Мир як наживка. Чим розплатиться Зеленський за зустріч з Путіним

Володимир Зеленський двічі підтвердив своє бажання зустрітися з Путіним. Спочатку він повідомив про це читачам Financial Times. В інтерв'ю, яке вийшло вранці 26 квітня, він заявив, що хоче провести з Путіним двосторонню зустріч, і додав, що "нас хвилює не місце проведення, а зміст".

Українцям він повідав про своє бажання побачити президента РФ під час відвідування Чорнобильської АЕС, тим самим мимоволі підтвердив побоювання, що готується якась катастрофа. "Все йде до того, що ця зустріч відбудеться, — розповів Зеленський. — Я вже дав завдання керівнику Офісу президента Андрію Єрмаку, щоб він зв'язувався з адміністрацією Путіна і вони знайшли порозуміння щодо термінів і місця, де ми можемо зустрітися. Я вважаю, що головне — це суть, про що. А де і коли — це вже деталі".

В обох випадках він підкреслив, що його не хвилює місце зустрічі. Тобто він згоден на будь-яке місце, яке призначить Путін, аби зустріч відбулася.

Тут два головних питання: навіщо Зеленському так потрібна ця зустріч? І чим він готовий за неї розплатитися?

Замість нормандського формату

Мотиви Зеленського насамперед внутрішньополітичні. Він знає, що половина його виборців голосувала за нього тому, що він обіцяв мир. І якщо він цю свою обіцянку не виконає, то розчаровані перейдуть до ватажка ОПЗЖ Юрія Бойка, який вже щосили сурмить про нездатність нинішньої влади припинити війну.

Останні переговори по Донбасу на вищому рівні пройшли дуже давно — 9 грудня позаминулого року. Тоді в Парижі зустрілися лідери країн нормандської четвірки — Зеленський, Путін, Ангела Меркель і Емманюель Макрон. За результатами зустрічі було оприлюднено підсумковий документ, в кінці якого були анонсовані "подальші кроки": лідери України, Росії, Німеччини та Франції "погодилися провести ще одну зустріч в цьому форматі протягом чотирьох місяців щодо політичних умов і умов безпеки, в тому числі для організації місцевих виборів". З тих пір пройшло вже чотири рази по чотири місяці, але обіцяної зустрічі досі немає.

Звичайно, це викликало глибоке розчарування у "ждунів миру", і це стало однією з причин затяжного падіння рейтингу Зеленського. Тому на Банковій вирішили, що більше зволікати не можна і потрібно пред'явити переговори Зеленського з Путіним, нехай навіть це будуть просто переговори заради переговорів.

Про те, що Банкова дотримується саме такого, досить цинічного підходу, не посоромився розповісти Єрмак 22 квітня в інтерв'ю "Лізі". Він постійно підкреслював, що не можна говорити про глухий кут в переговорах. Журналісти йому заперечили: "Сам факт переговорів взагалі ні про що не говорить. У Мінську переговори йдуть багато років, і всім прекрасно видно, що Росія саботує процес. Ви дійсно вважаєте, що переговори можуть до чогось привести?" Єрмак на це відповів: "Зайшли в глухий кут — це коли переговори припинилися або взагалі не починаються. Але зараз переговори тривають і відбуваються частіше, ніж раніше. Я згоден з вами, що в ТКГ немає конкретних рішень, які б просунули нас значно вперед. Але сьогодні переговори відбуваються. Тому не можна говорити про те, що вони зайшли в глухий кут".

Отже, переговори в ТКГ — зовсім не в глухому куті, бо вони йдуть. І переговори в нормандському форматі на рівні радників — теж зовсім не в глухому куті, бо вони йдуть. Але для "ждунів миру" це малопереконливо. Бо якщо мінський та нормандський формати не в глухому куті, то чому ж Путін вже майже півтора року відмовляється зустрічатися з Зеленським?

Тому на Банковій вирішили пред'явити ще й прямі двосторонні переговори Зеленського з Путіним. Напевно, Зеленський і Єрмак розраховують, що "ждуни миру" повірять в те, що це гігантський крок до припинення війни на Донбасі.

Telegram-канали, дуже близькі до Банкової, запевняють, що зустріч відбудеться не коли-небудь, а "незабаром". Що ж стосується місця, то кажуть, що Макрон в телефонній розмові з Путіним 26 квітня запропонував йому в якості майданчика для зустрічі із Зеленським Париж.

Звичайно, це не гарантує, що зустріч і справді відбудеться незабаром. Більш того, це виглядає майже фантастикою, якщо врахувати, що Путін свої останні зарубіжні візити зробив більше року тому — ще в січні минулого року. І якщо він все-таки погодиться полетіти в Париж або ще кудись для зустрічі із Зеленським, ризикуючи підхопити непідвладний "Супутнику V" штам коронавіруса, то зажадає за таке рандеву дуже високу оплату.

Катастрофічна ціна

Найнебезпечніше полягає в тому, що заради цієї зустрічі Зеленський може розкрити НЗ — недоторканний запас. У кожної країни є свій політичний НЗ — те, чим вона не має наміру торгувати ні за яких обставин. Але зараз під загрозою продажу виявилися такі найважливіші складові нашого політичного НЗ, як українська мова та помісна українська церква.

Таку ціну заломив сам Путін 22 квітня, відповідаючи на пропозицію Зеленського зустрітися. "Виникає питання: ми що хочемо обговорювати на цій зустрічі? Якщо мова йде про обговорення проблем Донбасу, то тоді в першу чергу керівництво України повинно зустрічатися з керівниками республік — ЛНР і ДНР, а вже потім обговорювати ці проблеми з представниками третіх країн, якою в даному випадку є Росія", — заявив він. Тобто війну на Донбасі він обговорювати не має наміру. І згоден розглянути пропозицію Зеленського тільки в тому випадку, "якщо мова йде про розвиток двосторонніх відносин".

Путін також виклав перелік претензій до Зеленського. "Останнім часом чинне керівництво України зробило дуже багато кроків, що руйнують російсько-українські відносини. Це стосується ряду проблем у двосторонніх відносинах безпосередньо. Це стосується ставлення до Російської православної церкви і спроби її руйнування по суті. Це стосується ставлення до російської мови і до російськомовних громадян України, і до російських громадян, які проживають на Україні. Дуже багато було кроків, спрямованих на руйнування наших відносин, про що ми, безумовно, можемо тільки шкодувати. Але якщо президент Зеленський хоче почати відновлення цих відносин, ми будемо це тільки вітати", — такий рахунок виставив Путін Зеленському.

Зеленський думав три дні, але так і не наважився дати жорстку відповідь Путіну. Замість цього він підтвердив своє бажання зустрітися.

Гірше того, своїми публічними заявами (зокрема, про своє завдання Єрмаку домовлятися з адміністрацією Путіна про терміни і місце зустрічі двох президентів) Зеленський підтвердив, що він тут сторона, яка просить. Ця зустріч потрібна йому, а не Путіну. Потрібна навіть не для того, щоб домовитися про припинення війни на Донбасі, а щоб пред'явити "ждунам миру" свої переговори з господарем Кремля. І в Кремлі мають намір цим скористатися.

Прессекретар Путіна Пєсков 27 квітня заявив, що в Кремлі вітають ініціативу Зеленського про зустріч з Путіним, але підкреслюють, що цей діалог повинен зачіпати виключно питання двосторонніх відносин. Пєсков нагадав, що Путін "абсолютно чітко" виклав своє ставлення до можливого наповнення діалогу із Зеленським. "Такий діалог може стосуватися тільки проблематики двосторонніх відносин. Тобто цей діалог не може здійснюватися виходячи з цілей пошуків врегулювання на південному сході України, — підкреслив прессекретар Путіна. — Росія не є стороною цього конфлікту, і в Москві переконані, що єдиним правильним кроком для врегулювання може бути тільки реалізація положень Мінського комплексу заходів, а також налагодження прямого діалогу з представниками і керівництвом двох самопроголошених республік".

Тобто ні про яку зустріч ще не домовлено, а Кремль уже життєрадісно використовує цю тему, щоб виставити Зеленського перед українцями в максимально непривабливому світлі. А якщо зустріч з Путіним все ж станеться, то негативний ефект може виявитися взагалі величезним.

Два найнебезпечніших моменти

Напевно, ці побоювання можуть здатися перебільшеними. Але знаючі люди підкреслюють два найнебезпечніших моменти.

По-перше, це те, що Зеленський сам не проти в торгах з Путіним виставити на продаж мову і церкву. Підтвердженням цієї сміливої гіпотези служить незаперечний факт — Зеленському чомусь потрібна зустріч з Путіним тет-а-тет, поза нормандський формат, без участі лідерів Німеччини і Франції. Якби Зеленський заради досягнення миру на Донбасі хотів піти на якісь поступки з питань Мінських домовленостей, то Меркель і Макрон, очевидно, не стали б заперечувати. І якщо Зеленському хочеться обійтися без присутності Меркель і Макрона, це викликає підозри, що він має намір поторгувати чимось важливим, що виходить за рамки теми Донбасу. Наприклад, українською мовою і українською церквою — саме тим, що дуже дратує Путіна, про що той сам і розповів.

Другий небезпечний момент полягає в тому, що Путін погодиться на цю зустріч лише заради своєї великої вигоди. Це той випадок, коли палець в рот не клади, бо відкусить всю руку. Будь-які слова, які будуть сказані на такій зустрічі тет-а-тет Зеленським, згодом будуть інтерпретуватися Кремлем і особисто Путіним як обіцянки Києва, вигідні для Москви. І піди потім доведи, що ти такого не говорив і не пропонував.

Війна йде вже восьмий рік. І весь цей час Путін розглядав будь-які домовленості тільки в єдиній якості: як список зобов'язань Києва. Будь-які свої зобов'язання Кремль намагається або дезавуювати, або відкласти в часі до того моменту, коли Київ виконає зобов'язання свої.

У підсумку замість кроку до миру на Донбасі ми отримаємо крок в протилежному напрямку. Перелік вимог Путіна розшириться: туди додадуться питання мови і церкви. А Меркель і Макрон тільки розведуть руками: це не ми, це ви, українці, самі напросилися, самі і розсьорбуйте.