Нові граблі. Чому від Приходько в політиці виграє не Тимошенко, а Зеленський і Вакарчук

У цій новині не було б нічого особливо цікавого (хіба мало у нас співаків і співачок побувало у списках політичних партій або "агитбригадах" кандидата в президенти), якби не хвиля хайпи, піднялася слідом за цим рішенням Анастасії. Така бурхлива реакція громадськості викликана відразу двома факторами. По-перше, специфікою особистості Юлії Тимошенко, яка нікого не залишає байдужим. Її або благоговійно обожнюють, або люто ненавидять, і цю любов і ненависть поділяє її оточення. А по-друге, чітким політичним трендом останніх років - приходом в політику людей з шоу-бізнесу, причому не на роль "весільних генералів", що було завжди, а на провідні позиції. Йдеться насамперед про епопею з висуненням/невыдвижением в президенти рок-зірки Святослава Вакарчука і коміка Володимира Зеленського. Їх політичного дуету явно не вистачало жінки, і, здається, вони її отримали. Однак про це трохи пізніше.

Зараз же не можна не сказати кілька слів про Тимошенко, роздобути собі в команду "молоду кров". Не секрет, що всі останні політичні перформанси Юлії Володимирівни спрямовані в першу чергу на омолодження та розширення свого електорального поля, що складається з людей пенсійного і передпенсійного віку, кілька розведеного бюджетниками середніх років. Ось тільки кожна нова спроба Тимошенко завербувати собі симпатиків з числа молоді та середнього класу обертається для політика якщо не провалом, то як мінімум вкрай сумнівним, з точки зору результату, ефектом.

Широко розпіарений "Новий курс", на якому Тимошенко виступає в ролі дивовижної суміші з українського Ілона Маска і проповідника-євангеліста, нічого, крім скепсису, не викликає, а агресивна реклама в інтернеті швидше дратує, оскільки зроблена за старим добрим лекалами телеагітації і категорично не вписується в контекст. Спроба ж спрацювати в дусі інтернет-мемасиков від волинської організації "Батьківщини", яка вирішила попіаритися на особистості шоумена та волонтера Сергія Притули без дозволу останнього, обернулася великим скандалом і необхідністю публічно вибачатися перед коміком. Ось і з Приходько, прихід якої мав би якось згладити фейл з Притулою, виходить зовсім навпаки.

При всій повазі до Анастасії, щирості патріотичної позиції якої немає особливих приводів сумніватися в її біографії, так і в характері теж вистачає моментів, які хоч самі по собі нічого надто страшного не представляють, але в суміші з образом Юлії Володимирівни здатні серйозно зіпсувати репутацію останньої. Для армії юлефобов і порохоботов, нестачі яких в Україні не спостерігається, не скористатися таким подарунком було б неприпустимо. І вони всією своєю бультерьерской хваткою вчепилися в події майже десятирічної давності, коли Приходько виступала на конкурсі "Євробачення" від Росії. Так, це було давно, так, задовго до війни, але в образ "московської зозулі", тобто глибоко впроваджений підступного таємного агента Кремля, який давно і не небезуспішно ліплять до Тимошенко недоброзичливці, Приходько вписалася просто ідеально.

Тут потрібно додати, що Приходько не просто виступила на "Євробаченні" від Росії, вона зробила це в 2009 р., тобто в ситуації найвищого протистояння України і Росії до Революції гідності. Тоді Приходько не пройшла національний конкурс, щоб брати участь від України, але її тут же підібрали і обігріли росіяни, щоб послати на "Євробачення" під своїм прапором та ще й з піснею українською мовою (братський народ і все таке...). Виглядало все це не дуже красиво і було більш ніж очевидною провокацією російської, чого просто не могла не розуміти Анастасія, тим не менш взяла в ній участь. До того ж для росіян у той час Приходько була далеко не чужий, вона перемогла на російському талант-шоу "Фабрика зірок" і вся її співоча кар'єра тоді проходила в Москві. Не піди зараз Приходько команду до Тимошенко, про це ніхто б і не згадав за давністю років, але тепер виходить цікавий збіг - в одному і тому ж 2009 р. Тимошенко підписує знамениті газові контракти, а Приходько бере участь у російської пісенної провокації. І ось їх шляху знову зійшлися.

Одним лише "Євробачення-2009" скандальні навколо Приходько не обмежуються. Наступні роки лише підтвердили її реноме скандалістки. Найбільш пам'ятною стала історія початку цього року, багато в чому схожа з інцидентом з Притулою. Тоді Приходько знялася в ролику "Йдемо вперед. Петро Порошенко", але пізніше заявила, що її обдурили і використовували "в темну". Мовляв, міністр культури Євген Нищук обіцяв, що ролик буде соціальним, але вийшла агітація за чинного президента. Але якщо Притула цілком задовольнився вибаченнями від "Батьківщини", то Приходько подала в суд, прагнучи, мабуть, роздути історію по максимуму.

Так що зовсім не можна виключати, що скандальність Приходько не обернеться напряму проти Тимошенко, і вийде, що Юлія Володимирівна пригріла біля себе на грудях чергову політичну "змію", яка в майбутньому, того й гляди, складе серйозну конкуренцію своєму нинішньому партійному босові. Для Тимошенко подібні кадрові рішення достатньо типові, згадаймо хоча б Ляшко, Королівську або Портнова, а нинішній тренд просування шоуменів одразу в президенти цьому лише сприятиме.

Ну, і врешті не можна не повернутися до нашої парочці Зеленський–Вакарчук. Додавання в цю формулу Приходько повторює, нехай і на рівні фарсу, класичні архетипи часів Помаранчевої революції - Ющенко–Янукович–Тимошенко. Посудіть самі, схильний до тривалих философствованиям і месіанства, але непрактичний і неконкретний Вакарчук - це реінкарнація політичного Ющенко. Зовні прямолінійний, але внутрішньо хитрий захисник російськомовних жителів південного сходу нескрываемыми симпатіями до Москви Зеленський - це Янукович версія 2.0, а показова патріотка-скандалістка з припрятанным в минулому московським бекграундом Приходько - це нова Тимошенко.

З одного боку, те, що політики 15-річної сьогодні повторюють себе в півцях і коміков, звичайно ж, обнадіює, але, якщо всі аванси, з лишком отсыпанные як мінімум чоловічої частини цього тріо соціологами і політологами, почнуть втілюватися в життя, стане трохи сумно. Адже вийде, що у хвалених "нових осіб", яких так прагне українське суспільство, воно насправді просто відтворює граблі, по яких встигло добряче натоптаних за попередні роки.