Кінець оксамитового сезону. Як буде штормити українську економіку (ІНФОГРАФІКА)
Спекотне літо 2017-го в економічному плані видався справжнім оксамитовим сезоном. Якби не було подій попередніх років і тривожних очікувань майбутнього, можна було б відчути себе майже у часи "пізнього Кучми" чи "раннього Ющенка": стабільна національна валюта, зростання ВВП, помірні темпи інфляції...
Ось тільки економіка не дозволяє зробити кліповий монтаж у вигляді нарізки найкращих моментів життя. Багато політиків популістського спрямування настільки зачекались заповітного вересня-жовтня, що вже почали докладати надзвичайних зусиль для приманювання в Україну "чорного лебедя", який, як відомо, є передвісником тих подій, про наближення яких все знали, але намагалися не називати по імені. У будь-якому випадку виклик, що стоїть перед Україною цієї осені, не менш складний, ніж у попередні роки, і поки особа не подув холодний норд, можна оцінити ризики осені.
Осінні ритми
По-перше, варто звернути увагу на загрозу осіннього відпливу ресурсів, в першу чергу гривневих, з держбанків. Не секрет, що валютні депозити в силу низьких процентних ставок і ризиків адміністративного обмеження їх повернення втратили свою привабливість для населення. У той же час депозити в гривні, банківське фондування за яким в останні місяці зростає (+9,1 млрд грн у другому кварталі), мають короткостроковий характер і незмінно "побіжать" з банків у разі нового девальваційного циклу. Це посилює ризик квазіфіскального дефіциту держбюджету, коли за рахунок зростання рівня держборгу (випуск ОВДП) буде докапіталізовано держбанки. Крім того, акцент ризиків у банківській системі змістився в сектор кредитів, виданих великим корпораціям: двадцять найбільших бізнес-груп сконцентрували 49% загальносистемного кредитного портфеля на суму понад 400 млрд грн, причому в них частина прострочених кредитів (NPL) склала 75%. Без адекватного вирішення проблеми кредитів, виданих найбільшим ФПГ країни, говорити про очищення банківської системи від токсичних активів не доводиться. Для цього необхідно задіяти ефективні механізми реструктуризації, апробовані кращою світовою практикою.
А на даний момент маємо банківську систему з рівнем участі держави у розмірі 50%, половина кредитів якою числиться за найбільшими ФПГ, при цьому 75% виданих позик мають сумнівні перспективи погашення в найближчій перспективі.
По-друге, значним ризиком залишається загроза уповільнення темпів економічного розвитку. У 2016 р. темпи зростання ВВП прискорилися з 0,1% в першому кварталі до 4,8% у четвертому. Динаміка ВВП в 2017-му має більш рівний тренд, але він, на жаль, низхідний. Зростання на 2,5% у першому кварталі перейшов до 2,4% у другому. Восени, враховуючи вплив блокади непідконтрольних територій і втрату власної вугільної видобутку, варто очікувати зниження ВВП до 2% у третьому кварталі і до нульової позначки в четвертому. Це призведе до проїдання бюджетного профіциту і появи дефіциту за підсумками бюджетного року.
Обсяг промислового виробництва в 2017-му порівняно з аналогічним періодом минулого року скоротився з 105,6% у січні до 99,6% у січні-червні. Індекс сільського господарства за січень-червень поточного року склав 98%, порівняно з таким же періодом 2016-го. Несприятливі кліматичні умови, а також скорочення високотехнологічних сегментів сільського господарства з високим рівнем доданої вартості (в основному тваринництво), можуть призвести цієї осені до більш значного падіння сільськогосподарського індексу, з відповідним зниженням експортної виручки в маркетинговому сезоні 2017/2018.
По-третє, поки так і не вирішена проблема відновлення кредитування економіки. У другому кварталі 2017-го загальний обсяг нового кредитування бізнесу склав 9,1 млрд грн (зростання на 2,2%), в той же час сумарний корпоративний портфель юридичних осіб скоротився на 19,2 млрд грн, або на 2,3%. Таким чином, стиснення триває кредитної активності вітчизняного бізнесу. Банкрутство сировинної моделі економіки після двох криз (2008 р. і 2014-2015 рр. стало очевидним для всіх, але поки осмисленої національної програми реформування економіки немає, а замість цього і бізнес, і обивателі адаптуються до нових викликів в індивідуальному порядку.
Національна економіка залишається максимально залежною від зовнішніх товарних ринків, у зв'язку з чим виникає ризик фіскальних розривів, який останнім часом відіграє істотну роль у забезпеченні макрофінансової стабільності. Серед факторів ризику відзначимо і неритмічне відшкодування ПДВ, яке наприкінці минулого року вніс свою лепту в загальну турбулентність на валютному ринку. Крім того, не варто забувати, що місцеві бюджети, які отримали в результаті децентралізації істотні фінансові ресурси, також вкрай неритмічно витрачають свої кошти. Залишки на казначейському рахунку місцевих бюджетів останнім часом в 1,5 рази перевищують грошові залишки центральних органів влади.
По-четверте, не варто забувати про загрозу девальвації гривні. Це ризик за традицією обумовлений дефіцитом поточного рахунку платіжного балансу, який за підсумками року, можливо, перевищить $4 млрд. Цьому сприятимуть більш високі темпи відновлення імпорту порівняно з експортом: темпи росту експорту в 2017 р. скоротилися з 147,6% у січні до 124,2% у червні. У той же час приріст імпорту незначно збільшився - з 129,6% на початку року до 129,9% в кінці першого півріччя. Як не парадоксально, сприяє зростанню імпорту і збільшення реальних доходів населення, а також відновлення банківського кредитування фізичних осіб (зростання на 13,4% у другому кварталі). Всі додаткові ресурси, які опиняються на руках у людей, плавно трансформуються в покупку імпортних товарів, в основному побутових, що призводить до збільшення дефіциту торгового балансу.
По-п'яте, загроза цінової стабільності залишається стратегічним викликом осені. Як відомо, НБУ анонсував на 2017-й інфляцію в розмірі 8% (+/- 2%).
Цей показник перевищено за результатами вже перших семи місяців поточного року: 8,2% по відношенню до грудня попереднього року. Варто враховувати, що позаду два літні місяці (червень і липень), які традиційно вважаються дефляційними, і ціни повинні були б знижуватися. Але цього не сталося. А попереду осінь - час, коли споживча інфляція традиційно прискорюється у силу зростання цін на основні продукти харчування. Крім того, не виключено чергове підвищення комунальних тарифів, на якому наполягає МВФ. Вихід споживчих цін з-під контролю уряду є головною загрозою макроекономічної найближчих декількох місяців. Якщо інфляція прискориться до 15%, це загрожує черговим обвалом курсу національної валюти і розбалансуванням ключових елементів системи держфінансів. В результаті всі досягнення уряду останнього року (зростання реальних доходів населення, середньої та мінімальної заробітної плати) і заплановане збільшення пенсійних виплат можуть бути розмиті високої інфляційної хвилею.
Суб'єкти та об'єкти
Варто зазначити, що цінова динаміка на зовнішніх ринках не віщує різкого зниження світових цін (за винятком цін на залізну руду). До негативних зовнішніх факторів варто віднести зростання світових відсоткових ставок. 12-місячний LIBOR до кінця року може збільшитися до 2%, а ставка за коштами ФРС, швидше за все, продовжить свій висхідний тренд. У цих умовах можливість для зниження облікової ставки НБУ та ставок за комерційними кредитами в Україні буде істотно обмежена. Крім того, для покриття дефіциту поточного рахунку платіжного балансу, Україні доведеться залучати додаткові надходження за фінансовим рахунком, простими словами, брати кредити. Таким чином, ключове питання осені - продовження співпраці з МВФ, адже реальної програми по залученню приватних міжнародних позик поки немає.
При цьому треба розуміти, що продовження співпраці з ЄБРР і Світовим банком можливо лише після відновлення співпраці з МВФ. А для цього доведеться вирішити рівняння з багатьма невідомими: пенсійна реформа, зміна методики субсидування населення у бік скорочення розміру субсидій, велика приватизація і призначення нового глави НБУ. Враховуючи, що підписи голови Нацбанку і міністра фінансів є ключовими в розумінні МВФ навряд чи Фонд відновить співпрацю з країною, в якій глава центрального банку перебуває у довгостроковій відпустці.
А тим часом з 1 жовтня 2017 р. ЄС вводить нульове експортне мито на українську взуттєву продукцію. Так непомітно для всіх навіть в несприятливих умовах з'являються нові можливості для економічного зростання, про яких ми вже практично забули. Це говорить про те, що життя завжди знайде вихід для свого розвитку і на будь-макроекономічний ризик знайдеться той, хто буде його долати: кожен на своєму мікрорівні.
