Новий план Байдена для України. Чим він відрізняється від плану Трампа та надій Зеленського

Навіщо знадобився новий план

Новий план врахував уроки минулого року, коли США та їхні оборонні союзники направили до Києва сучасне озброєння, сподіваючись, що це допоможе швидко відкинути російські сили, які окупували території на сході та півдні України. Ці зусилля, констатує The Washington Post, зазнали невдачі в основному через сильно укріплені російські мінні поля і траншеї на лінії фронту. "Цілком очевидно, що українцям буде важко зробити такі ж серйозні зусилля на всіх фронтах, які вони намагалися зробити минулого року", — сказав високопоставлений представник адміністрації Байдена.

Втім, тут слід зазначити і внутрішні американські фактори, які спонукали Білий дім готувати новий план. Ще у листопаді республіканці почали жорстко критикувати Байдена через відсутність стратегії перемоги в Україні. Вони наголошували, що "допомагати стільки, скільки знадобиться" — це не стратегія.

Про те, яку відповідь готує Вашингтон, можна було здогадатися вже на початку грудня, коли Джон Файнер, перший заступник радника з питань національної безпеки США Джейка Саллівана, розповів про мету, яку ставить перед собою адміністрація Байдена на 2024 рік. "Ми хотіли б, щоб на кінець 2024 року українці були в такій ситуації, коли Росія постане перед вибором: або вони сідають за стіл перемовин на умовах, прийнятних для України, заснованих на принципах суверенітету та територіальної цілісності щодо всієї території України, які диктує Статут ООН, або вони матимуть справу з могутнішою Україною, яка має підтримку сильнішої військово-промислової бази в Сполучених Штатах, Європі та Україні, і яка більш здатна йти в наступ", — заявив Файнер на Аспенскому безпековому форумі у Вашингтоні 7 грудня.

Тобто план на 2024 рік полягає в тому, щоб посилити переговорну позицію України, перш ніж переговори розпочнуться. Наголосимо, що ані сам Байден, ані представники його адміністрації нині в жодному разі не можуть виступати з прогнозами, що Україна в 2024 році зуміє розгромити Росію на полі бою. Байдену зовсім не потрібно, щоб перед виборами в листопаді йому довелося виправдовуватися за провалені обіцянки. А ось посилення переговорної позиції України — це цілком реалістичне завдання.

Білий дім уже виконує цей план. Його основні компоненти виклав держсекретар США Ентоні Блінкен 17 січня на Всесвітньому економічному форумі у швейцарському Давосі. "Ми можемо побачити, яким може і має бути майбутнє України, незалежно від того, де саме проведено лінії. Це майбутнє, в якому вона твердо стоїть на своїх ногах у військовому, економічному та демократичному вимірі. І ці опори взаємно підкріплюють одна одну", — розповів Блінкен і далі досить докладно зупинився на тому, як США допомагатимуть Україні зміцнюватися у всіх цих трьох вимірах, включаючи примус до демократичних реформ, необхідних для залучення інвестицій.

Це було перше публічне визнання Білого дому про те, що він вважає за необхідне планувати майбутнє України на фактично контрольованій нею території, "незалежно від того, де саме проведено лінії". У той же час примітно, що Блінкен використовував слово "лінії" (lines), а не "кордони" (borders). Байден не збирається робити Путіну подарунок і перетворювати лінію фронту на кордон.

Гіпотетичні переговори Києва та Москви Блінкен (як і у грудні Файнер) обставив умовами, які є абсолютно неприйнятними для Путіна: переговори мають ґрунтуватися на принципах територіальної цілісності, суверенітету та незалежності України. "Якщо і коли Росія буде готова вести переговори на такій основі, вона знайде українців, які захочуть це зробити, і вона, напевно, знайде в цьому підтримку з боку Сполучених Штатів та багатьох інших країн", — сказав Блінкен.

Отже, Вашингтон у 2024 році не вимагатиме від Києва ані укладання миру, ані навіть мирних переговорів із Москвою. Який тоді план війни? Ось про це розповіла The Washington Post.

Стратегія активної оборони

Як стверджує газета, західні уряди хочуть, щоб Київ зосередився на тактиці, в якій його сили останнім часом досягли більшого успіху. Це, по-перше, ведення вогню на великі відстані, у тому числі французькими крилатими ракетами, які Париж обіцяє поставити протягом наступних кількох місяців. По-друге, стримування Чорноморського флоту РФ для захисту морського транзиту з портів України. По-третє, зв'язування російських сил усередині Криму ракетними ударами та диверсіями Сил спеціальних операцій.

Водночас, західні країни мають взяти на себе конкретні зобов'язання перед Україною на десятирічний період. Приклад подав британський прем'єр Ріші Сунак, який під час візиту до Києва 12 січня вже підписав двосторонню угоду про співпрацю у сфері безпеки. 16 січня про намір приїхати до Києва у лютому для підписання аналогічної угоди оголосив президент Франції Еммануель Макрон.

Навесні адміністрація Байдена сподівається опублікувати своє власне 10-річне зобов'язання, яке зараз складається Держдепом з благословення Білого дому — за умови, що запит президента Байдена на $61 млрд щодо додаткового фінансування України буде схвалено непокірним Конгресом. До речі, як зазначає газета, у розмовах із законодавцями представники адміністрації наголосили, що лише близько половини від запрошених $61 млрд призначені для нинішнього поля битви, а решта буде спрямована на те, щоб допомогти Україні створити собі безпечне майбутнє.

За словами офіційних осіб США, розповідає The Washington Post, американський документ гарантуватиме підтримку короткострокових військових операцій України, а також створить майбутню українську військову силу, яка зможе стримувати російську агресію. Документ включатиме конкретні обіцянки та програми, які допоможуть захистити, відновити та розширити промислову та експортну базу України, а також допомогти країні у проведенні політичних реформ, необхідних для повної інтеграції до західних інститутів.

За словами американських чиновників, які тісно брали участь у плануванні документа, він пишеться з урахуванням чотирьох компонентів: битви, будівництво [армії], відновлення [економіки] та реформи. Зокрема, для битв необхідні артилерійські боєприпаси, заміна техніки, втраченої в контрнаступі, набагато більше дронів, багато засобів радіоелектронної боротьби та технологій боротьби з дронами, а також більше систем ППО, щоб прикрити більше міст.

Під "будівництвом" мається на увазі будівництво майбутніх сил оборони України на суші, на морі та в повітрі, щоб українці "змогли побачити, що вони отримають від світової спільноти протягом 10-річного періоду, і вийти з 2024 року з "дорожньою картою" для створення сильних збройних сил", — заявив газеті високопоставлений представник адміністрації Байдена. У той же час частина запрошених додаткових грошей спрямована на розвиток української промислової бази з виробництва зброї, яка поряд із збільшенням виробництва в США та їхніх союзниках зможе "принаймні йти в ногу з російським" виробництвом.

Один із чиновників висловив газеті надію, що довгостроковий документ — знову ж таки за умови підтримки Конгресу — "захистить майбутнє" допомоги Україні від можливості того, що Дональд Трамп виграє свою заявку на переобрання.

Противага плану Трампа

Якщо стиснути план Байдена до однієї фрази, то це допомогти Україні протриматися і до того ж посилитися. І це план не лише на 2024 рік, а на 10 років. Для того, власне, і підпише Вашингтон (за прикладом Лондона та Парижа) 10-річну угоду про військове співробітництво з Києвом. При цьому Байден не збирається ані підштовхувати Київ до переговорів із Москвою, ані тим більше змушувати його йти на якісь поступки Путіну.

Саме в цьому кардинальна відмінність плану Байдена від плану Трампа. Нагадаємо, що Трамп ще у липні пообіцяв припинити російсько-українську війну протягом 24 годин. Тобто у Байдена термін війни – 10 років, а у Трампа – одна доба. Звісно, ця різниця обіграватиметься під час передвиборної кампанії (якщо на виборах зіткнеться чоло-в-чоло саме ця пара).

Важко передбачити, який варіант виберуть американці. Але з погляду України план Трампа є максимально поганим. Він особливо огидний, тому що підступний. "Я б сказав Зеленському: "Ви повинні укласти угоду". Я б сказав Путіну: "Якщо ви не укладете угоду, ми дамо [українцям] більше, ніж вони коли-небудь отримували. Я завершу угоду за один день", — розповів Трамп про свій план в інтерв'ю Fox News.

Путіну потрібно саме це: щоб Вашингтон змусив Київ, погрозою припинення будь-якої допомоги, укласти угоду з Москвою — читай виконати умови Путіна. Друга частина плану Трампа, тобто погроза Путіну, це пустушка. Путін, звісно, із задоволенням розіграє цю виставу: ах, я злякався погрози Трампа і виконую його жорстку вимогу — погоджуюсь більше нічого не завойовувати в Україні, якщо Україна визнає втрату територій, які я вже окупував.

До виборів у листопаді ще дев'ять місяців. Весь цей час тема російсько-української війни використовуватиметься республіканцями та демократами для взаємних звинувачень. Ті плани, які зараз озвучує адміністрація Байдена, звісно, будуються з огляду на цю обставину. Можна сподіватися, що Байден має в запасі деякі сюрпризи, які не озвучуються.

Всупереч пропозиціям Расмуссена

Однією з важливих подій 2024 року буде саміт НАТО у Вашингтоні 9-11 липня. Україна сподівається отримати там запрошення до Альянсу.

Висловлювалися і радикальніші пропозиції. Одну з них озвучив колишній генсек НАТО Андерс Фог Расмуссен, який разом з керівником Офісу президента України Андрієм Єрмаком очолював Міжнародну робочу групу з питань гарантій безпеки для України. 11 листопада у статті в британській газеті The Guardian Расмуссен запропонував прийняти Україну до НАТО без окупованих Росією територій.

"Ті, хто виступає за членство України в НАТО, спантеличені через практичну неможливість пропозиції членства країні, яка перебуває у стані війни, оскільки відповідно до статті 5 НАТО про колективну самооборону всі держави-члени НАТО зобов'язані прийти на активний захист країни в конфлікті. Членство в НАТО для всієї України тепер, по суті, стало б повідомленням Росії з боку НАТО про те, що блок має намір розпочати війну з Москвою", — йдеться у статті.

Виокремлення з НАТО території, контрольованої Росією, зменшить загрозу конфлікту між Росією та НАТО, стверджує Расмуссен. Він заперечує, що цей крок призведе до заморожування конфлікту та передачі української території Росії. "Абсолютна довіра до гарантій статті 5 утримає Росію від нарощування атак на українські території всередині НАТО і тим самим звільнить українські сили для виходу на лінію фронту", — пояснив він свою ідею. І він послався на прецедент: "Західна Німеччина приєдналася до альянсу у 1955 році, і стаття 5 поширювалася на її територію, але не на територію Східної Німеччини".

Якщо це була пробна куля з боку Банкової, то результат вийшов невдалим. Через три тижні, 2 листопада, на сайті президента України з'явилося повідомлення про телефонну розмову Єрмака з Расмуссеном, де останній фактично відмовився від своєї ідеї. "Він наголосив, що членство в Альянсі має поширюватися на всі території України з повною повагою до її державного суверенітету й територіальної цілісності. Він зазначив, що наведена ним у статті The Guardian аналогія з ФРН не має сприйматися як підрив базового принципу поваги до територіальної цілісності України".

Для Байдена ця ідея, звісно, не становить інтересу. Справді, який йому інтерес, щоб українська влада сховалася під парасолькою НАТО на території, яку вона контролює, переклала на Вашингтон усю відповідальність за ситуацію на лінії фронту, а сама зайнялася своєю улюбленою справою — зміцненням себе, організацією перемог на виборах, посиленням контролю. над судами, прокуратурою, слідчими органами, запереченням опозиції та освоєнням бюджетних коштів на великому будівництві. Білий дім має інші плани.

Звісно, можна засмутитися, чому Байден не дає нам зброї стільки, скільки потрібно для перемоги над Росією. Але для перемоги потрібні ще й сотні тисяч солдатів, щоб долати лінії оборони, які встигли створити російські війська.

Тому попереду або довгі 10 років війни, або швидка ганьба протягом 24 годин. Ну або можна чекати на приліт лебедів — для когось чорних, а для когось білих.