одним з головних фокусів нашої дипломатії. І паралельно потрібно думати, як прискорити процес надання чіткої дати вступу до НАТО. Але якщо ми не отримаємо чіткий план по ЄС, НАТО стане на порядок віддаленішими від нас.
4. Про що росіяни почали писати вже вчора і що підхоплюють наші ідіоти? НАТО показало віслюку (тобто нам) морквинку і віслюк іде. Так от, нешановні диванні ідіоти: найдурніше, що ми можемо зробити, так це образитися. Образитися — це підіграти росіянам і втратити і НАТО і ЄС.
З кого нам треба брати приклад? З Туреччини, яка з 90-х чекає вступ до ЄС і яка не образилася, а використала цей час, щоб стати потужним гравцем. Це той шлях, який має обрати Україна.
І наостанок. Останнім часом я рекламую свою книгу "Як зруйнувати русскій мір", але сьогодні хочу прорекламувати свою попередню книгу "Політики не брешуть", яку можна також придбати на сайті видавництва Наш Формат. Так от, там є розділ "Політики не ображаються". Всім зрадофілам просто рекомендую його прочитати, щоб менше хотілося пропонувати всім нам програти.
