Новий генеральний. Проти кого Рябошапка використовує спадщину Луценка

У всякому разі, тільки його прізвище як претендента на генпрокурорскую посаду публічно озвучив президент Володимир Зеленський. На нараді з керівниками правоохоронних органів президент назвав Рябошапку "крутим фахівцем", додавши, проте, що це "один з варіантів, один з претендентів".

Таким чином, якщо президент не змінить свою думку найближчим часом, наступним генеральним прокурором України стане саме Рябошапка. Йому 42 роки, і більшу частину своєї кар'єри він провів на різних посадах в Міністерстві юстиції, почавши роботу там у 1998 р. Цілих сім років, з 2003-го по 2010-й, очолював в міністерстві департамент законодавства про правосуддя, правоохоронної діяльності та антикорупційної політики.

У 2010-му, вже після перемоги Віктора Януковича на президентських виборах, Рябошапка очолив свежесозданное Бюро з питань антикорупційної політики Секретаріату Кабміну, але вже в 2011 р. бюро було ліквідовано, і Рябошапка зайняв посаду заступника директора департаменту юридичного забезпечення Секретаріату Кабміну Миколи Азарова.

В акурат перед самим початком Евромайдана Рябошапка звільнився з держслужби, ставши керівником департаменту аналізу антикорупційної політики "Transparency International Україна" і пішов звідти відразу після перемоги Революції гідності, повернувшись в Мін'юст на посаду заступника міністра юстиції.

У 2016 р. з моменту створення Нацагентства по запобіганню корупції був обраний членом НАЗК, де запам'ятався конфліктом з головою агентства Наталією Корчак. Зрештою Рябошапка за власним бажанням пішов з НАЗК в 2017 р., знову-таки перед тим, як цей орган остаточно втратив репутацію.

На президентських виборах Рябошапка сплив в якості радника майбутнього президента Володимира Зеленського, ставши після перемоги заступник голови президентського офісу.

Таким чином, Рябошапка — професійний держчиновник, не працював практично ніде, крім держслужби в центральних органах влади. При цьому більшу частину своєї кар'єри він провів у якості керівника середньої ланки і тільки після 2014 р. подобравшийся близько до вищим посадам (заступник міністра, член НАЗК). Варто відзначити наявність у Рябошапки якоїсь політичної чуйки, адже він встигав дуже вчасно звільнитися і Мін'юсту, і з НАЗК.

В цілому Рябошапка хоч і не є надто публічним чиновників, але встиг стати фігурантом парочки скандальчиков. Справа в тому, що троє синів потенційного генпрокурора є підданими Франції і проживають з матір'ю, дружиною Рябошапки Олесею Бартовщук, у Страсбурзі, що не дуже вітається українською громадськістю.

У Франції чоловіка Рябошапки живе і працює вже досить давно. У 2010 р. вона так само, як і чоловік, працювала в Міністерстві юстиції на посади правового радника департаменту виконання рішень Європейського суду з прав людини, а зараз працює вже в самому ЕСПЛ. У Страсбурзі сім'я Рябошапки взяла кредит на 0,5 млн євро, придбала будинок та земельну ділянку і, судячи з усього збирається залишатися там надовго.

Крім того, в останні дні українські журналісти розкопали документи судового позову до Рябошапке і його сестрі Людмилі (працювала юристом в "Укрзалізниці", зараз адвокат) з боку їх батька, пенсіонера Георгія Рябошапки, з вимогою зобов'язати дітей платити їй аліменти. Суд, до речі, цей позов відхилив.

Судячи з декларації, інтернаціональна сім'я Рябошапки–Бартовщук матеріально забезпечена непогано. Крім нерухомості у Франції, вони володіють квартирою в Києві і будинком в елітному селищі Нові Петрівці і двома автомобілями "Вольво".

Що ж стосується перспектив Рябошапки як генпрокурора, то потрібно не забувати, що після вступу в силу нового Кримінально-процесуального кодексу значення Генпрокуратури з кожним роком все менше. У ГПУ вже забрали функцію слідства, віддавши її переважно НАБУ та ДБР, і функцію загального нагляду, залишивши, правда, нагляд за розслідуваннями. З резонансних кримінальних в ГПУ залишаються хіба що справа про розстріли на Майдані, яке не надто просувається в останні роки, і справу проти Януковича. Але і всі старі справи Генпрокуратурі потрібно буде завершити до листопада 2019 р. І це може стати для Рябошапки великою проблемою. Передати їх в суд до цього терміну буде в будь-якому випадку непросто, а просто закрити — означає накликати гнів суспільства. Швидше за все, доведеться якось продовжувати терміни розслідування. З іншого боку, ці справи можна буде повернути в тому числі і проти старої влади і особисто свого попередника Юрія Луценка.

Але найважливішим для Рябошапки в якості генпрокурора стане його взаємодія зі Спеціалізованої антикорупційної прокуратурою, яку зараз очолює Назар Холодницький. Саме цей напрямок у роботі ГПУ стане для Зеленського критично важливим, щоб продемонструвати суспільству розгром "старих корумпованих еліт", з одного боку, і як інструмент політичного впливу — з іншого.

Так що головним завданням Рябошапки буде налагодити співпрацю з Холодницким в тому ключі, в якому це вигідно офісу Зеленського (поки Холодницький демонструє готовність працювати з новою владою), а в разі якщо щось піде не так, то замінити Холодницкого на більш зручну фігуру. Зробити це можна буде, або примусивши антикорупційного прокурора піти самому, або складним юридичним шляхом, відкриваючи щодо того кримінальні провадження (формальні підстави для цього можна знайти, наприклад, піднявши старий скандал з прослуховуванням через акваріум), або через Контрольно-дисциплінарний комітет прокурорів або Рада прокурорів.

Власне, антикорупційна діяльність вже давно є головною спеціалізацією Рябошапки, а тому логічно очікувати, що саме на цьому напрямку і будуть зосереджені головні зусилля у разі призначення генпрокурором. При цьому Рябошапка може стати як одним з головних піарників Зеленського на теми корупції, так і головним громовідводом у разі провалу антикорупційної політики.