Нова війна в Сирії. Чи наважиться Ердоган на геноцид курдів

СНА проти СДС

Падіння режиму Асада не стало кінцем громадянської війни у Сирії. Країна поділена на кілька зон, контрольованих різними збройними угрупованнями, і кожне з них має свій погляд на перебудову сирійської держави. Зокрема північ Сирії контролюють дві армії, які фактично перебувають у стані війни. Це Сирійська національна армія (СНА), яку підтримує Туреччина, і Сирійські демократичні сили (СДС), що спираються на місцевих курдів.

Курдистан — це велика територія на стику чотирьох держав: Туреччини, Ірану, Іраку та Сирії. Площа Курдистану 392 тис. кв. км, що лише вдвічі менше за площу Туреччини. У Курдистані проживають близько 36 млн курдів, у тому числі 15 млн у турецькій частині, 10 млн в іранській, 8 млн в іракській та 3 млн у сирійській. Курди — четверта за величиною етнічна група в Західній Азії після арабів, іранців та турків.

У 2012 р. було проголошено Автономну адміністрацію Північної та Східної Сирії, або, як її називають самі курди, Рожава (Rojava, що означає "захід", тобто "Західний Курдистан") зі столицею в місті Ракка. Керує цією автономією PYD (Партія демократичної єдності). Рожава має свою армію – це Сирійські демократичні сили, основу яких становлять Загони народної самооборони (YPG) — бойове крило PYD. Туреччина вважає PYD та YPG терористичними організаціями, оскільки вони мають прямі зв'язки з PKK — Робітничою партією Курдистану, яка веде збройну боротьбу проти турецької влади у Північному Курдистані (на південному сході Туреччини).

Турецький вплив у Сирії поширюється на два угруповання. Одне з них — це те саме "Хайят Тахрір аш-Шам" (ХТШ), яке базувалося в Ідлібі і за 11 днів покінчило з режимом Асада, спочатку взявши Алеппо і потім дійшовши до Дамаска.

Лідер ХТШ Ахмед аль-Шараа (відомий під псевдонімом Абу Мухаммад аль-Джулані) не повторює риторику Анкари про PYD та YPG, а демонструє етнічну та конфесійну толерантність. Він назвав курдів "частиною батьківщини" і запевнив їх, що стосовно них "не буде несправедливості". "У майбутній Сирії курди будуть невід'ємною частиною, і ми житимемо в ній разом, і кожен отримає свої права", — сказав він.

Проте території, контрольовані ХТШ та СДС, не межують одна з одною. Між ними лежить територія, яку контролює інше угрупування — Сирійська національна армія (СНА), яка, як і ХТШ, підтримується Туреччиною. І ось СНА не просто повторює риторику Анкари, а фактично веде війну проти СДС.

Дивлячись на карту, можна уявити Ердогана, як він рухає свої проксі-армії по території Сирії. Однією рукою він просунув ХТШ від Алеппо до Дамаска. Водночас іншою рукою він спрямував СНА на удар по СДС. 8 грудня повстанці ХТШ звільнили Дамаск — а тим часом СНА повела наступ на території Рожави (курдської автономії) та 9 грудня захопила місто Манбідж. Слід зазначити, що Дамаск упав без жодного бою, а за Манбідж йшли справжні, запеклі бої.

Туреччина проти США?

Фактично, єдиний стримуючий фактор для Туреччини — це США. Вони вважають Рожаву своїм союзником у війні з ІДІЛ, який утримує деякі території на сході Сирії. Цю війну веде очолюваний США міжнародний альянс CJTF-OIR (Combined Joint Task Force — Operation Inherent Resolve, тобто Об'єднана оперативна група — Операція "Непохитна рішучість"). Його війська базуються в Іраку та контролюють деякі території у Сирії.

12 грудня Анкару відвідав держсекретар США Ентоні Блінкен. Він спробував відмовити президента Туреччини від продовження війни проти Рожави. Але місія провалилася. Як повідомила прес-служба Реджепа Тайіпа Ердогана, він заявив Блінкену, що "Туреччина вживе превентивних заходів, перш за все, заради власної національної безпеки проти всіх терористичних організацій, особливо PKK/PYD/YPG та ІДІЛ, які діють у Сирії і є джерелом загрози Туреччині".

Наступного дня міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан (він був присутній на переговорах Ердогана з Блінкеном) заявив новинному каналу NTV, що "наша стратегічна мета — ліквідувати YPG, позбутися їх".

16 грудня Wall Street Journal повідомив, що Туреччина, схоже, готується до вторгнення в Рожаву. "Високопосадовці США кажуть, що Туреччина та її союзники-ополченці нарощують сили вздовж кордону з Сирією, викликаючи тривогу, що Анкара готується до великомасштабного вторгнення на територію, яку утримують підтримувані Америкою сирійські курди. До складу сил входять бійці ополчення, турецькі командос у формі та артилерія у великій кількості, які зосереджені поблизу Кобані, міста з переважно курдським населенням у Сирії на північному кордоні з Туреччиною, заявили урядовці. Турецька транскордонна операція може бути неминучою, сказав один із чиновників США", — констатувало видання.

Іспанська газета El País 18 грудня розповіла у репортажі з Ракки, столиці Рожави, що "у всьому місті висока напруженість, оскільки жителі побоюються масштабного вторгнення Туреччини, заклятого ворога курдських ополченців у регіоні". Місто Кобані на кордоні з Туреччиною "напівпорожнє, чимало його мешканців втекли через страх перед турецькими винищувачами".

Кому допоможе Трамп

Не сподіваючись вже на Джо Байдена, влада Рожави звернулася до Дональда Трампа. За даними Wall Street Journal, співголова Рожави Ільхам Ехмед 16 грудня написав Трампу, що військова операція Туреччини виглядає ймовірною, і закликав його тиснути на Ердогана, щоб той не відправляв війська через кордон. Ехмед попередив, що Туреччина хоче встановити контроль над Рожавою до того, як Трамп вступить на посаду, щоб він уже з турками комунікував як із владою. Наслідки, за його словами, можуть бути катастрофічними.

Ехмед закликав Трампа використати свій "унікальний підхід до дипломатії", щоб переконати Ердогана скасувати заплановану операцію. Він згадав їхню попередню зустріч і нагадав Трампу його обіцянку, що "США не кинуть курдів". "Ми віримо, що ви маєте силу запобігти цій катастрофі. Президент Ердоган слухав вас раніше, і ми віримо, що він знову прислухається до вашого заклику", — написав Ехмед.

Але Трамп легко може стати на бік Ердогана. Того ж дня він заявив журналістам у своєму маєтку Мар-а-Лаго: "Ніхто не знає, що станеться із Сирією, але я думаю, що Туреччина триматиме ключ до Сирії. Я не думаю, що ви чули це від когось ще, але я досить добре пророкую".

Трамп сказав, що Туреччина "дуже розумна" і що Ердоган "дуже розумний хлопець". "Туреччина — це велика сила, між іншим, і Ердоган — це той, з ким я чудово ладив, але у нього є велика військова сила. І його не виснажила війна, — наголосив Трамп. — Він створив дуже сильну, потужну армію".

Американський сайт Al-Monitor додає, що зараз Анкара чинить тиск на Вашингтон, щоб той дозволив їй розгорнути три бригади командос для заміни СДС у місії по боротьбі з ІДІЛ та взяти на себе відповідальність за кілька центрів утримання під вартою для десятків тисяч ув'язнених бойовиків ІДІЛ та їх сімей. Наразі за ці центри відповідають сирійські курди.

Міністр оборони Туреччини Яшар Гюлер запевняє, що загроза ІДІЛ свідомо перебільшується YPG. "Хтось чув про терористів [ІДІЛ], які чинили напади в Сирії за останні три роки? — запитав Гюлер. — Зараз ми нічого не чуємо і не бачимо про [ІДІЛ]". Центральне командування США вважає інакше, зазначивши у своєму останньому квартальному звіті, поданому Конгресу наприкінці жовтня, що це угруповання залишається "значною загрозою", пише Al-Monitor.

Тобто бажання Ердогана зрозуміле: переконати Трампа, що якщо Туреччина окупує Рожаву, США нічого не втратять. І що взагалі для США вигідніше повністю віддати Сирію під контроль Туреччини, яка сама впорається там із усіма проблемами, включаючи ІДІЛ. Якщо Ердоган на це зважиться, він справді може це зробити ще до інавгурації Трампа. Аби Трамп представив це як черговий провал Байдена.