Новий висяк НАБУ. По кому вдарить корупційний скандал у Міноборони
Національне антикорупційне бюро може записати у скарбничку досягнень нове гучне справу. Цього разу жертвами борців з корупцією стали заступник міністра оборони Ігор Павловський і директор департаменту держзакупівель Міноборони Володимир Гулевич. Обидва чиновника затримано, а в провину їм інкримінується розтрата державних коштів на суму 149 млн грн при закупівлі палива для Збройних сил.
За версією слідства, чиновники Міноборони і постачальник безпідставно завищили ціну на поставлене паливо на 16%, внаслідок чого держава і збідніло на вищевказане кількість мільйонів. Все це, як вважають в НАБУ, підпадає під дію статті 191 Кримінального кодексу "Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем", яка передбачає до 12 років позбавлення волі.
Павловському і Гулевичу, звичайно, не позаздриш, але і для надто сильних переживань підстав у них небагато. НАБУ поки не довело до вироку жодне зі своїх гучних корупційних справ, справа про корупцію в Міноборони не буде винятком. Ні Гулевича, ні Павловського злочину за отриманням валізи з грошима не ловили, а довести в суді безпідставність підвищення цін на пальне і корисливий умисел підозрюваних буде вкрай непросто. Навіть якщо в загашнику у НАБУ завалялися аудіозаписи переговорів чиновників, як це сталося з "бурштыновым" справою Розенблата та Полякова, їх законність завжди можна оскаржити. Так що, швидше за все, Павловський і Гулевич через кілька днів вийдуть на свободу під заставу, а далі буде довгий і ґрунтовне розслідування без видимих результатів.
Як би там не сталося, юридичний аспект скандалу з Міноборони не є головним і основним. Політична складова цієї справи куди важливіші, а масштаб наслідків буде набагато більше.
Перше, що потрібно відзначити, справа Міноборони - це удар по президенту Петру Порошенку, і те, що глави держави в день затримання заступник міністра не було в Україні, швидше за все, не випадково. І справа не тільки в тому, що Міністерство оборони, як і весь силовий блок, - сфера відповідальності Петра Олексійовича. Фірма "Трейд Комодити", яка, за версією слідства, є співучасником злочину, фігурує у багатьох журналістських матеріалах як компанія, за якою стоїть бізнесмен Андрій Адамовський, якого, в свою чергу, розслідувачі пов'язують з впливовим нардепом від БПП Олександром Грановським. А це вже прямий зв'язок з президентом.
Наскільки можна довіряти цим розслідуванням - питання відкрите, тим більше що там фігурує прізвище політичного "партнера" НАБУ і недруга президента Сергія Лещенка. Що стосується Грановського, то він тут же всяку свій зв'язок з "Трейд Комодити" категорично спростував, мовляв, він також пов'язаний з цією компанією, як з NASA або ветеринарної служби Білорусі.
Ще одним приводом для опонентів президента прив'язати його до справи Міноборони напевно стане той факт, що на засіданні столичного Солом'янського районного суду 12 жовтня, на якому розглядалося питання обрання запобіжного заходу Павловському, який особисто був присутній заступник секретаря РНБО Олег Гладковський, який до приходу в політику був відомий як бізнес-партнер Порошенко. Гладковський запропонував суду взяти Павловського на поруки.
Про те, що довести злочинну змову чиновників Міноборони з "Трейд Комодити" буде майже неможливо, ми вже згадували, ну а прив'язати до справи Грановського і зовсім з розряду фантастики. Але для політичної складової справи це навіть добре. Якщо б у НАБУ були докази проти Грановського, то це неминуче породило б версії "зливу" нардепа президентом і останній був би ні при чому. У нашому ж випадку НАБУ і їхні політичні партнери можуть спекулювати на тому, що Міноборони і Грановського прикривають на найвищому рівні, а тому наслідок тут безсиле.
Власне, те, що справа Міноборони безперспективно, розуміють і ті, хто його затіяв. Так, голова Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назар Холодницький, коментуючи справу, висловив припущення, що притягнути винних до суду, швидше за все, не вдасться, але не тому, що у НАБУ і САП немає доказів, а знову-таки з-за Порошенка. Мовляв, судова реформа, яка скорочує термін слідства, погана і тепер багато корупціонери зможуть уникнути покарання. І це ще один удар по президенту.
Ну і, звичайно, антикорупціонери не забудуть згадати і антикорупційні суди. Мовляв, що ви від нас хочете, ми посадити корупціонерів з Міноборони не можемо, так як все псують продажні суди, а своїх антикорупційних у нас немає, тому що влада не дає їх створити.
Тут же треба згадати, що справа Міноборони (неважливо - випадково чи ні) з'явилася дуже вчасно, якраз після того, як "Народний фронт" організував свою масовану атаку на начальника Генерального штабу Віктора Муженка у зв'язку з пожежами на складах в Калинівці. Так що справа Міноборони потрапило в благодатний грунт, а єврооптимісти-антикорупціонери мають можливість скористатися напрацюваннями своїх суперників "фронтовиків". Мовляв, ВСУ під час війни керують безвідповідальний начальник Генштабу і злодійкуваті чиновники Міноборони, а винен в цьому, зрозуміло, Верховний Головнокомандувач.
Ще один збіг, яке явно не випадково: через три дні після викриття "схеми" в Міноборони День захисника України, 14 жовтня, на який спостерігається серйозна політична акція націоналістичних партій, в першу чергу "Національного корпусу" і "Свободи", які хоч і не пов'язані з антикоррупционерами, але не зможуть не скористатися таким подарунком і не покачати ситуацію навколо того, що "внутрішній окупант" руйнує українську армію, крадучи гроші на паливі.
А вже через три дні - 17 жовтня - намічена ще одна велика політична акція. В цей раз мітингувати будуть самі антикорупціонери з Михеилом Саакашвілі і його партнерами по опозиції. І там скандал з Міноборони отримає свій новий розвиток.