По стопах "Самопомочі". Що спільного у Клімкіна, Данилюка і Рябошапки

Проект тих, що не прижилися в Зе-владі

Вранці 30 листопада оприлюднено заяву про створення "Центру стійкості і розвитку держави". Підписали заяву Олександр Данилюк, Павло Клімкін та Руслан Рябошапка — три відомих екс-чиновника, що мали різний досвід роботи за Петра Порошенка і при Володимира Зеленського.

Клімкін був міністром закордонних справ з червня 2014-го по серпень 2019-го. На парламентських виборах в 2019-м відмовився йти за списком "Європейської солідарності", а й для Зе-команди залишався абсолютно чужим.

Данилюк був міністром економіки з квітня 2016-го по червень 2018-го. Встиг за той час посваритися з усіма політсилами в парламенті. Потім при Зеленському з травня по вересень 2019-го був секретарем РНБО. Теж не спрацювався.

Рябошапка з березня по жовтень 2014-го був заступником міністра юстиції. Потім при Зеленському з серпня 2019 р. по березень 2020-го був генпрокурором. Теж не задовольнив своєю діяльністю Зеленського.

Зараз всі троє вишукано глумляться над Зе-владою, ретельно підбираючи отруйні вираження. "Сьогоднішня влада нездатна запропонувати суспільству адекватні рішення. Українці дезорієнтовані популістськими заявами і гаслами, що підмінюють конкретні дії. Ми не можемо залишатися осторонь, пасивно спостерігаючи знищення вже досягнутого і поступове руйнування державності", — заявили Данилюк, Клімкін і Рябошапка. Своїми пріоритетами вони назвали "напрямки, які є критичними для розвитку України та в яких зараз відбувається найбільший регрес: національна безпека, верховенство права, деолігархізація і антикорупція".

Данилюк зайнявся публічними звинуваченнями нинішньої Зе-влади в неадекватності ще півроку тому. "Я залишив посаду у вересні 2019 р. бо побачив, що Зеленський будує небезпечну для України систему влади — всі процеси концентруються в Офісі президента", — заявив він в інтерв'ю "BBC News Україна" і підкреслив, що Зеленський призначає на вищі посади "лояльних і слабких людей", які далекі від розуміння процесів в державі. "Це дуже комфортна для президента модель управління", — розповів Данилюк.

У свою чергу Рябошапка знущається над кадровими знахідками Зеленського і в зв'язку з цим над його здатністю знайти адекватне рішення проблеми Конституційного суду. "Іншу проблему — з довірою Президента — подолати буде значно важче. Після історії з делегуванням в конкурсну комісію з відбору антикорупційного прокурора осіб, які не відповідають вимогам закону, ніхто не повірить в те, що в КСУ Президент призначить гідних і професійних", — констатував він. Також він сумнівається в адекватності підходу Зеленського до судової реформи. "Створюється враження, що або в Офісі президента України продовжує панувати хаос, або президент не хоче брати на себе відповідальність за підготовку та впровадження судової реформи", — заявив Рябошапка на своїй сторінці в Facebook.

Ну і Клімкін, звичайно, теж не відмовляє собі в задоволенні висміяти нинішню владу. "Ніякого зовнішнього управління в країні немає, інакше такого бардака не було б. Але і внутрішнього управління немає, тому, власне, такий бардак", — заявив він 27 листопада в програмі" Свобода слова Савіка Шустера".

Коментуючи свій спільний політпроект з Данилюком і Рябошапкою, Клімкін кілька разів акцентував на управлінському бардаку. "Війна, коронавірус, економічна криза і управлінський бардак — це лише деякі з сьогоднішніх викликів. Можна нескінченно сперечатися, що і як робити, але якщо системи реагування на них немає, то нема про що і говорити. Державність не буває позасистемної і бардачною", — підкреслив він.

Данилюк, Клімкін і Рябошапка уточнюють, що вони "відкриті до співпраці з однодумцями заради результату і розширення команди". Втім, у них є і конкуренти на цьому терені.

Проект Милованова і Кухти

За нашими відомостями, ще один подібний політпроект готують Тимофій Милованов і Павло Кухта. Нагадаємо, що Милованов з серпня 2019 року по березень 2020-го був міністром розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства, а Кухта працював його першим заступником.

Вони обидва останнім часом спеціалізуються на похмурих оцінках і прогнозах стану української економіки. Наприклад, Милованов тиждень тому констатував, що МВФ в цьому році не перерахує Україні черговий транш. А Кухта тоді ж розповів, що "з 9 листопада скарбниця працює в режимі картотеки — до ночі зводять надходження, на ранок формують пул витрат, які будуть профінансовані, все інше відкладають. В новітній історії України в середині листопада такого не було вже як мінімум років десять".

Правда, Милованов з недавніх пір є позаштатним радником керівника президентського офісу Андрія Єрмака і тому утримується від різких слів на адресу Зе-влади. Але Кухта дозволяє собі не тільки насміхатися над тим, що підтримує Зеленський, але навіть складати анекдоти. Типу такого: "Для фінансової підтримки бізнесу під час карантину вихідного дня пропоную друкувати гроші тільки у вихідні дні".

Ось ще один знущальний рецепт від Кухти з каменем в город нинішньої влади: "Хочете відтоку інвестицій і падіння економіки? Робіть дефолт, міняйте реформаторів на корупціонерів, повертайте країну з Заходу до Росії".

По стопах "Самопомочі"

Зупинимося тепер на особливостях подібних політпроектів. Перш за все, вони виступають в амплуа команд реформаторів-інтелектуалів з високою репутацією, прекрасним іміджем, чистими руками і т.п.

Тут відразу приходить на пам'ять початковий період партії Андрія Садового "Самопоміч", яка завжди намагалася виглядати "в білому пальто". Садовий з цих міркувань відразу після перемоги Революції гідності відмовився увійти в уряд Арсенія Яценюка. Потім "Самопоміч" увійшла в трійку лідерів на парламентських виборах — але з тих самих міркувань відмовилася взяти участь в коаліційному уряді, вважаючи за краще зберігати "біле пальто". Зараз результат сумний: партія втратила майже весь свій вплив — і до того ж виглядає зовсім не в білому пальто.

Також подібні політпроекти викликають захоплення своєю своєчасністю. Високочолі експерти саме зараз вирішили викривати неадекватність нинішньої влади, хоча справжні фахівці могли б спрогнозувати це відразу, не чекаючи, коли до таких оцінок прийде більшість населення.

Особливо захоплює те, що ці два проекти з'явилися якраз тоді, коли всі політичні коридори, закуліси, подковерʼя і Telegram-канали обговорюють все більш високу ймовірність дострокових парламентських виборів. Саме зараз глибокі професіонали вирішили запропонувати народу свої ідеї порятунку країни.

І що ще відрізняє подібні політпроекти — покрито мороком, на чиї гроші вони будуть міститися, хто вкладеться в їх медіа-підтримку і скільки буде коштувати франшиза їх брендів в регіонах. "Самопоміч", до речі, весь час уникає подібних питань — і помітно підмочила цим своє "біле пальто".

Тому перспективи подібних проектів виглядають, м'яко кажучи, не дуже натхненно. Проте не можна заперечувати їх користь для суспільства.

Завдяки їм може стати модним топити владу і знущатися над нею не так, як це колись робив сам Зеленський, не в низькопробному стилі "95-го кварталу", а на високому інтелектуальному рівні. Бути може, навіть з художнім смаком.