Новий погляд Європи на Україну. Навіщо Стармер та Макрон створюють "коаліцію охочих"

Останні кілька тижнів показали, що у найбільших європейських столицях стався перелом у сприйнятті України. Три роки європейці дивилися на нас із співчуттям. Жалість спонукала їх приймати наших біженців, співчуття — ділитися з нами зброєю та допомагати грошима. Тепер співчуття відійшло на другий план, а головною емоцією став страх за себе. Тому що в гарантованість американського захисту вже ніхто не вірить — постарався нинішній президент США Дональд Трамп.

Звісно, європейці від страху прокинулися і зараз нарощуватимуть свої оборонні витрати та зміцнюватимуть армії. Але це тривалий процес, і для помітного ефекту знадобляться кілька років. А почуття беззахисності гнітить їх прямо зараз. І тому вони дивляться на нас уже не з жалістю, а з надією.

Їм для власного захисту потрібна сильна українська армія. Вони готові її фінансувати, озброювати та бачать частиною майбутньої європейської армії.

Тому ключовими вимогами Москви на переговорах із Вашингтоном та Києвом будуть нейтралітет та роззброєння України. Кремль навіть може сказати, що готовий відмовитися від решти своїх бажань, аби Україна погодилася роззброїтися і записати в свою конституцію нейтральний статус. А Трамп, швидше за все, буде готовий погодитися з Путіним — йому не шкода ані нас, ані Європи. Але саме тому Європа зараз веде свою геополітичну гру та готує власний план закінчення російсько-української війни. Суть його в тому, що оскільки США відмовляються давати гарантії безпеки Україні, то головною гарантією безпеки будуть потужні ЗСУ; додаткову гарантію забезпечить "коаліція охочих", яка зараз створюється; ця коаліція разом із Україною стане основою майбутнього європейського оборонного союзу.

Ми не будемо зараз оцінювати перспективи цього плану та шанси різних варіантів розвитку подій. Європейські столиці поки що лише починають переходити від слів до справ. І зараз можна оцінити хіба що ступінь їхньої рішучості.

Хто увійде до "коаліції охочих"

"Коаліція охочих" — це частина плану, який був узгоджений на саміті у Лондоні 2 березня. На прес-конференції за підсумками саміту прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер розповів, що "план припинення бойових дій" ґрунтується на чотирьох принципах:

• По-перше, ми продовжимо надання військової допомоги та продовжимо збільшувати економічний тиск на Росію, щоб зміцнити Україну зараз.
• По-друге, ми погодилися, що будь-який міцний мир має гарантувати суверенітет та безпеку України, і Україна має бути за столом переговорів.
• По-третє, у разі мирної угоди, ми продовжимо зміцнювати оборонні можливості України, щоб стримати будь-яке майбутнє вторгнення.
• По-четверте, ми підемо далі, щоби створити "коаліцію охочих" для захисту угоди в Україні та гарантувати мир.

Наприкінці своєї промови він заявив: "Ми домовилися, що лідери зустрінуться знову дуже скоро, щоб зберегти темп цих дій і продовжувати працювати над цим спільним планом. Сьогодні ми перебуваємо на роздоріжжі історії. Зараз не час для подальших розмов — час діяти. Пора виступити, і очолити, і об'єднатися навколо нового плану для справедливого і міцного миру".

Наступного дня Стармер розповів про цей план у Палаті громад британського парламенту. Він повторив чотири принципи плану і додав, що у "коаліції охочих" Велика Британія відіграватиме провідну роль. За його словами, вона, якщо необхідно, разом з іншими країнами забезпечить "чоботи на землі та літаки у повітрі", тобто братиме участь у миротворчих силах наземним контингентом та авіацією.

Також Стармер докладно пояснив, нащо це британцям. "Майбутнє України життєво важливе для нашої національної безпеки. Росія становить загрозу для наших вод і неба, — наголосив він. — Ми підтримуємо Україну, тому що це правильно, але ми також підтримуємо її, тому що це в наших інтересах. Бо, якщо ми не досягнемо міцного миру, тоді нестабільність і незахищеність, які вдарили по рівню життя трудівників у Великій Британії, лише погіршаться і апетит Путіна до конфліктів та хаосу лише посилиться. Тож справжній мир, справедливий мир, міцний мир тепер має бути нашою метою. Це життєво важливо, це в наших інтересах, і у прагненні до цього Британія лідируватиме із самого початку. Для безпеки нашого континенту, безпеки нашої країни, безпеки британського народу тепер ми маємо виграти мир".

5 березня британські чиновники провели переговори приблизно з 20 країнами, в основному європейськими та країнами Співдружності, зацікавленими в участі у "коаліції охочих" на підтримку України. Про це агенції Reuters повідомив анонімний офіційний представник Великої Британії. Він не став уточнювати, які інші країни виявили інтерес до надання підтримки, але сказав: "Це свідчить про готовність коаліції охочих зібратися і бажання низки різних країн зіграти свою роль. Це все ще ранні стадії, і ситуація дуже мінлива". Водночас британський державний мовник ВВС News теж повідомив, що, за словами офіційних осіб Великої Британії, близько 20 країн, переважно з Європи та Співдружності, зацікавлені у приєднанні до "коаліції охочих" для допомоги Україні. "Не вважається, що кожна з цих країн обов'язково відправить війська, але дехто може надати іншу підтримку", — уточнюється в повідомленні. В обох повідомленнях йдеться, що коаліція буде "в основному з Європи та Співдружності".

Серед великих європейських країн очікується участь, наприклад, Франції, Німеччини, Нідерландів та Швеції. Серед країн Британської співдружності націй дві вже заявили про можливу участь: Канада та Австралія. За повідомленням канадського мовника CBC News, 5 березня міністр оборони Канади Білл Блер заявив, що Канада готова надати війська в "коаліцію охочих", якщо буде досягнуто припинення вогню між Росією та Україною. Прем'єр-міністр Канади Джастін Трюдо брав участь у саміті в Лондоні та заявив, що його країна "розглядає найкращі способи, якими вона може допомогти". 4 березня так само висловився прем'єр-міністр Австралії Ентоні Албанезе. "Наразі йде обговорення потенційної миротворчості, і з погляду мого уряду ми відкриті для розгляду будь-яких пропозицій у майбутньому", — цитує його австралійський національний мовник ABC.

Також можлива участь Туреччини. Міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан брав участь у саміті в Лондоні, а потім в інтерв'ю Financial Times заявив, що його країна готова стати частиною нової європейської архітектури безпеки, якщо НАТО припинить своє існування через політику Трампа. Він наголосив, що Європа має об'єднатися та створити "свій власний центр тяжіння". 6 березня AFP, Reuters, турецька агенція Anadolu повідомили, що Туреччина готова направити війська в Україну. Вони процитували заяву анонімного джерела в міноборони Туреччини: "Питання про участь у місії буде розглянуто, якщо це буде вважатися за необхідне для встановлення регіональної стабільності та миру, і оцінюватиметься спільно з усіма зацікавленими сторонами. У світлі останніх подій забезпечити безпеку Європи без нашої країни неможливо".

Європейський чиновник, знайомий із переговорами, повідомив CNN, що більшу частину миротворчих сил, ймовірно, нададуть Велика Британія, Франція та Туреччина.

Що буде у європейському плані

Чотири принципи, озвучені Стармером, це, звісно, ще не план. Зміст плану зараз формується. Деякі деталі повідомив президент Франції Еммануель Макрон.

Увечері 5 березня він звернувся до нації і заявив, що "І зараз, і на довгі роки вперед Росія стала загрозою для Франції і для Європи". "Зіткнувшись з цим небезпечним світом, було б нерозумно просто спостерігати. Тому ми маємо без подальшого зволікання ухвалити рішення — заради України, заради безпеки французів, заради безпеки європейців, — наголосив Макрон. — Україна має право на мир і безпеку. Але її безпека — також в наших інтересах, в інтересах безпеки європейського континенту".

І Макрон розповів, які дії для цього потрібні: "Ми повинні підготувати Україну до того, щоби після підписання миру вона не зазнала повторного вторгнення з боку Росії. Це, безсумнівно, потребуватиме довгострокової підтримки української армії. Це також може включати потребу розгортання європейського контингенту. Не йдеться про те, що ці солдати будуть кинуті у бій вже сьогодні, вони не підуть воювати на лінію фронту. Натомість вони будуть там після підписання миру, щоб забезпечити його повне дотримання. Наступного тижня в Парижі ми зберемо керівників генеральних штабів тих країн, які бажають взяти на себе цю відповідальність".

Агентство Reuters 5 березня повідомило, що військові начальники мають намір узгодити військові аспекти плану. Один із варіантів — часткове перемир'я терміном на місяць, яке охоплюватиме атаки з повітря та моря, а також ті, які спрямовані на енергетичну інфраструктуру, але не наземні бої, і буде підтримане Францією, Великою Британією та іншими країнами "коаліції охочих".

Володимир Зеленський після зустрічі з Макроном у Брюсселі 6 березня назвав дату цієї зустрічі: 11 березня. Вона пройде "на рівні військових представників країн, що готові докласти більших зусиль для надійного гарантування безпеки в межах завершення цієї війни". А потім очікується узгодження плану в цілому. За словами Зеленського, він "міститиме обʼєднане європейське бачення щодо закінчення війни, конкретних гарантій безпеки та посилення України". Наголосимо ще раз: це план не лише про перемир'я та миротворців, а й про повоєнне посилення української армії.

Безумовно, на це знадобляться величезні гроші. На засіданні Європейської ради 6 березня лідери 27 країн ЄС не змогли ухвалити одноголосне рішення. Але 26 (усі, окрім угорського прем'єра Орбана) підтримали документ, який обіцяє, що фінансова підтримка України Євросоюзом у 2025 році становитиме 30,6 млрд євро. У документі йдеться також про необхідність збільшення військової підтримки та сформульовано базові положення про післявоєнні гарантії:

• Досягнення "миру через силу" вимагає, щоб Україна займала найсильнішу можливу позицію, з власним потужним військовим і оборонним потенціалом як важливим компонентом. Це стосується часу до, під час і після переговорів про припинення війни
• Україна, здатна ефективно захищати себе, є невід'ємною частиною будь-яких гарантій безпеки.

Президент Європейської ради Антоніу Кошта на прес-конференції після засідання заявив, що "безпека України є основою безпеки Європи". Схоже, що це не просто декларація, а усвідомлення реальності. І якщо деякі лідери типу Орбана блокуватимуть фінансову допомогу Україні, то, як анонсувала верховний представник ЄС із закордонних справ та політики безпеки Кая Каллас, буде створено ще одну "коаліцію охочих", фінансову.

Найближчі тижні покажуть, чи справді Європа вже переходить від слів до справ.