Новий секретар РНБО: Хто такий Олександр Данилюк
Олександр Олександрович Данилюк. Йому 43 роки, народився 22 липня 1975-го в Молдові (р. Григоріополь, в 45 км від Тирасполя, нині у Придністров'ї).
Незабаром сім'я повернулася в Київ. Батько, Олександр Петрович працював директором Інституту "Академпроект" Академії наук України, мати, Людмила Володимирівна, викладала кібернетику в Київському політехнічному інституті. Середню освіту отримав в Києві, навчався в елітному фізико-математичному класі школи №15.
У 1998-му закінчив Національний технічний університет за спеціальністю "інженер-електрик", паралельно в Київському інституті інвестиційного менеджменту, отримав освіту в галузі фінансів. Пізніше (1999-2001) закінчив Бізнес-школи університету Індіани (США), де отримав ступінь MBA.
Вікіпедія відзначає, що Данилюк володіє чотирма іноземними мовами: російською, англійською, іспанською та французькою.
Працювати почав у 1995 році брокером у столичній компанії ТЕКТ. Далі очолював департамент інвестиційного банкінгу в "Альфа Капітал", був інвестиційним менеджером в американському фонді Western NIS Enterprise Fund.
Протягом трьох років, з 2002 до 2005-го працював старшим консультантом в компанії McKinsey & Company в Лондоні і Москві, а потім, з 2006 по 2010-й очолював інвестиційний фонд Rurik Investment в Лондоні та Люксембурзі.
У 2005 році став економічним радником прем'єр-міністра Юрія Єханурова.
У часи президента України Віктора Януковича Данилюк був його позаштатним радником. З вересня 2010 року знову працює у Києві - очолює Координаційний центр з упровадження економічних реформ - переміг у конкурсі на цю посаду. Зауважимо, Координаційний центр знаходився під прямим патронатом голови тодішньої президентської адміністрації Сергія Льовочкіна - нині народного депутата від "Оппоблока".
24 лютого 2014 року Данилюка звільнений з посади радника президента Януковича указом в. о. президента Олександра Турчинова.
Через півроку, у липні 2014-го, Олександра Данилюка призначають постійним представником президента України Петра Порошенка в Кабінеті міністрів України.
Деякі ЗМІ зазначають, що кандидатура Данилюка розглядалася Петром Порошенком на посаду заступника голови АП, який повинен займатися економічними реформами, але це місце віддали гендиректору "Microsoft Україна" Дмитру Шимківу.
І все ж у вересні 2015-го Данилюк приходить в Адміністрацію президента на посаду заступника голови АП. У цій іпостасі брав участь у розробці законопроекту про Національне антикорупційне бюро, запуску Нацагентства з питань запобігання корупції, впровадження електронних декларацій.
Олександр Данилюк якийсь час мав подвійне громадянство (крім українського, був громадянином Великобританії), але в травні 2016 року заявив, що відмовився від громадянства через бажання будувати політичну кар'єру в Україні. При цьому його дружина і діти є громадянами Великобританії.
Коли в квітні 2016 року Верховна Рада призначила новий склад Кабінету Міністрів на чолі з Володимиром Гройсманом, Олександр Данилюк став у цьому уряді міністром фінансів.
Зокрема, за його активної участі, за погодженням з міжнародними фінансовими інститутами був націоналізований проблемний "ПриватБанк". Колишній власник банку Ігор Коломойський в недавньому інтерв'ю Bihus.info назвав Данилюка "шавкою", коментуючи його роль в процесі націоналізації "Приватбанку". У свою чергу, екс-міністр фінансів і зараз висловлюється проти реприватизації банку, на якій наполягає Коломойський.
Але повернемося до хронологічної послідовності подій. У червні 2018 року парламент 254 голосами проголосував за звільнення Данилюка з посади за поданням прем'єра. Перед відставкою міністр виступив у Верховній Раді з гучною промовою, звинувативши державні органи в корупції і кругової поруки.
Звільненню передував тривалий конфлікт міністра з Володимиром Гройсманом, який вийшов у публічну площину, зокрема, навколо питання реформування Державної фіскальної служби (ГФС). У травні 2018 року прем'єр відмовився призначити Яну Бугримову заступником Данилюка з питань митної політики. У відповідь міністр 31 травня направив лист послам країн G7, де підкреслив своє право самостійно формувати команду міністерства, без узгодження з прем'єр-міністром або президентом. Гройсман розцінив цей крок як порушення субординації і звинуватив Данилюка в "антидержавних діях".
Про можливі "скелети в шафі" Данилюка писала народний депутат Тетяна Чорновіл. У своєму блозі на "Українській правді" вона зазначала, що "права рука Зеленського" за часів Януковича належав до команді Льовочкіна. А "в постамайдановское Уряд Данилюка теж просунув...Льовочкін, завдяки... західному лобі", - пише нардеп. І посилається на інший свій блог на сайті "Цензор", де Чорновіл заявляла, що Данилюк не може довести легальність отримання плати від Льовочкіна. І пише про інших "гріхах" ліберального реформатора. Варто почитати.
Додамо, що Данилюк дружив з відомим грузинським економічним реформатором Кахою Бендукідзе. Після його смерті став одним із засновників Центру вільної економіки імені Бендукідзе.
Під час президентських виборів 2019 року в команді Володимира Зеленського Олександр Данилюк був радником кандидата з питань міжнародної, фінансової, економічної та банківської діяльності. Після першого туру президентських виборів була оприлюднена інформація, що Данилюк може очолити Міністерство закордонних справ.
