Російське наступ на Донбасі. Чого хоче Путін і чим відповість Зеленський
Наступ російської окупаційної армії в районі Золотого, почалося вранці 18 лютого, аж ніяк не випадковий інцидент. Все набагато гірше: це заздалегідь продумана операція, що переслідує не тільки військові, але і політичні цілі.
Може здатися нелогічним, що окупанти повели наступ в районі Золотого Луганської області, де в кінці жовтня було здійснено розведення сил. Мовляв, це ускладнить або зробить взагалі неможливим новий етап розведення. Нагадаємо, що на саміті нормандської четвірки у Парижі 9 грудня було домовлено узгодити три додаткових ділянки розведення, яке має відбутися до кінця березня 2020 р. І з тих пір йде процес узгодження. 15 лютого Володимир Зеленський, виступаючи на Мюнхенській конференції з питань безпеки, оголосив про ініціативу української сторони про розведення по так званому секторальним принципом. "Згідно з ним лінія розмежування розбивається на сектори і здійснюється поступове розведення сил і засобів", - пояснив він.
Однак це логіка Банковій - ах, якщо ми будемо говорити про бажання миру і пропонувати кроки до світу, то Путін вже не буде наступати. А логіка Кремля протилежна: ха, якщо Зеленський говорить про бажання миру і пропонує кроки до світу, то саме час наступати, щоб домогтися від нього максимальних поступок.
І, зрозуміло, з військової точки зору логічніше всього наступати саме на одній з ділянок розведення, де українські війська ослабили свої позиції. Завдання цієї локальної військової операції - налякати Банкову перспективою подальшого загострення ситуації на фронті, відступу українських військ, великої кількості загиблих, поранених і потрапили в полон, що було б політичною катастрофою для Зеленського, який вже другий рік (з моменту початку передвиборчої президентської кампанії) годує українців обіцянками швидкого світу.
П'ять політичних цілей Путіна
Можна назвати кілька політичних цілей, які переслідує Кремль цим наступом. По-перше, це домогтися від Києва згоди на прямі переговори з Донецьком і Луганськом. Підкреслимо, що це важливо Кремлю не тільки для того, щоб принизити особисто Зеленського, але і для того, щоб довести, що на Донбасі немає російської агресії, а є громадянська війна. Це прямий шлях до скасування Заходом санкцій, накладених на Росію за невиконання мінських домовленостей, після чого вже і самі ці домовленості можна буде згорнути в трубочку і викинути. А Києву залишиться або погоджуватися на всі забаганки Кремля, озвучені кремлівськими маріонетками в Донецьку і Луганську, або отримати обтяжений абхазький сценарій. Мається на увазі визнання Росією фейкових ДНР і ЛНР, встановлення з ними дипломатичних відносин та легальне надання їм військової допомоги. Порівняно з абхазьким цей сценарій буде обтяжений тим обставиною, що фейкові республіки претендують на всю територію Донецької і Луганської областей України. І це означає, що ніякого світу не буде, а буде війна.
По-друге, у Путіна зараз проблеми з рейтингом, тому йому потрібно продемонструвати росіянам якісь великі успіхи на українському напрямку. Зеленський вже пообіцяв в Мюнхені спільне патрулювання, в якому будуть брати участь "як українці, так і представники тимчасово окупованих територій, так і ОБСЄ". На 19 лютого анонсована презентація в Києві Національної платформи примирення та єдності. Тепер Кремль має можливість розповідати росіянам, що Москва вже почала витискати з Києва суттєві поступки. І що у Зеленського зараз немає іншого виходу, окрім як і далі поступатися Путіну.
По-третє, окупанти почали наступ саме сьогодні, тому що саме на 18 лютого Росія скликала Раду безпеки ООН. Засідання буде відкритим за участю представників ОБСЄ, воно приурочене до п'ятої річниці друге Мінських угод, які були досягнуті 12 лютого 2015 р. Заявлена мета - аналіз виконання Мінська-2. Загострення ситуації на фронті потрібно Росії для того, щоб представити це як наслідок небажання України виконувати свої зобов'язання.
По-четверте, це наступ має на меті ще й деморалізувати українське суспільство. Підкреслимо, що в цей день шість років тому почався самий трагічний і кривавий етап Революції гідності - озброєні силовики почали розстрілювати мітингувальників. Протягом 18-20 лютого 2014 р. в центрі Києва загинули близько 100 осіб, кілька десятків пропали без вісті, більше тисячі отримали поранення, а сотні були заарештовані та піддані тортурам. Традиційно в ці дні українці поминають Небесну сотню, а влада звітує про розслідування тих подій і покаранні винних. Настанням під Золотим Кремль створює нову трагедію українців, щоб вони не згадували про те, що було шість років тому.
А по-п'яте, цим настанням окупанти хочуть ще більше розколоти українське суспільство. Протиставити українських патріотів і Банкову. Додати отрути в дискусію між "войовничим меншістю" і "миролюбним більшістю". В ідеалі - домогтися реальної громадянської війни в Україні.
Що повинен зробити Зеленський
Може поламати ці плани Путіна президент України? Звичайно, такі можливості у Зеленського є.
Потрібно дати Путіну результат, зворотний очікуваному. Кремль хотів налякати Київ і зробити його уступчивей? Отримай навпаки: ніяких поступок не буде, навіть тих, на які ми були готові піти раніше. Це означає, що ми відмовляємося виконувати путінський ультиматум про прямі переговори з Донецьком і Луганськом, припиняємо розведення військ, відкладаємо старт Національної платформи примирення і єдності, ставимо на паузу всі інші ініціативи Києва, йдуть назустріч побажанням Москви.
При цьому Київ повинен зажадати проведення зустрічі міністрів закордонних справ країн нормандської четвірки для консультацій у зв'язку з виходом Росії з переговорного процесу. А засідання Радбезу ООН повинна бути використано Україною та її союзниками для того, щоб надати нові докази російської агресії на Донбасі і закликати світову спільноту до нових санкцій проти Росії.
Нарешті, у внутрішній політиці Зеленський має можливість показати себе сильним гравцем. Для цього він і його команда повинні розгорнути велику агітаційну роботу, роз'яснюючи українцям через всі канали (від телеефіру до соцмереж), що росіяни порушують домовленості і довіряти їм не можна, поки вони не проявлять доброї волі до миру.
А найгірше, що може зробити Зе-команда, - заявити, як це вже робить ряд телеграм-каналів, що Москва погоджується на наші умови, або ми виходимо з Мінська. Оголошення Києва про вихід з мінських домовленостей - це буде неоціненним подарунком Кремлю, особливо до засідання Ради безпеки ООН, присвяченому питанню про виконання цих домовленостей. Якщо Зеленський зробить це, то тим самим він дасть Путіну всі козирі. Україна сама представить себе порушницею зобов'язань. Захід буде змушений зняти з Росії санкції (оскільки вони накладені у зв'язку з невиконанням Росією мінських домовленостей, а Україна сама з цих домовленостей вийшла). І далі перед Путіним відкриється широка смуга можливостей, де захоплення всієї території Донеччини і Луганщини - ще не самий радикальний варіант.