Новий рік в АТО. ВСУ по-тихому віджали "сіру зону" під Попасній (КАРТА)
На Донеччині триває в'язка позиційна війна, в якій основними видами бойової активності сторін ставиться "війна малих груп", короткі вогневі нальоти мобільними мінометними батареями, снайперська війна.
Так, тільки за останні дні наші військові відбили як мінімум дві спроби просочування в найближчий тил розвідгруп противника. Спочатку в ніч на Різдво в районі Авдіївки, а 9 січня - в районі селища Піски одна піхотна група бойовиків (до 10 осіб) спробувала зайти з боку Жабуньков. В обох випадках бій тривав не більше півгодини, і супротивник був відігнаний як вогнем артилерії, так і стрілецької зброї (так як наближався на відстань до 100 метрів).
Не можна не відзначити деяке зміщення акцентів протистояння - разом з Донецьким напрямком, за ці "довгі вихідні" досить серйозні перестрілки відбулися і на Луганському напрямку - насамперед це місто Попасна на заході Луганщини, село Старий Айдар на захід від Щастя і позиція "Фасад" на підступах до того ж Щастя.
Пов'язано це насамперед з пройшла непомітно для ЗМІ операцією на Попаснянському напрямку, де наші військові (ударної штурмовою групою знову були добровольці - на цей раз з "Грузинського національного легіону", офіційно оформленого у ВСУ) взяли під контроль більшу частину "сірої зони", включаючи пару пануючих висот.
Тривають також спроби вибити противника частині 54-ї бригади на Светлодарской дузі - за повідомленнями місцевих жителів у ніч на 9 січня в хід пішла крупнокаліберна артилерія з боку Вуглегірська і Єнакієве. Наші артилеристи теж не залишаються в боргу.
Щодо тихо на Докучаєвському напрямку, де супротивник майже припинив безплідні спроби повернути втрачені позиції зразка лютого-березня 2016 року.
Ще однією тенденцією стало розгойдування ситуації на Приморському напрямку - тут вже який місяць тривають серйозні артилерійські перестрілки з використанням артилерії.
У день нашими морпіхами фіксується до двох десятків обстрілу великим калібром аж до 152 мм. І це не рахуючи мінометів, танків, БМП - останні все частіше використовують тактику "кочують знарядь", выкатываясь на нейтральну смугу (сірої зони тут вже давно майже немає), випускаючи кілька десятків снарядів по наших позиціях і швидко ретируючись.
Робляться майже постійні спроби збити наші опорники в районі Водяного, але після двох-трьох місяців серйозних інженерних робіт без повномасштабного штурму з використанням просто величезної кількості артилерії і танків це нереально.
Така тактика "гібридів" вкрай неефективна і витратна, і служить лише для того, щоб підтримувати "в тонусі" власні збройні формування. Де, судячи за повідомленнями нашої розвідки, потроху наростають серйозні проблеми (втім як і в цілому по "республік"), які пов'язані як з нестачею фінансування, так і з нерозумінням особовим складом цілей війни. Це виливається в випадки відкритого непокори командирам, звинуваченнями російських кураторів у всіх смертних гріхах. Наскільки це серйозний фактор та чи матиме вона вплив на характер протистояння покаже час, однак заперечувати того, що такі факти є нерозумно.
Крім того, таким чином "пробують на зуб" новоприбулих - а вже не секрет, що в кінці грудня відбулася планова ротація ВСУ, і на лінії протистояння з'явилися підрозділи відразу чотирьох бригад: 24-ї, 14-ї та 72-ї окремих механізованих і 52-ї окремої мотопіхотної.
Крім того, поступово закладаються основи майбутньої конфігурації угруповання на Донбасі - з складу 10-ї окремої гірсько-піхотної штурмової бригади виведені два найбільш "іменитих" підрозділи: 24-й окремо-штурмовий батальйон "Айдар" і 46-й окремий батальйон "Донбас-Україна", які відтепер будуть базуватися на Донбасі на постійній основі. На тлі формування нових підрозділів Нацгвардії (у тому Слов'янську) тенденція очевидна.
Таким чином, можна сміливо говорити, що короткострокові прогнози про продовження позиційного протистояння повною мірою виправдалися. Що, втім, і не дивно - на Донбасі досягнутий певний паритет в силах, ні в кого немає змоги одночасно зібрати угруповання для великомасштабного наступу. Та й, як показали грудневі бої на Светлодарской дузі, навіть мінімальне просування і контрнаступ буде супроводжуватися досить серйозними людськими і матеріальними втратами, до яких не готове ні українське суспільство, ні Росія.
Говорячи про становище на фронті, не можна скидати з рахунків і втома від війни - саме тому дуже часто останнім часом наші небойові втрати перевищують бойові, а в ЗМІ проникає все більше негативу навіть від самої думки про проведення операції рівня навіть дебальцевської 2015 року.
Тому цілком природно, що Україна продовжує нарощувати свої збройні сили - так, в новому бюджеті виділено ще більше грошей на закриття проблемних місць, так і на розвиток. Та поки мова не йде про нових "Оплоти" або навіть старих американських винищувачах F-16, але принаймні донбаська угруповання цілком боєздатна, проводяться регулярні навчання самого різного рівня, відбувається планова ротація частин (а значить кількість пройшли обкатку боєм контрактників буде тільки зростати). Крім того, в тилу формуються нові підрозділи. Так, у Полтаві та Болграді буде по одній десантно-штурмовій бригаді, є ще новини військового будівництва, але про них поки рано говорити вголос.
Головне, що у багатьох вже є розуміння, що цей конфлікт надовго і простого військового вирішення типу хорватської "Бурі" на даний момент не існує.