Новий винищувач для України: Що за вітчизняний проект може захищати небо

Як відомо, модельний ряд української бойової авіації станом на сьогодні представлений успадковані ще від СРСР літаками Міг-29 (орієнтовно 72 одиниці), винищувачі Су-27 (48 одиниць), штурмовики Су-25 (24 одиниці), бомбардувальниками і розвідниками Су-24 та Су-24МР (сумарно до 36 одиниць). Проте всі вони в середньостроковій перспективі будуть мати потребу в заміні, адже їх термін експлуатації добігає кінця у 2030 році, а враховуючи час, необхідний на навчання льотного і технічного складу, плюс постачання нових літаків за контрактом, визначатися з заміною потрібно не пізніше 2020 року, пише Depo.ua.

Ми вирішили представити один з варіантів вітчизняного проекту по створенню бойового реактивного винищувача.

Що собою являє

Яким вимогам повинен відповідати модернізований винищувач, підготовлений до серійного виробництва?

Це повинна бути перспективна розробка, як, наприклад, проект винищувача КБ "Антонов" з турецькими партнерами. За умови, що турки погодяться на співпрацю. Тоді через 6-8 років можна отримати цілком сучасний продукт.

Зрозуміло, що це не повинен бути біг на місці, як з китайськими J-11B і J-16, які не мають істотних переваг над оригіналом.

Це обов'язково повинен бути крок вперед, згідно основним вимогам до винищувача 5-го покоління:

- надзвукова крейсерська швидкість польоту на максимальному режимі роботи двигуна;

- плоскі сопла;

- впроваджені елементи стелс-технології, наскільки це можливо;

- радіолокаційна станція з фазованими антеною ґратами тощо.

Кінцевою метою вітчизняного проекту реактивного багатофункціонального винищувача повинна бути заміна дуже витратного різноманіття авіаційної техніки на єдиний тип зразок французького Rafale, евроистребителя Typhoon, шведського JAS 39 Gripen.

"Начинка"

В майбутньому серійному винищувачі національного виробництва може бути наступна "начинка":

- станція оптико-електронної протидії для захисту літальних апаратів від керованих ракет з інфрачервоними головками самонаведення "Адрон";

- система супутникової навігації ДП "Оризон-Навігація";

- аварійно-експлуатаційний реєстратор польотної інформації БУР-4 ВАТ " НТК "Електронприлад";

- радіолокаційний прицільний комплекс (РЛПК) для винищувача Міг-29, окремі блоки для РЛПК винищувача Су-27 ДП "Новатор";

- турбореактивний двигун ДП "Івченко-Прогрес" та ПАТ "Мотор Січ" та інші.

Фактично Україна може сама повністю наповнити літак авіонікою і авіадвигунами власного виробництва. Не вистачає тільки самого літака, планера.

Планер

Але є запасний вихід. В крайньому випадку, завжди можна скопіювати і запустити в серійне виробництво фюзеляж винищувачів, які є на озброєнні Повітряних сил України - Су-27 або Міг-29. Так зробив Китай при створенні свого винищувач Shenyang J-15, планер якого базується на прототипі радянського Су-33 (придбаного в України, до речі), а вся "начинка" літака - китайська.

При цьому завдання для України спрощується тим, що у нас на озброєнні є і Су-27 і Міг-29, а повний комплект виробничих креслень до них є на державних авіаремонтних заводах в Запоріжжі і Львові з-за специфіки їх виробництва: необхідність самостійно виготовляти будь-яку деталь конструкції планера для заміни пошкодженої.

Номенклатура заново виготовлених деталей зараз впевнено наближається до 50% і зростає з року в рік у зв'язку з необхідністю підтримувати винищувачі в боєздатному стані аж до 2030 року. Фактично в Україні серійне виробництво винищувачів Су-27 і Міг-29 вже почалося. Залишилося повністю профінансувати програму, про що буде сказано далі.

Озброєння

В майбутньому серійному винищувачі національного виробництва можуть бути ракети "повітря-повітря", "повітря-земля", керовані авіабомби ЦКБ "Арсенал" і Держккб "Луч".

Крім цього, в Україні накопичено значний досвід копіювання, модернізації та серійного виробництва озброєння часів СРСР:

- некерована авіаційна ракета калібру 80-мм "Оскіл";

- ракета "повітря-повітря" Р-27;

- протикорабельна крилата ракета "Нептун" тощо.

Остання розробка вітчизняного оборонпрому, крилата ракета "Нептун", також може бути пристосована для використання з повітря.

Використання

Безумовно, краще виготовляти глибоко модернізовану копію Су-27: його радіус дії, бойова навантаження, потенціал модернізації більше, ніж у Міг-29. Єдиний нюанс - двигуни.

В українських авіавиробників є проект двигуна з тягою 8-10 т до Міг-29, уявлення про його газогенераторі, форсажной камері. Проект же авіадвигуна тягою 12-15 т до Су-27 поки відсутня. Але це не означає, що його не можна створити.

Вартість

Вартість всієї програми складається з кількох основних частин:

- вартість створення;

- вартість серійного виробництва;

- вартість одного винищувача серії;

- вартість життєвого циклу, куди входить вартість години польоту, обслуговування, підготовки льотчиків тощо.

Вартість програми створення кожного наступного покоління тактичних винищувачів в кілька разів вище попереднього. Не всі країни світу можуть це сплатити, тому країни кооперуються (наочний приклад - Eurofighter Typhoon).

У випадку України є сенс кооперуватися з іноземними партнерами тільки в тому випадку, якщо буде прийнято рішення створювати планер з нуля. Якщо ж за основу будуть взяті проекти Су-27 або Міг-29, то цілком можна обійтися власними силами.

Проект варто почати фінансувати методом продажу всього того, що у нас ще є і літає: Су-24, Су-25, Су-27, Л-39, Міг-29, а також того, що знаходиться на базах зберігання. Зрозуміло, що в цьому випадку варто заручитися підтримкою партнерів по НАТО, які б патрулювали українське небо на час переозброєння. Виручені кошти можна буде цілеспрямовано пускати на розробку власного винищувача.

"Укроборонпром" спільно з Міністерством оборони України доходами від експортних продажів цілком здатні повністю профінансувати вартість переозброєння Повітряних сил ЗСУ на нову авіаційну техніку.

Чому цей варіант може бути вдалим для України

Бюджетні підходи до проектування із застосуванням принципу Паретто 80/20 дозволять за 20% вартості отримати 80% відповідності технічним вимогам до винищувачам наступного покоління і збалансований за критерієм "вартість - ефективність" літак.

Потрібно обов'язково враховувати, що українська авіатехніка більш ніж удвічі дешевше зарубіжних аналогів. Тому винищувач спочатку буде мати відмінний експортний потенціал.

Це неймовірно, але на ринку зараз фактично відсутня винищувач 5-го покоління! США свій F-35 згодні продати лише вкрай обмеженому колі країн-власників високотехнологічного зброї. Їх у кілька разів менше країн-власників F-16.

Перспективи ж китайського J-31 вельми туманні. А Су-57 - це тільки 4++++. І більше пропозицій немає. Проекти винищувачів 6-го покоління, як американський, британський, так і німецько-французька, зараз існують лише на папері.

Зрозуміло, що такий проект потрібно було починати ще років 20-25 тому, відразу після розвалу СРСР. Однак військово-політична ситуація на той час не дозволяла це зробити.

Як би там не було, але якщо Україна не наччинет вирішувати питання реформування ВПС вже зараз, то через кілька років може взагалі залишитися без авіації. Ми і так дотягли питання до межі, що нам скоро будь-який "секонд-хенд" буде за щастя. Головне тут - не піти шляхом у нікуди і не скуповувати по всьому світу старі радянські Міги і "Сушки", відкладаючи тим самим вкрай важливу реформу.

Автор: Руслан Рудомский